Аліментарна дистрофія

Аліментарна дистрофія – це захворювання, що характеризується тяжкою білковою і частіше вираженою енергетичною недостатністю. Прояви можуть бути різними, основні – втрата маси тіла більше 20% (або ІМТ менше 16), сухість і в’ялість шкіри, ламкість волосся і нігтів, млявість, сонливість і слабкість, підвищений апетит. Діагностика будується в основному на анамнезі, поєднанні об’єктивних та суб’єктивних ознак, а також на виключенні інших захворювань. Лікування комплексне, полягає у налагодженні харчування та відновленні запасів поживних речовин, вітамінів та мікроелементів в організмі.

Аліментарна дистрофія (аліментарний маразм) – це соціальне захворювання, яке може розвинутися внаслідок вимушеного чи усвідомленого голодування. На сьогоднішній день аліментарним маразмом страждають люди не тільки в країнах, що розвиваються, під час воєн і катастроф – а це понад півмільйона людей. Багато хто готовий морити себе голодом усвідомлено в гонитві за красивою фігурою і на догоду своїм комплексам. Однак захворювання може мати тяжкі наслідки, аж до смерті. При тривалому голодуванні, відсутності надходження незамінних речовин, у організмі можуть статися незворотні зміни метаболічних процесів. У розвинених країнах все частіше можна почути про випадки анорексії – а це та ж аліментарна дистрофія тяжкого ступеня.

Причиною аліментарного маразму є тривале голодування, під час якого в організм надходить недостатня кількість поживних речовин та енергії. При цьому враховується і їхня відносна недостатність: коли надходження калорій не відповідає їх витрати. Голодування може настати з різних причин (війна, екологічне лихо та інші випадки, коли людина вимушено довго не отримує їжу; дієти; звуження та рубці стравоходу та інше), проте посилення процесу провокується важкою фізичною працею, переохолодженням.

Слід зазначити, що розвиток дистрофії можливий лише за тривалого енергетичного голодування. При цьому спочатку спочатку повністю виснажуються запаси глікогену і жирів, потім для забезпечення основного обміну використовуються запаси внутрішньотканинного білка. Насамперед процеси дистрофії починаються в шкірі, м’язах, потім задіяні внутрішні органи, в останню чергу – життєво важливі (серце, нирки та мозок). У якийсь момент процеси катаболізму набувають такої форми, що смерть стає неминучою навіть при початку повноцінного лікування.

На останніх стадіях захворювання в організмі виснажуються запаси вітамінів та мінералів, перестає функціонувати імунна система. Летальний результат зазвичай настає або від серцевої недостатності, або від інфекції, що приєдналася, на тлі значного пригнічення імунітету.

У практичній гастроентерології прийнято розділяти аліментарну дистрофію як за формами, так і за тяжкістю. За формою захворювання ділиться на кахектічну (суху) та набряклу. Кахектична форма має більш несприятливий перебіг. Набрякова форма характеризується розвитком поширених набряків, у тому числі й внутрішніх (асцит, перикардит та плеврит), ця форма краще піддається лікуванню.

За тяжкістю захворювання розрізняють три стадії.

• На першій стадії відзначається незначне зниження маси тіла, збереження працездатності поряд з появою скарг на більш часті сечовипускання, спрагу та підвищення апетиту, мерзлякуватість і слабкість.
• На другій стадії відзначається значне схуднення із втратою працездатності. Такі хворі ще можуть себе обслуговувати, але практично не здатні на будь-яку працю. Можуть з’являтися набряки, значно знижується рівень білка, часто трапляються епізоди зниження рівня глюкози крові.
• На третій стадії хворі не можуть самостійно пересуватися і вставати з ліжка, різко виснажені. З появою голодної коми навіть у пацієнта, який до цього зберігав працездатність, говорять про третю стадію захворювання.

Патологія розвивається поволі, нерідко пацієнт може не усвідомлювати, що страждає на цю недугу. Зазвичай перші ознаки кахексії виявляються тільки після тривалого обмеження надходження в організм не тільки калорій, а й білка, жирів, незамінних амінокислот та вітамінів (частіше жиророзчинних). Перші симптоми можуть бути не помічені або не розцінені як небезпечні: почастішання сечовипускання, поліурія (збільшення добового обсягу сечі), слабкість та дратівливість, зниження працездатності, постійна сонливість. Часто турбує спрага, підвищений апетит. Один із специфічних симптомів – схильність до поїдання солі.

Якщо харчування не буде налагоджено, захворювання прогресує та переходить у наступну стадію. При цьому шкіра стає дуже в’ялою та сухою, провисає складками, нагадує пергамент. Виконувати будь-яку фізичну роботу стає дуже важко, загальний стан страждає досить сильно. З’являються перші ознаки дистрофії та порушення функціонування внутрішніх органів (запори та інші диспепсичні прояви, порушення роботи серця, ендокринні порушення – у жінок пропадають менструації, настає безпліддя). Відзначається схильність до зниження температури. Серцебиття уріжається, тиск низький. Можуть виникнути зміни у психіці.

Остання стадія захворювання характеризується яскравим проявом згасання всіх функцій організму. Підшкірно-жировий шар відсутній, м’язи стають дуже тонкими та в’ялими. Самостійно пересуватися людина на третій стадії вже не здатна. Зазначається зниження рівня всіх клітин крові (еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів), пригнічується імунітет. У крові відзначається дуже низький рівень білка, схильність до зниження глюкози. Цілком виснажуються запаси вітамінів і мінералів, кістки стають ламкими. Оскільки організм запускає катаболізм (руйнування) власних білків, то крові починають накопичуватися отруйні продукти їх розпаду. Це призводить до ще більшого погіршення стану, появи виражених психічних розладів (результат дії продуктів розпаду головного мозку). Зазвичай на останніх стадіях захворювання навіть початок лікування та харчування не може запобігти сумному результату.

Найважчий стан, що розвивається на останніх стадіях аліментарної дистрофії – голодна кома. Виникає вона через значне зниження рівня глюкози в крові та неможливість забезпечити головний мозок необхідною кількістю енергії. Клініка цього стану досить яскрава: раптова втрата свідомості, блідість та холодність шкіри, зіниці широкі. Температура тіла значно знижена. Дихання поверхневе, може бути рідкісним та неритмічним. М’язи без тонусу, можуть розвинутися судоми. Пульс практично не визначається, слабкий, низький тиск. Якщо не надати своєчасну допомогу, смерть настане від зупинки серцевої діяльності та дихання.

Також перебіг аліментарної дистрофії може ускладнюватись приєднанням різних інфекцій (кишкових, туберкульозу, пневмонії, сепсису). Нерідко смерть настає від емболії легеневої артерії тромбами (ТЕЛА) при перенапрузі під час фізичних навантажень.

Діагноз може бути виставлений на підставі ретельного збирання анамнезу та огляду пацієнта. Якщо в анамнезі є вказівки на тривале голодування, то є характерна для аліментарної дистрофії симптоматика та лабораторні показники (розгорнутий клінічний та біохімічний аналіз крові, ознаки дистрофії внутрішніх органів по УЗД, КТ або МРТ), а також виключили інші захворювання, діагноз не становить труднощів.

Диференційна діагностика

Диференціювати аліментарну дистрофію слід з іншими захворюваннями, які можуть призводити до виснаження організму:

Аліментарну дистрофію від інших захворювань відрізняє виражене посилення спраги та апетиту, голод, дуже сильне виснаження м’язів та зміни шкіри, брадикардія та зниження температури тіла, порушення роботи всіх ендокринних залоз.

Лікування даного захворювання на будь-якій стадії починають з нормалізації режиму дня, харчування, відпочинку та сну. Таких хворих поміщають у теплу палату, що провітрюється, не допускаючи контакту з інфекційними хворими. При першій стадії захворювання починають дробове харчування їжею, що легко засвоюється. При другій та третій стадії харчування здійснюється як ентерально (енпіти – спеціальні поживні суміші), так і парентерально шляхом введення розчинів глюкози та інших поживних речовин внутрішньовенно.

Калорійність повинна становити спочатку близько 3000 ккал/сут, поступово доводячи до 4500 ккал/сут. До раціону обов’язково включаються тваринні білки, загальна кількість білка має становити 2 г/кг/добу. Поповнювати необхідно як поживні речовини, а й рідина шляхом інфузії різних розчинів. На третій стадії обов’язково проводяться переливання препаратів крові (еритроцитів та плазми, альбуміну). Коригується кислотно-лужний стан організму.

Для лікування інфекційних ускладнень вводять антибіотики (відповідно до чутливості). Також провадиться корекція імунного статусу, дисбактеріозу. Лікування аліментарної коми полягає у введенні розчину 40% глюкози внутрішньовенно до відновлення свідомості або рівня глюкози у крові; зігріванні, вітаміно- та гормонотерапії; купіруванні судом. Під час та після закінчення курсу лікування такі хворі вимагають потужної психічної та фізичної реабілітації, яка може тривати до півроку після виписки зі стаціонару, тому лікування проводиться спільно гастроентерологом та психотерапевтом.

Зазвичай захворювання без належного лікування призводить до смерті протягом не більше ніж 3-5 років. При своєчасному лікуванні зовнішній ефект може бути досягнутий досить швидко, проте відновлення функції внутрішніх органів може розтягнутися на роки. Профілактикою є пропаганда здорового способу життя та правильного харчування.