Анальний поліп

Анальний поліп – Це передракове пухлинне утворення слизової прямої кишки. Довгий час протікає безсимптомно. Може проявлятися кров’янистими чи слизовими виділеннями, іноді спостерігаються значні кровотечі; запори чи проноси, помилкові позиви, відчуття стороннього тіла чи неповного випорожнення кишечника. Діагноз ставиться виходячи з пальцевого дослідження, аноскопії, ректороманоскопії чи колоноскопії, рентгенологічного дослідження з контрастуванням, біопсії. Лікування включає малоінвазивні хірургічні методики: електрокоагуляцію і радіохвильову терапію.

Анальний поліп є доброякісним новоутворенням, що виходить зі слизової аноректальної області. Поліпозні вирости можуть бути одиничними та множинними, розташовуватися відокремлено та групами; бути пов’язаними зі слизовою за допомогою ніжки або широкою основою. Форма пухлини грибоподібна, розгалужена, куляста або овальна. Розмір варіюється від просяного зерна до лісового горіха (2-3 см у діаметрі). Патологія зустрічається у всіх вікових категоріях, починаючи з дитячого віку. Поліпи бувають залізистого походження (зустрічаються найчастіше), гіперпластичного або ворсинчастого. Патологічний процес зазвичай протікає безсимптомно до моменту значного збільшення пухлини або випадання поліпа назовні за рахунок довгої ніжки.

Анальний поліп практично ніколи не виникає на здоровій і незміненій слизовій оболонці прямої кишки. Зазвичай появі поліпів передують перенесені запальні захворювання (хронічний коліт, виразковий коліт, черевний тиф, виразковий проктосигмоїдит, дизентерія). Також сприятливими факторами є хронічні запори або проноси, порушення моторики кишечника (дискінезії), знижена кислотність шлункового соку. У дітей, на відміну дорослих, поліпи можуть з’являтися на незміненій слизовій оболонці, і натомість повного здоров’я. Це зумовлено аномаліями розвитку прямої кишки внаслідок порушень ембріогенезу. Висувається також припущення про вірусне походження поліпів.

У сучасній проктології використовують систематизацію анальних поліпів, складену з урахуванням морфологічних ознак. З урахуванням морфологічної приналежності виділяють аденоматозні, ворсинчасті, фіброзні та змішані утворення. Найчастіше зустрічаються пухлини як аденоми; вони не відрізняються на вигляд від слизової оболонки (мають ніжно-рожевий колір і нормальний судинний малюнок), являють собою щільні новоутворення, гладкі на дотик. Ворсинчасті поліпи кріпляться широкою основою, мають губчасту структуру і легко кровоточать. Фіброзні пухлини найчастіше мають ніжку і часто можуть виростати з гемороїдального вузла. Через розростання сполучнотканинної ніжки поліпи можуть випадати з прямої кишки назовні.

Прояви поліпів залежать від їх розташування, виду та розмірів. Довгі роки патологічний процес може не давати себе знати аж до значного збільшення пухлини або її випадання назовні. Симптоматика захворювання неспецифічна, можливо схожою з багатьма патологічними процесами шлунково-кишкового тракту. Спочатку може з’являтися відчуття дискомфорту в області ануса, відчуття неповного випорожнення кишечника чи наявності стороннього тіла в аноректальній ділянці.

Найчастіше захворювання супроводжується кровотечами: при розташуванні новоутворення у дистальному відділі прямої кишки відзначається поява смужки свіжої крові лежить на поверхні калових мас. При вищому розташуванні поліпів виділення мають слизовий або криваво-слизовий характер. Тривале існування анального поліпа з частими кровотечами може призвести до розвитку постгеморагічної анемії. Роботу кишечника, як правило, не порушено. Лише при значних розмірах поліпів можуть виникати запори або проноси, а також симптоми подразнення кишечника – помилкові позиви (тенезми).

При підозрі на анальний поліп потрібна консультація проктолога із проведенням пальцевого ректального дослідження. Пацієнт приймає колінно-ліктьове положення. Лікар при цьому досліджує всі стінки анального каналу та нижньоампулярного відділу прямої кишки. Це дозволяє виявити поліпи, супутні стани (геморой, анальні тріщини та ін.), а також визначити стан сфінктера та його тонус. З цією метою проводиться і аноскопія. З інструментальних методів дослідження за необхідності виключення множинних поліпів прямої кишки та інших відділів товстого кишечника застосовують ректороманоскопію або колоноскопію з можливістю проведення ендоскопічної біопсії слизової та подальшого морфологічного дослідження біоптатів. За відсутності можливості проведення ендоскопії призначають іригоскопію з подвійним контрастуванням або рентгенографію пасажу барію по товстому кишечнику.

Диференціальну діагностику справжніх анальних поліпів проводять із хибними поліпами або псевдополіпами. Останні складаються з грануляційної тканини, що є результатом запальних захворювань товстої кишки. Псевдополіпи мають неправильну полігональну форму, легко кровоточать, найчастіше не мають ніжки, розташовуються на фоні запаленої слизової оболонки. Анальні поліпи також слід відрізняти від папілліту – гіпертрофованих сосочків у задньопрохідному каналі. Останні являють собою підвищення слизової оболонки в області пазух прямої кишки. У дітей слід розрізняти прояви виразкового коліту та поліпу. Проблеми пов’язані зі схожою симптоматикою цих двох патологій (кровотеча і слизові виділення).

Лікування утворень полягає в їхньому ендоскопічному висіченні. Застосовуються малоінвазивні методики, такі як електрокоагуляція та радіохвильова терапія. Електрокоагуляція виконується після попередньої підготовки аналогічної до тієї, що проводиться перед ендоскопічним дослідженням товстої кишки (очисні клізми ввечері, напередодні операції і за дві години до втручання). Також може призначатися доопераційне медикаментозне лікування, що включає протизапальні засоби (якщо має місце гострий запальний процес). Маніпуляція проводиться із використанням ендоскопа. За наявності у поліпа ніжки остання захоплюється якомога ближче до основи. Видалення поліпа за допомогою струму, що подається, здійснюється протягом декількох секунд (2-3 сек.). Якщо ж пухлина фіксується широкою основою, його затискають, злегка відтягуючи новоутворення він.

При великих розмірах поліпа ліквідують його частинами, з інтервалом етапів втручання в 2-3 тижні. Найбільшу складність видалення становить поліпоз на всій довжині слизової оболонки – в останньому випадку виконують резекцію слизової оболонки прямої кишки або сигмоїдектомію в межах здорових тканин з наступною колоректопластикою. Відновлення після операції може тривати від 3-5 днів і до 2-3 тижнів, протягом яких пацієнт дотримується постільного режиму та безшлакової дієти.

Прогноз після оперативного видалення анальних поліпів цілком сприятливий (за винятком випадків, коли проводиться видалення цілої ділянки прямої, інколи ж і сигмовидної кишки). За хворими встановлюється диспансерне спостереження, що включає ендоскопічне обстеження кожні 1,5-2 місяці після втручання і потім не рідше, ніж один раз на рік. Своєчасне видалення анальних поліпів є своєрідною профілактикою розвитку колоректального раку (особливо за наявності ознак анемії та загрози зловживання). Попередженням ж розвитку поліпів є диспансеризація та обстеження всіх категорій громадян, які мають ті чи інші порушення роботи товстого кишківника.