Аневризм селезінкової артерії

Аневризм селезінкової артерії – це патологічне розширення однієї з ділянок судини, яка обумовлена ​​набутою деформацією її стінки. Захворювання розвивається і натомість атеросклерозу, гострого панкреатиту, багаторазових вагітностей в жінок. Хвороба протікає безсимптомно, клінічні прояви виникають лише при розриві судини та початку кровотечі. Для діагностики судинної патології призначають УЗД та КТ черевної порожнини, ангіографію селезінкової артерії, комплекс лабораторних аналізів. Аневризм вимагає хірургічного лікування, яке виконується ендоваскулярним або лапароскопічним способом.

Аневризми селезінкової артерії (АСА) посідають перше місце серед уражень непарних вісцеральних судин черевної порожнини і третє серед усіх видів аневризм, поступаючись лише аневризматичному розширенню аорти і клубових артерій. У віковій групі до 50 років хвороба в 4 рази частіше діагностується у жінок, після чого статеві відмінності у захворюваності поступово нівелюються. Поширеність захворювання становить близько 0,8% серед дорослого населення. При прицільному патологоанатомічному дослідженні АСА виявляють у 104% людей старшого віку.

Більшість випадків АСА мають набутий характер і розвиваються вдруге на фоні порушення обміну речовин, гормонального дисбалансу або хронічного запалення судинної стінки. Формуванню аневризми сприяє фіброзно-м’язова дисплазія, уроджені патології сполучної тканини. У хірургії та ангіології виділяють три ключові етіологічні фактори захворювання:

• Атеросклероз. Основна причина розвитку аневризми селезінкової артерії, яка набуває найбільшої значущості у пацієнтів жіночої статі. Судинне ураження обумовлено зміною ультраструктури інтими та медії, хронічним запаленням, процесами фіброзу.
• Вагітність. Аневризми найчастіше пов’язані із трансформацією судинної стінки і натомість гормональних змін у жіночому організмі. Ризик розвитку патології прямо пропорційний кількості вагітностей: якщо їхня кількість становить 6 і більше, ймовірність розширення артерії досягає 40%.
• панкреатит. Поразка селезінкової артерії в запальному процесі в підшлунковій залозі більш характерна для чоловіків. Поява аневризми пояснюється агресивним впливом панкреатичних ферментів, портальною гіпертензією, спленомегалією.

Особливості розвитку аневризми залежить від її етіологічних чинників. При метаболічних та гормональних порушеннях на перший план виходять надриви внутрішньої та середньої оболонки судини. Мікроушкодження сприяють патологічному перерозтягуванню артеріальної стінки, внаслідок чого з’являється її локальне розширення. Під впливом кров’яного тиску аневризма здатна збільшуватися у розмірах.

Ураження судини на тлі панкреатиту та панкреонекрозу протікає за іншим механізмом. Формування псевдоаневризм пов’язують з наявністю кіст підшлункової залози, які належать до селезінкової артерії. Панкреатичні ферменти викликають арозію судинної стінки, у результаті кров виливається в кістозну порожнину. По периферії кісти утворюються тромботичні відкладення, у центрі зберігається кровообіг, тому освіта нагадує аневризму.

За особливостями етіопатогенезу всі аневризми селезінкової артерії поділяються на справжні та хибні. Перші формуються при структурних змінах та розширенні судинного просвіту, другі пов’язані з утворенням псевдокістів без дилатації артерії. За ступенем поразки буває обмежене та тотальне розширення артерії. По локалізації виділяють аневризми:

• дистального сегмента СА (75%);
• середньої третини СА (22%);
• проксимального відділу СА (3%).

Більшість аневризм селезінкової артерії розміром до 3 см протікають без клінічних проявів. У такому разі можлива їхня випадкова діагностика при рентгеноконтрастному дослідженні судин або сонографії черевної порожнини з приводу інших захворювань. Великі аневризматичні розширення за симптомами нагадують хронічний панкреатит, тому довго залишаються непоміченими.

При розриві АСА виникає яскрава симптоматика, яка зумовлена ​​кровотечею. При крововиливі в порожнину очеревини основу клінічної картини становлять ознаки шоку: блідість шкіри, порушення свідомості, падіння артеріального тиску та частий слабкий пульс. Шлунково-кишкова кровотеча маніфестує блюванням з кров’ю, сильними болями в епігастральній зоні, чорним випорожненням (мелена).

Найбільшу небезпеку становить розрив аневризми селезінкової артерії, що відбувається приблизно 10% випадків захворювання. Він проявляється внутрішньочеревною кровотечею та критичною крововтратою, рідше викликає рясні шлунково-кишкові геморагії. Розрив аневризми – життєпогрозливий стан, що швидко розвивається, при якому загальна летальність становить 50%, серед вагітних ризик смерті зростає до 75%.

Аневризм схиляє до порушень гемодинаміки на ураженій ділянці судини і стає причиною турбулентних потоків крові, на тлі чого підвищується ризик тромбоутворення. Якщо розширена артерія досягає великих розмірів, вона стискає ПШ і порушує виділення травних ферментів. Це супроводжується стеатореєю, креатореєю, диспепсичними розладами та іншими ознаками екзогенної недостатності підшлункової залози.

Пацієнтам з підозрою на аневризму селезінкової артерії потрібне обстеження у лікаря-хірурга, проте багато хворих на симптомні варіанти АСА спочатку відвідують терапевта або гастроентеролога. На первинній консультації виконують детальний збір скарг та анамнезу, оцінку факторів ризику судинної поразки. Підтвердити наявність аневризматичного розширення можна лише інструментальними методами:

• УЗД органів живота. Ехосонографія черевної порожнини та заочеревинного простору проводиться на першому етапі діагностики як скринінговий метод. З його допомогою вдається підтвердити або унеможливити ураження підшлункової залози, візуалізувати об’ємне утворення поблизу селезінки.
• Мультіспіральний КТ. Сучасна променева діагностика дає можливість отримати пошарові знімки черевної порожнини на рівні Т12-L1 хребців, щоб розглянути селезінкову артерію на її протязі. Для уточнення діагнозу комп’ютерна томографія доповнюється контрастуванням.
• Селективна ангіографія. Рентгеноконтрастна візуалізація вісцеральних артерій – «золотий стандарт» у діагностиці аневризм. Методика показує розміри, форму та локалізацію судинного розширення, стан артеріальної стінки на всьому її протязі, особливості кровопостачання селезінки.
• ЕФГДС. Ендоскопічне дослідження ШКТ необхідне для візуалізації великого дуоденального сосочка та стінки 12-палої кишки, підтвердження або виключення непрямих ознак панкреатиту. За показаннями діагностика супроводжується ендоскопією жовчних шляхів та панкреатичних проток.

Комплексна діагностична програма доповнюється методами лабораторного дослідження. Усім пацієнтам проводять клінічний аналіз крові для оцінки рівня лейкоцитів та ШОЕ, показників гематокриту, гемоглобіну та еритроцитів. У біохімічному дослідженні звертають увагу на ліпідограму, рівні амілази та ліпази, показники білірубіну. Обов’язково виконується оцінка системи згортання крові (коагулограма).

Диференційна діагностика

Постановка діагнозу аневризми селезінкової артерії є складним завданням, враховуючи відсутність патогномонічних ознак хвороби. При симптомних формах АСА необхідно виключити захворювання шлунка та підшлункової залози, травми селезінки. При розриві судини та початку кровотечі диференціальна діагностика проводиться з аневризмою аорти, проривом виразки шлунка або кишечника. Обстеження проводиться одночасно з наданням невідкладної допомоги.

Оперативне втручання – єдиний спосіб повністю позбутися судинної аномалії. Його призначають усім пацієнтам із симптомними формами захворювання та хворим з безсимптомними аневризмами діаметром понад 2 см. Обов’язковому хірургічному лікуванню підлягають жінки дітородного віку, які планують вагітність у майбутньому, оскільки у цій групі найвищий ризик спонтанного розриву селезінкової артерії.

Для корекції захворювання та попередження його ускладнень у судинній хірургії використовують ендоваскулярні методики. Техніка операції, що щадить, перешкоджає травмуванню стінок і органів черевної порожнини, забезпечує швидку реабілітацію пацієнтів. Результативність первинного ендоваскулярного лікування сягає 88%, за повторних операцій цей показник зростає до 100%. За показаннями проводяться лапароскопічні операції.

Результат хвороби залежить від своєчасності хірургічного лікування, розмірів судинного розширення, його локалізації та ймовірності розриву. При вчасно недіагностованих аневризм вихід несприятливий, існує високий ризик летального результату від внутрішньої кровотечі. Найбільш небезпечні випадки АСА у вагітних. Оскільки умов етіопатогенезу хвороби остаточно не встановлено, заходів профілактики відсутні.