Дерматозойна маячня (Маячня шкірних паразитів, Зоопатична маячня, Синдром Екбома)

Дерматозойна маячня – це патологічна переконаність у зараженні паразитами (хробаками, комахами, личинками та іншими мікроорганізмами). Захворювання виникає і натомість психічних розладів, рідше його причиною стають неврологічні та соматичні патології. Хвороба супроводжується монотематичним систематизованим маренням, тактильним галюцинозом, слідами розчесів і самоушкоджень шкіри. Діагностика проводиться за участю дерматолога та психіатра, вимагає проведення нейровізуалізації та дерматоскопії для виключення органічних причин симптоматики. Для лікування застосовуються антипсихотики, психофармакологічні, нейротропні засоби.

Захворювання має другу назву «синдром Екбома» на честь шведського невролога Карла Екбома, який описав типову симптоматику дерматозойного марення в 1938 р. Одним з варіантів марення розладу визнана хвороба Моргеллонів, при визначенні і систематизації якої в практичній. Дослідження показують, що серед пацієнтів із хронічними дерматозами кількість людей із психопатологічними порушеннями сягає 20%. Така статистика пояснює високу актуальність та мультидисциплінарність проблеми.

Дерматозойне марення традиційно відносять до іпохондричної параної, у розвитку якої беруть участь екзогенні фактори, ендогенні особливості особистості. Синдром Екбому може виникати на тлі ендогенної депресії, тривожно-фобічного розладу, шизофренії. У групі дерматологічних хворих на пусковий фактор виступає поява або прогресування шкірних симптомів, які сприймаються як ознаки паразитарної інвазії.

Частина авторів у генезі марення розлади виділяють вплив органічних уражень головного мозку. Як передбачувані етіологічні фактори називають дегенеративні ураження ЦНС у людей похилого віку, церебральний атеросклероз, травми та пухлини. Зрідка патологію провокують соматичні хвороби, такі як цукровий діабет, хронічний гепатит, артеріальна гіпертензія та хронічна ниркова недостатність.

Клінічні прояви дерматозойного марення інтерпретуються у межах іпохондрії як самостійного психопатологічного захворювання. Основний синдром називають коенестезіопатію – патологію самовідчуття соматичного «Я». Вона включає порушення сприйняття тіла і фізіологічних процесів, що відбуваються в ньому. Конеестезіопатична параноя розвивається зі зміною синдромів, що ускладнюються: невротичних, патохарактерологічних, маячних.

Деякі вчені відносять синдром Екбома до ендогенних захворювань циркуляторного кола. Автори припускають, що переконаність в інфікуванні паразитами виникає при депресивній фазі, що змінюється гіпоманіакальним станом. Зрідка маячний розлад розглядається у схемі інволютивних психозів у людей з преморбідними рисами гіпопараноїчної конституції.

Клінічна картина захворювання відповідає параметрам паранояльного розладу. Хвороба починається раптово на кшталт осяяння: в людини без видимих ​​причин з’являються думки про зараження паразитами. Спочатку марення є монотематичним, пацієнти повідомляють про зараження одним видом паразита і вказують на конкретну ділянку шкіри. Є спогади про уявні контакти з комахами, що мали місце кілька тижнів або місяців тому.

У міру прогресування дерматозойного марення спостерігаються тенденції до систематизації, людина детально опрацьовує маячний сюжет. Хворі повідомляють про розміри, зовнішній вигляд і шляхи пересування уявних паразитів, зазнають явищ тактильного галюцинозу: поколювання, локальну болючість, відчуття укусів і переміщення комах над або під шкірними покривами.

З суб’єктивних симптомів найбільш виражений свербіж шкіри, інтенсивність якого варіюється від легкої до нестерпної, на тлі чого можливе порушення сну і життєдіяльності. Об’єктивно на шкірі виявляються численні сліди розчісування, кров’яні кірки. При ізольованому синдромі Екбома висипання відсутні, при його поєднанні з хронічними дерматозами можливі різні первинні та вторинні елементи висипу.

Для дерматозойного марення типовий синдром «сірникової коробки». Пацієнти ретельно оглядають шкірні покриви і збирають дрібні ниточки, порошинки, частинки волосся, які, на їхню думку, є доказом паразитування невідомих збудників. Свої знахідки хворі складають у порожні сірникові коробки, невеликі скляні бульбашки або інші ємності і приносять до лікаря.

При синдромі Екбома хворі намагаються боротися з паразитами: звертаються до лікарів, залишають заявку до санепідстанції для дезінфекції приміщень, розробляють власні способи лікування та дезінсекції. Характерно використання народних засобів, що включають гас, гірчицю, курячий послід та інші потенційно небезпечні компоненти. Людина починає кип’ятити білизну, постійно обробляє одяг, обмежує прийоми їжі та контакти з родичами.

На фоні синдрому Екбома розвивається аутоагресія, коли пацієнти виконують пропалювання шкіри, ушкоджують її за допомогою гострих предметів та наносять небезпечні хімічні субстанції для боротьби з уявними паразитами. Тривале захворювання призводить до хронічних уражень шкірних покривів, появи рубців, ділянок порушення пігментації. При попаданні бактеріальної інфекції в розчісування можливі гнійні запалення шкіри та підшкірної клітковини.

Небезпечним наслідком дерматозойного марення є тенденція до психогенного поширення на близьких, які проживають разом із хворою людиною. Індуковане маревне розлад зустрічається у 5-25% родичів, виявляється переконаністю в наявності паразитарної інвазії у пацієнта, виявленням у себе подібних симптомів, спільному проведенні дезінфекції та інших лікувальних заходів.

Пацієнти з дерматозойним маренням багаторазово звертаються за консультацією до лікарів-дерматологів, барвисто описуючи свої симптоми та застосовувані домашні методи самолікування. Після первинного огляду такі хворі скеровуються на консультацію до психіатра для уточнення психоемоційного статусу. Для встановлення остаточного діагнозу проводиться такі методи дослідження:

• Дерматоскопія. Для унеможливлення хронічних дерматозів або підтвердження коморбідної патології виконується огляд пошкоджених ділянок шкірних покривів. За показаннями проводиться мікроскопічне та бактеріологічне дослідження, забір біоптатів шкіри для гістологічного аналізу.
• Клінічна розмова. Збір скарг та анамнестичних даних вважається основним методом діагностики марення. Для отримання об’єктивної картини може знадобитися опитування родичів та друзів пацієнта, проведення спеціальних тестів визначення психоемоційного стану, рівня інтелектуального розвитку.
• Нейровізуалізація. Виключити органічні ушкодження речовини мозку вдається з допомогою КТ чи МРТ. Найчастіше результати дослідження демонструють неспецифічне дегенеративне ушкодження чи нормальну неврологічну картину.
• Тест на наркотичні речовини. Існує сильний причинно-наслідковий зв’язок між вживанням заборонених речовин та появою дерматозойного марення. Під час обстеження лікаря необхідно провести детальне опитування пацієнта, у разі сумніву призначити аналізи сечі на найпоширеніші наркотики.

Диференційна діагностика

Дерматозойне марення необхідно відрізняти від ознак інших аутодеструктивних захворювань:

• патомімії, коли він скоринки і расчесы пов’язані з ідеями паразитарного зараження;
• трихотілломанії – ізольованого виривання власного волосся;
• невротичних екскоріацій, що не супроводжуються психопатологічною симптоматикою.

Множинні поліморфні елементи висипки вимагають диференціювання з екземою, нейродермітом, акне, що екскоріюють.

Медикаментозна терапія

При синдромі Екбома першому плані виходить лікування психопатологічних розладів, якого неможливо ефективно купірувати дерматологічні симптоми. Для усунення ознак соматопсихозу призначаються нейролептики, корекція інших психічних проявів проводиться анксіолітиками, антидепресантами, нормотимиками. За показаннями схему фармакотерапії посилюють ноотропами та нейрометаболічними засобами.

Психотерапевтичне лікування

Значну роль лікуванні грає психотерапія. Оскільки багато хворих відкидають наявність у себе психічної симптоматики і бажають отримати терапію дерматозу, завданнями лікаря є переконання в необхідності психофармакологічного лікування, проведення роз’яснювальної роботи, корекція преморбідних рис особистості. Індивідуальна психотерапія проводиться на тлі фармакотерапії та після її завершення для стабілізації стану пацієнта.

Результат визначається першопричиною абсурду, своєчасністю діагностики, готовністю пацієнта та його близьких співпрацювати з лікарями. Як їх інші види соматопсихозів, синдром Екбома вимагає тривалого та персоналізованого лікування, під дією провокуючих факторів можливі рецидиви марення. Профілактика спрямована на раннє виявлення та корекцію психічних захворювань, які можуть стати основою дерматозойного марення.