Знижка - 10% на весь медичний одяг по промокоду HALAT5

Головна unsorted Дуоденіт

Дуоденіт

Дуоденіт – Це запалення слизової оболонки дванадцятипалої кишки. При ураженнях верхніх відділів симптоми захворювання нагадують виразкову хворобу шлунка, дуоденіт нижніх відділів викликає симптоми, схожі на панкреатит чи холецистит. Захворювання супроводжується загальною слабкістю, болями в ділянці шлунка, печією, відрижкою, нудотою, блюванням. Гостре запалення при дотриманні дієти, що щадить (іноді голодування) зазвичай закінчується через кілька днів. Повторні захворювання переходять у хронічну форму, ускладнену кишковими кровотечами, перфорацією стінки кишки, розвитком гострого панкреатиту.

Загальні відомості

Дуоденіт – запальне захворювання слизової оболонки стінки дванадцятипалої кишки (ДПК). Розрізняють гостру та хронічну форми. Гострий дуоденіт характеризується вираженими симптомами запалення, які повністю стихають після проведеної терапії та не залишають помітних структурних змін у слизовій оболонці. Хронічний дуоденіт – захворювання з тривалим рецидивуючим перебігом, що характеризується розвитком вогнищ запалення в слизовій оболонці з подальшою патологічною перебудовою її структури. Є найпоширенішим поразкою дванадцятипалої кишки. 94% всіх запальних процесів у ДПК набувають хронічного перебігу. Хронічний дуоденіт більш ніж удвічі частіше виникає у чоловіків, ніж у жінок.

Дуоденіт

Причини дуоденіту

Причинами первинного запалення фахівці у сфері сучасної гастроентерології вважають порушення харчування, вживання продуктів, що подразнюють слизову оболонку ШКТ (кисле, копчене, гостре, смажене); алкоголь, куріння, зловживання кавою. Клінічні випадки первинного дуоденіту трапляються набагато рідше, ніж вторинні процеси (що розвивалися внаслідок іншої патології).

Як причини вторинного дуоденіту розглядаються інфікування ДПК Helicobacter Pylori, хронічні гастрити різної етіології виразкова хвороба ДПК, порушення кровопостачання дванадцятипалої кишки, погіршення трофіки, іннервації та тканинного дихання в стінці кишки. Патологію можуть провокувати хронічні захворювання кишечника та травних органів: печінки, підшлункової залози (коліти, гепатит та цироз печінки, гострі та хронічні панкреатити різної етіології, запальні захворювання брижі та ін).

Патогенез

Механізм розвитку запалення ДПК пов’язаний з пошкодженням слизової стінки кишки гіперацидним соком, що надходить зі шлунка. Підвищена кислотність разом із зниженням захисних властивостей стінки кишки призводять до подразнення, та був і запалення слизової. Якщо гостре запалення протікає без яскраво вираженої симптоматики, воно переростає в хронічний процес, набуває циклічний рецидивуючий перебіг, у стінці кишки починаються дегенеративні і атрофічні процеси.

У разі вторинного дуоденіту основною патогенетичною ланкою розвитку захворювання є дуоденостаз – наслідок функціональних розладів травлення, недостатня перистальтика, спайкові процеси, компресійна непрохідність ДПК. Хронічні захворювання печінки, жовчного міхура та підшлункової залози викликають порушення ферментного балансу, що провокує зміну гомеостазу внутрішнього середовища кишечника, знижує захисні властивості епітелію слизової оболонки, стає основою хронічного запалення. Поразка дуденального сосочка, зазвичай, є наслідком патологічних процесів у жовчних протоках.

Класифікація

Хронічний дуоденіт класифікується за кількома ознаками. За походженням розрізняють первинний та вторинний процеси, по локалізації вогнищ запалення – бульбарний, постбульбарний, локальний чи дифузний варіанти патології. За ендоскопічною картиною виділяють еритематозний, геморагічний, атрофічний, ерозивний, вузликовий дуоденіти. За рівнем структурних змін розглядають поверхневий, інтерстиціальний, атрофічний тип хвороби. Існують також особливі форми (специфічні дуоденіти: туберкульозний, при хворобі Уіппла, імунодефіцитний, грибковий, при амілоїдозі кишечника, при хворобі Крона та ін.). Клінічна класифікація включає:

  • Хронічний ацидопептичний бульбит, який зазвичай поєднується з гастритом типу В.
  • Хронічний дуоденіт у поєднанні з ентеритом та різного роду ентеропатіями.
  • Дуоденіт, як результат дуоденостазу.
  • Локальний процес (близькососочковий дивертикуліт, запалення сосочка).

Симптоми дуоденіту

Симптоматика відрізняється для різних клінічних форм захворювання. Ацидопептичний дуоденіт, асоційований з антральним бактеріальним гастритом нерідко супроводжує виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки, що обумовлює наявність виразковоподібного синдрому – виражена болючість в епігастрії на голодний шлунок, у нічні години або через пару годин після їди.

Дуоденіт, поєднаний з ентеритом, проявляється в першу чергу кишковими симптомами (порушення травлення, диспепсія, синдром порушення всмоктування). При дуоденостазі характерний виражений больовий синдром – приступоподібний, розпирає і скручує характеру, болі в епігастральній ділянці, або в правій половині живота, відчуття здуття, бурчання в животі, гірка відрижка, нудота та блювання з жовчю.

При локальному ураженні порушується відтік жовчі, внаслідок чого виникає симптоматика дискінезії жовчних шляхів. Болючість у сфері проекції ДПК може іррадіювати у праве чи ліве підребер’я, набувати оперізувального характеру. Характерно розвиток ознак жовтяниці, легка жовтизна шкіри (для холестатичної жовтяниці характерний коричневий відтінок) та склер, освітлений аж до білого (при повній обтурації жовчовивідних шляхів) стілець. У крові – білірубінемія.

Для тривалого хронічного процесу характерним є порушення синтезу секретину, енкефалінів та інших гастроінтерстиціальних ферментів. Це з зниженням секреторних властивостей епітелію слизової внаслідок її дистрофії. Ці пептиди вкрай важливі у травній діяльності, та їх недостатність призводить до глибоких розладів не тільки органів травного тракту, але й інших систем організму, аж до порушень з боку вегетативної та центральної нервової системи.

Існує кілька клінічних форм захворювання. При виразковоподібній формі відзначається «нічний» і «голодний» біль в епігастрії або в області проекції ДПК характеру, що тягне без іррадіацій. Купірується прийомом їжі та прийомом антацидних препаратів та гастропротекторів. Часто буває печія та гірка відрижка. При гастритоподібній формі відзначається біль практично через 15-20 хвилин після їди, диспепсичний синдром – нудота, блювання, відрижка, бурчання в животі, пронос, метеоризм, відсутність апетиту.

При холецистоподібній та панкреатоподібній формах біль гострий, виражений, розташовується у правому або лівому підребер’ї, схильний до іррадіації, протікає за типом жовчної коліки, присутні ознаки холестазу, диспепсичні розлади. У пацієнтів із нейро-вегетативною формою на перший план виступають вегетативні астеноневротичні розлади, депінг-синдром – наслідки дуоденальної гормональної недостатності. Змішана форма поєднує ознаки різних клінічних форм дуоденітів. Безсимптомна форма виявляється за функціональних методів діагностики при обстеженні з приводу інших патологій.

Діагностика

Діагностувати дуоденіт можна на підставі ендоскопічної картини при гастроскопії. Додатковими методами діагностики є

При підозрі на озлокачествление уражених ділянок слизової проводять дослідження біоптату.

Лікування дуоденіту

Лікування хронічних дуоденітів здійснюється лікарем-гастроентерологом, відрізняється залежно від їхньої клінічної форми. При ацидопептичному хронічному дуоденіті лікування має на увазі комплексну дію за трьома напрямками: ерадикація хелікобактерій; захист слизової оболонки: зниження секреції соляної кислоти (блокатори протонної помпи, Н2-блокатори, антациди) та гастропротекція (обволікаючі препарати); відновлення травлення з допомогою ферментних препаратів.

При дуоденіті з ентеритом лікування загострення в першу чергу спрямоване на виключення з раціону продуктів, які погано перетравлюються (насамперед молоко, злаки), застосування ферментних препаратів для відновлення функції травлення кишечника, нормалізація кишкової флори. У період ремісії показано правильне збалансоване харчування. Лікувально-профілактичні заходи мають здійснюватися з урахуванням клінічного варіанта хронічного дуоденіту та характеру супутніх захворювань.

При дуоденіті на тлі дуоденостазу завжди спрямовано викорінення причини непрохідності дванадцятипалої кишки. Функціональний дуоденостаз лікують консервативно – часто харчування маленькими порціями з винятком продуктів, що сприяють секреції жовчі, препарати, що пов’язують жовч, лікарські засоби, що сприяють регуляції моторики кишечника. Ефективно дуоденальне зондування із промиванням ДПК.

У випадках стійких обтурацій внаслідок виражених спайок, механічних перешкод, а також при функціональній непрохідності, що не піддається терапевтичному лікуванню, показано операцію. Лікування дуоденальної непрохідності завжди проводять у стаціонарних умовах, щоб запобігти можливим важким ускладненням.

Прогноз та профілактика

Первинна профілактика дуоденітів – це правильне збалансоване харчування, відмова від куріння та помірність у вживанні алкоголю. Своєчасне виявлення та лікування хвороб ШКТ, застосування лікарських засобів строго за призначенням. Профілактика рецидивів полягає в регулярному спостереженні та щорічному амбулаторному обстеженні, санаторно-курортному лікуванні. Прогноз при регулярному спостереженні та своєчасному лікуванні сприятливий, при дуоденіті, зумовленому дуоденостазом після заходів, спрямованих на ліквідацію застою, відбувається згасання запальної симптоматики та, як правило, лікування.

A brief history of lego. In conclusion, blackpool remapping.