Дислексія

Дислексія – це парціальне розлад навичок читання, викликане недостатньою сформованістю (чи розпадом) психічних функцій, що у здійсненні процесу читання. Основними ознаками дислексії є стійкість, типовість і повторюваність помилок під час читання (змішування та заміни звуків, буквене читання, спотворення складової структури слова, аграматизми, порушення осмислення прочитаного). Діагностика дислексії передбачає оцінку рівня сформованості мовлення, письма, читання, немовних функцій. Для подолання дислексії необхідний розвиток порушених сторін мовлення (звуковимовлення, фонематичних процесів, словника, граматичного ладу, зв’язного мовлення) і немовних процесів.

Дислексія – специфічні труднощі у оволодінні навичками читання, зумовлені недорозвиненням ВПФ, що у реалізації процесу читання. Поширеність дислексії серед дітей із нормальним інтелектом становить 4,8%. Діти з тяжкими порушеннями мови та ЗПР страждають на дислексію в 20-50% випадків. Співвідношення частоти випадків дислексії у хлопчиків та дівчаток – 4,5:1.

За ступенем тяжкості порушення процесу читання в сучасній логопедії прийнято розрізняти дислексію (частковий розлад навички) та алексію (повну неможливість опанувати навичку або її втрату). Дислексія (Алексія) може спостерігатися ізольовано, проте частіше вона супроводжує інше порушення письмової мови – дисграфії.

Біологічні фактори

Більшість дослідників, які вивчають проблему дислексії у дітей, відзначають наявність в анамнезі впливу патологічних біологічних факторів, що викликають мінімальну мозкову дисфункцію:

1. Гіпоксичне ушкодження головного мозку відзначається при неправильній імплантації плодового яйця, анемії та пороку серця у матері, вроджених вадах серця у плода, фетоплацентарної недостатності, аномаліях розвитку пуповини, затяжних пологах, передчасному відшаруванні плаценти, асфіксії під час пологів і т.д.
2. Токсична поразка ЦНС спостерігається при алкогольній та медикаментозній інтоксикації, гемолітичній хворобі плода, ядерній жовтяниці новонароджених.
3. Інфекційна поразка головного мозку дитини у внутрішньоутробному періоді можуть викликати захворювання вагітною краснухою, кіром, герпесом, вітряною віспою, грипом тощо.
4. Механічні пошкодження пов’язані з плодовигаючою маніпуляціями, вузьким тазом породіллі, затяжними пологами, внутрішньочерепними крововиливами.

У постнатальному періоді затримка дозрівання та функціонування структур кори головного мозку, що призводять до дислексії, може ініціювати:

Дислексія (алексія) при алалії, дизартрії, афазії пов’язана з органічним ураженням певних зон головного мозку. У зарубіжній літературі широко поширена теорія спадкової схильності до порушень письма та читання – дисграфії та дислексії в осіб із правопівкульним типом мислення. Деякі автори вказують на зв’язок дислексії та дисграфії з явним та латентним лівшеством.

Соціальні фактори

Серед соціальних чинників дислексії найбільше значення грають дефіцит мовного спілкування, синдром «госпіталізму», педагогічна занедбаність, несприятливе мовленнєве оточення, білінгвізм, ранній початок навчання грамоті та високий темп навчання. Провідною причиною дислексії в дітей віком є ​​несформованість мовлення – ФФН чи ОНР.

У контролі та реалізації читання, як психофізіологічного процесу, беруть участь зоровий, речеруховий та речеслуховий аналізатори. Процес читання включає етапи:

• зорового сприйняття, впізнавання та розрізнення букв;
• співвідношення їх із відповідними звуками;
• злиття звуків у склади; об’єднання складів у слово, а слів у речення;
• розуміння, усвідомлення прочитаного.

Порушення послідовності та єдності цих процесів і становить суть дислексії з погляду психолінгвістики.

У психологічному аспекті механізм дислексії розглядається з погляду парціальної затримки розвитку психічних функцій, які в нормі забезпечують процес читання. При дислексії відзначається несформованість зорового гнозису, просторових орієнтувань, мнестичних процесів, фонематичного сприйняття, лексико-граматичного ладу мови, зорово-моторної чи слухо-моторної координації, а також уваги та емоційно-вольової сфери.

По провідним проявам розрізняють літеральну (пов’язану з труднощами засвоєння окремих букв) і вербальну (пов’язану з труднощами прочитання слів) дислексію.

Відповідно до порушених механізмів прийнято виділяти такі форми порушення читання:

• Фонематичну дислексію (внаслідок недорозвинення фонематичного сприйняття, аналізу та синтезу)
• Семантичну дислексію (внаслідок несформованості складового синтезу, бідності словника, нерозуміння синтаксичних зв’язків у структурі речення).
• Аграматичну дислексію (внаслідок недорозвинення граматичного ладу мови, морфологічних та функціональних узагальнень)
• Меністичну дислексію (внаслідок порушення мовної пам’яті, утруднення співвіднесення літери та звуку)
• Оптичну дислексію (внаслідок несформованості зорово-просторових уявлень)
• Тактильну дислексію (Внаслідок нечіткості тактильного сприйняття у слабозорих).

Т. о., фонематична, семантична та аграматична дислексії пов’язані з несформованістю мовних функцій, а мнестична, оптична та тактильна дислексії – з несформованістю психічних функцій.

В мовленні у дітей з дислексією відзначаються дефекти звуковимови, бідність словникового запасу, неточність розуміння та вживання слів. Мова дітей із дислексією відрізняється неправильним граматичним оформленням, відсутністю розгорнутих пропозицій, нескладністю.

Фонематична дислексія

При фонематичній дислексії на перший план виступають заміни та змішування між собою звуків, подібних за артикуляторним або акустичним ознаками (дзвінких-глухих, свистячих-шиплячих і т. д.). В інших випадках відзначається буквене читання, спотворення звуко-складової структури слова (додавання, пропуски, перестановки звуків і складів).

Семантична дислексія

Семантичну дислексію також називають «механічним читанням», оскільки за цієї форми порушується розуміння прочитаного слова, фрази, тексту за правильної техніки читання. Порушення розуміння читаного може виникати при послоговому, і при синтетичному читанні.

Аграматична дислексія

У разі аграматичної дислексії відзначається неправильне прочитання відмінкових закінчень іменників і прикметників, форм і часів дієслів, порушення узгодження частин мови в числі, роді і відмінку та ін.

Меністична дислексія

При мнестичної дислексії порушується асоціація між зоровою формою літери, та її вимовним та акустичним чином. Тобто дитина не запам’ятовує літери, що проявляється у їхньому змішуванні та замінах при читанні. При обстеженні слухомовної пам’яті у дитини з мнестической дислексією виявляється неможливість відтворення низки з 3-5 звуків чи слів, порушення порядку їхнього прямування, скорочення кількості, елізії.

Оптична дислексія

Оптична дислексія проявляється змішанням і замінами букв, подібних графічно і відрізняються лише окремими елементами чи просторовим розташуванням (б-д, з-в, л-д). При оптичній дислексії може відзначатися зісковзування з одного рядка в інший під час читання. До оптичної дислексії відносяться також випадки дзеркального читання, що здійснюється праворуч наліво.

Тактильна дислексія

Тактильна дислексія властива незрячим людям. Виявляється змішуванням тактильно схожих букв (близьких за кількістю чи розташуванням точок) під час читання абетки Брайля. У процесі читання у дитини з тактильною дислексією також може спостерігатися зісковзування з рядків, пропуски літер та слів, спотворення сенсу прочитаного, хаотичність рухів пальців рук і т.д.

Логопедичне обстеження складається з характеристики рівня сформованості мовлення, письма, читання, немовних процесів. На попередньому етапі логопед вивчає анамнез життя та розвитку дитини, особливості формування мови, стан апарату артикуляції, мовної та ручної моторики; з’ясовує успішність учня з російської.

1. Діагностика мовлення. Включає оцінку звуковимови, фонематичного розвитку, сформованості складової структури слова, лексико-граматичних засобів мови, зв’язного мовлення.
2. Діагностика писемного мовлення. Припускає виконання завдань списування текстів, лист на слух, самостійне лист. При обстеженні читання вголос і подумки оцінюються темп і правильність читання, спосіб читання, розуміння тексту, специфічні помилки.
3. Нейропсихологічна діагностика. Важливою складовою логопедичного обстеження при дислексії є з’ясування рівня сформованості зорового гнозису, мнезису, аналізу та синтезу; оптико-просторових орієнтувань.

За показаннями діагностичне обстеження промови доповнюється медичним блоком діагностики, який може включати консультацію дитячого невролога з виконанням ЕЕГ, ЕхоЕГ; консультацію дитячого офтальмолога із проведенням офтальмологічних тестів.

Традиційна система логопедичних занять з корекції дислексії передбачає диференційовану роботу над усіма порушеними сторонами мовлення та немовними процесами.

1. При фонематичній дислексії основна увага приділяється корекції дефектів звуковимови, розвитку повноцінних фонематичних процесів, формуванню уявлень про звуко-літерний та звуко-складовий склад слова.
2. Наявність семантичної дислексії потребує розвитку складового синтезу, уточнення та збагачення словника, засвоєння дитиною граматичних норм мови.
3. У разі аграматичної дислексії необхідно формувати у дитини граматичні системи словотвору та словозміни.
4. Мнестична дислексія потребує розвитку слухомовної та речової пам’яті.
5. При оптичній дислексії ведеться робота з розвитку зорово-просторових уявлень, зорового аналізу та синтезу.
6. При тактильній дислексії завданням корекції є диференціація предмети і схем, що тактильно сприймаються, розвиток просторових уявлень.

Нестандартний підхід до корекції дислексії пропонує методика Рональда Д. Дейвіса, яка передбачає надання друкованим словам і символам уявного образного виразу, за допомогою яких усуваються прогалини у сприйнятті.

Незважаючи на те, що дислексія сьогодні часто характеризується як «проблема геніїв», на яку свого часу страждали багато знаменитих особистостей (Г. Християн Андерсен, Леонардо да Вінчі, Альберт Ейнштейн та ін.), вона потребує цілеспрямованої корекції. Від цього залежить успішність навчання дитини в школі та ВНЗ, ступінь її особистісної самооцінки, взаємини з однолітками та викладачами, рівень домагань та успішність у досягненні цілей. Результат буде тим ефективнішим, чим раніше розпочато роботу з подолання недоліків усного та письмового мовлення.

Профілактику дислексії слід розпочинати у дошкільному віці, розвиваючи в дітей віком зорово-просторові функції, пам’ять, увагу, аналітико-синтетичну діяльність, дрібну моторику. Важливу роль грає подолання порушень звуковимови, формування лексико-граматичного ладу мови. Необхідно своєчасне виявлення дітей з порушеннями мови, та проведення логопедичних занять з корекції ФФН та корекції ЗНР, підготовки до освоєння грамоти.