Семантична дислексія

Семантична дислексія – це порушення розуміння та відтворення прочитаного при безпомилковому, технічно грамотному читанні. Характеризується труднощами осмислення та переказу прочитаного тексту, неможливістю відповісти на питання, що вгадує характер читання. Діагностується логопедом-дефектологом у рамках обстеження письмового та усного мовлення. Напрями корекційної роботи включають збагачення словника, розвиток звуко-складового аналізу та синтезу, формування уявлень про синтаксичні зв’язки між частинами речення.

Семантичну дислексію (від грецьк. «semantikos» – значення) також називають механічним читанням, оскільки в цьому випадку відсутнє усвідомлення, осмислення прочитаного. Розлад зустрічається в учнів як початкових, і середніх і старших класів. За останніми даними, на різний ступінь і форму порушень читання страждає близько 10% дітей, серед дітей з ТНР цей відсоток ще вищий – 22%. У цій структурі семантична дислексія займає приблизно 6-7%. Найчастіше виявляється в дітей із загальним недорозвиненням мови, СДВГ, ЗПР.

Питання про природу дислексії залишається дискусійним у сучасній логопедії. Узагальнюючи різні підходи, можна виділити ряд етіологічних факторів, які діють ізольовано або у поєднанні один з одним на різних етапах онтогенезу:

• генетичні умови. Порушення читання, зокрема його семантичної сторони, часто простежується в батьків дітей-дислексиків чи кількох дітей у одній сім’ї. Це дозволяє говорити про генетичні аспекти дислексії, зокрема – про успадковані особливості функціонування галузей мозку, що забезпечують цілісний процес читання. Є окремі наукові повідомлення про виявлення «генів дислексії» (DYX1C1 та ін.).
• Біологічні чинники Аналіз історії розвитку дітей із порушеннями читання свідчить про значну роль біологічних причин. Більшість їх у анамнезі спостерігається перинатальна патологія, що у резидуальному періоді залишається як ММД. Також мають значення хронічні інфекційні та соматичні захворювання, перенесені у ранньому дитячому віці, травми голови.
• Соціально-психологічні чинники. У період від народження до 3 років у дитини відбувається активний розвиток нервово-психічних функцій. Для утворення та диференціації міжнейронних зв’язків вкрай важливе навколишнє мікросоціальне середовище. Факторами ризику семантичної дислексії у період є дефіцит сенсорних відчуттів, недолік мовного спілкування, педагогічна занедбаність.

Дослідження підтверджують, що мозок дислексика функціонує негаразд, як мозок звичайних людей. При дислексії відбувається «збій» при декодуванні візуальних або аудіальних символів та перекладі їх у мову. Згідно з сучасними уявленнями, у логопедії домінують п’ять теорій дислексії, проте жодна з них не визнана на сьогоднішній день офіційною:

1. Теорія фонологічного дефіциту. Зв’язує розлади читання з порушенням процесу засвоєння та відтворення фонем як сенсорозрізнювальних одиниць мови.
2. Теорія недостатньої слухової обробки інформації. Спирається на положення про нездатність індивіда сприймати короткі мовні звуки, що швидко змінюються.
3. Теорія недостатньої зорової обробки інформації. Вказує на порушення проекції зорових стимулів, що сприймаються гангліозними клітинами сітківки, у задні відділи тім’яної кори.
4. Теорія дисфункції мозочка. Ґрунтуючись на частому поєднанні дислексії з моторними порушеннями, передбачає первинну роль розладів функції мозочка в труднощах автоматизації навички читання.
5. Теорія подвійного дефіциту. Пояснює дислексію труднощами засвоєння фонологічної інформації та синхронного вилучення з «архіву» пам’яті образів-уявлень та символів (літер, цифр).

Ядро механізму семантичної дислексії становлять проблеми звукового і складового синтезу, що супроводжуються проблемами злиття звуків у склади, а складів у слова зі своїми наступним осмисленням. Також має місце нечітке уявлення про зв’язки елементів усередині речень, через що порушується семантика фрази.

Окремі склади, цілі слова та пропозиції дитина читає технічно правильно, без помилок, проте робить це механічно. При розборі матеріалу він виявляється нездатним показати картинку чи предмет, що означає прочитане слово, пояснити його значення. Дислексик неспроможна переказати прочитаний текст, дати відповідь питання, виділити головну думку, озаглавити текст тощо. буд. Можуть мати місце спроби вгадування слів у процесі читання.

Діти з семантичної дислексією є такі труднощі:

• послогове читання – нездатність злитого вимовлення слів, розділених на склади;
• паузи між літерами та складами;
• нерозуміння значень слів, бідність словника;
• нерозуміння граматичних, синтаксичних, логічних зв’язків між словами у реченні, між реченнями в тексті;
• кожне слово сприймається окремо, без зв’язку з іншими.

З немовної симптоматики часто зустрічається порушення оптико-просторових функцій, знижена увага, погана пам’ять, повільність у виконанні різних завдань, нерозвиненість абстрактного мислення. Коморбідними станами при семантичній дислексії часто є дискалькулія, білінгвізм, гіперактивність, диспраксія. У дорослих можуть спостерігатися проблеми з розумінням гумору та фразеологізмів.

У шкільні роки семантична дислексія насамперед породжує проблеми шкільного навчання. Найгірше діти встигають з основних предметів – читання та рідної мови, хоча також страждають й інші предмети, де потрібні переказ, написання творчих робіт, підготовка доповідей. Крім цього виникають труднощі з вирішенням арифметичних завдань, оскільки учні з семантичною дислексією неточно сприймають математичні знаки, цифри. Через ці проблеми учні часто потрапляють у категорію нездатних, лінивих ненавчених.

Діти з труднощами читання мають бути обстежені шкільним логопедом та нейропсихологом. В окремих випадках їм може бути рекомендований неврологічне та психіатричне огляд. Для діагностики семантичної дислексії з’ясовується:

• Рівень розвитку мовлення. Вивчаються всі компоненти мовлення: лексичний запас, граматичні категорії, фонематичні диференціювання, складова структура, звуковимову. При семантичній дислексії найчастіше виявляються такі проблеми: дитина не може пояснити значення слова, підібрати синоніми, скласти або повторити розповідь по картинці. Мовний статус дітей зазвичай відповідає ВНР чи ФФН.
• Стан писемного мовлення. Використовуючи спеціальний дидактичний матеріал, дитині пропонується знайти, дізнатися та назвати літери, прочитати склади, слова, речення, текст. Особлива увага приділяється смисловому боці: вмінню відповідати питання, переказувати, складати план тощо. Також оцінюється спосіб, техніка і швидкість читання. Типові помилки: порушення звуко- та логослиття, спотворення звукоскладової структури, нерозуміння суті прочитаного.
• Нейропсихологічні особливості. В рамках нейропсихологічної діагностики досліджується слухоречова та зорова пам’ять, оптико-просторовий гнозіс, різні види праксису. Як правило, діти з семантичною дислексією демонструють порушення моторної координації, нестійкість уваги та запам’ятовування, порушення просторових орієнтувань.

Завданням логопедичної роботи при семантичній дислексії є вироблення навички осмисленого читання. Корекція проводиться за такими напрямками:

• Формування складового синтезу. Потрібно за наявності послогового читання. На даному етапі відпрацьовуються та автоматизуються навички злиття звуків та складів. Матеріал поступово ускладнюється, а час виконання завдання скорочується.
• Уточнення та розширення словника. Нарощування лексичного запасу необхідне кращого розуміння текстів. На заняттях вивчаються нові лексичні теми, синоніми та антоніми, квазіомоніми.
• Розвиток граматичного ладу. Передбачає роботу над словозміною та словотвором, формуванням структури речення, уточненням синтаксичних зв’язків між членами речення.
• Робота над розумінням прочитаного. Учню пропонують знайти картинку або зробити малюнок, що відповідає почутому слову або пропозиції, знайти в тексті пропозицію, до якої підходить ілюстрація, скласти розповідь про серію сюжетних картинок або розкласти картинки відповідно до оповіді. Використовується питання-відповідь (відповісти на запитання самостійно, знайти відповідь у тексті), переказ.

Зі спеціальних прийомів на всіх етапах у заняття корисно включати кінезіологічні вправи, нейрогімнастику, пальчикові ігри, дзеркальне малювання. Важливо пам’ятати, що учні із семантичною дислексією краще засвоюють матеріал із опорою на зорове та тактильне сприйняття, багаторазове повторення.

Факт наявності семантичної дислексії не робить дитину гіршою або кращою за однолітків, але створює певні труднощі для навчання, спілкування, соціалізації. Водночас діти з дислексією обдаровані образним мисленням, часто добре малюють, вміють знаходити нестандартні рішення у різних ситуаціях. Важливо знайти та розвинути в дитині його сильні сторони, допомогти подолати проблеми з читанням. Необхідно створити сприятливі умови для дитячого розвитку, постаратися унеможливити вплив патогенних біологічних та соціальних факторів.