Ентероколіт

Симптоми ентероколіту

Ентероколіт – запалення товстого і тонкого кишечника, що протікає в гострій або хронічній формі. Хронічний ентероколіт найчастіше виникає на тлі якої-небудь кишкової інфекції або не до кінця вилікуваного гострого ентероколіту.

Залежно від причини виникнення запалення кишечника може бути:

• аліментарним, що виникли на тлі поганого харчування;
• токсичним, пов’язаним з попаданням в організм людини отруйних речовин;
• паразитарним, що виникли внаслідок попадання в кишечник таких мікроорганізмів, як трихомонади або гельмінти;
• бактеріальним, пов’язаним з розвитком кишкової інфекції (дизентерія, сальмонельоз);
• вторинним, що розвиваються на фоні захворювання органів травної системи;
• механічним, які виникають внаслідок тривалих запорів.

Ознаки гострого ентероколіту і хронічного у період загострення однакові: здуття живота, біль, діарея, нудота, блювота. Інфекційне запалення кишечника супроводжується підвищенням температури тіла, діареєю з домішкою крові, ломота в кістках та м’язах, головними болями.

Хронічний ентероколіт протікає безсимптомно в період ремісії, супроводжується переходом запалення в більш глибокі шари слизової оболонки кишечнику і призводить до її незворотних змін. Під час загострення хронічного ентероколіту хворий відчуває:

• інтенсивні болі в животі, що посилюються після прийому їжі, фізичного навантаження, перед актом спорожнення кишечника. Болі можуть бути тупими, що тягнуть, ріжучими;
• слабкість;
• розлад травлення, здуття живота;
• підвищену стомлюваність організму;
• порушення стільця (запори можуть чергуватися з діареєю).

У більшості випадків хронічного перебігу захворювання у хворого спостерігається стійке зниження маси тіла. Найбільш небезпечно запалення кишечника в дитячому віці, що супроводжується порушенням обміну речовин в організмі, зменшенням маси тіла, затримкою росту.

Діагностика та лікування

Діагностика ентероколіту включає в себе лабораторне дослідження крові та калу хворого. В якості додаткового обстеження призначаються рентген кишечника, ректоскопія, що дозволяють визначити наявність дефекту слизової оболонки кишечника. Основною метою лікування ентероколіту є усунення основних симптомів захворювання і відновлення нормальної функції кишечника. Лікування гострої і хронічної форми захворювання проводиться з несуттєвими відмінностями. Сильні болі в животі при гострому коліті знімаються за допомогою знеболюючих і спазмолітичних лікарських засобів. При діареї і блювоті хворому необхідно вживати якомога більше води для того, щоб уникнути зневоднення організму. У разі сильної нудоти і блювоти може бути проведено промивання шлунка, як в домашніх умовах, так і в умовах медичного закладу. До засобів місцевого лікування ентероколіту відносяться очисні клізми з відварами трав (при діареї) і масел (при запорі). Інфекційний ентероколіт лікується із застосуванням антибіотиків. Після усунення основних симптомів захворювання показаний прийом препаратів, що відновлюють мікрофлору кишечника.

Велике значення при лікуванні ентероколіту відіграє правильне харчування. У момент загострення хронічної форми захворювання необхідно харчуватися виключно легкої нежирної їжею. Готувати її бажано на пару. При гострому ентероколіті рекомендується вживання будь-яких каш, приготованих на воді, а також рисового відвару, сприяючого припинення діареї.

У разі хронічного запалення кишечнику слід відмовитися від прийому лікарських засобів, які можуть сприяти порушенню його роботи. При цьому дуже важливо своєчасне призначення правильного лікування захворювань шлунково-кишкового тракту або інфекції, яка і стала причиною розвитку захворювання. Ентероколіт рідко є самостійним захворюванням і виникає в основному на тлі глистових інвазій, гастриту, панкреатиту, дисбактеріозу кишечника. Саме на них слід звернути увагу в першу чергу.

В якості основних лікарських препаратів для лікування ентероколіту призначаються:

• ферменти (для відновлення функції перетравлення їжі);
• антибактеріальні засоби (для придушення розмноження хвороботворних мікроорганізмів у кишечнику);
• засоби, що відновлюють перистальтику кишечника;
• пребіотики, що сприяють заселенню кишечника корисною мікрофлорою.

Дієта при ентероколіті

Основу лікування ентероколіту становить так звана дієта № 4. Дотримання правильного харчування дуже важливо, воно повинно відповідати деяким вимогам:

• бути легким, для того щоб не навантажувати хворий кишечник роботою;
• забезпечувати відсутність у ньому гнильних і бродильних процесів;
• сприяти якнайшвидшому відновленню слизової оболонки;
• бути повноцінним, забезпечувати надходження в організм необхідної кількості поживних мікроелементів і вітамінів.

Дієта № 4 передбачає відмову від вживання в їжу молока, приправ і прянощів для підсилення смаку, всього солоного, копченого і смаженого. Основу раціону хворого повинні складати супи з дрібно нарізаних, добре проварені овочів, зварені на воді круп’яні каші. Всі страви бажано готувати на пару. У разі поліпшення самопочуття хворого йому рекомендовано вживання нежирного м’яса, вареної риби. Харчуватися при цьому слід по кілька разів за день, не переїду. Термін дотримання даної дієти залежить від ступеня тяжкості захворювання. У разі правильного лікування кишечник повністю відновлюється протягом 1,5 місяця. Довгий протягом хронічного ентероколіту супроводжується незворотними змінами слизової оболонки кишечника, розладами травлення, що несприятливим чином позначається на організмі людини в цілому. Профілактика ентероколіту полягає в дотриманні режиму харчування, своєчасному лікуванні кишкових інфекцій та будь-яких захворювань травного тракту, відмову від куріння і інших шкідливих звичок.

Подальша інформація

Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем, щоб переконатися, що інформація, яка відображається на цій сторінці, може бути застосована до ваших особистих обставин. Інформація призначена тільки для медичних фахівців.