Езофагіт у дітей

Езофагіт у дітей – це запалення стінки стравоходу, спричинене алергічними реакціями, інфекційними (кандидоз, герпес), механічними, термічними, хімічними факторами. Хвороба проявляється загрудинними болями, блюванням, відрижкою та печією. Для діагностики запалення стравоходу призначають ендоскопічне та рентгенологічне дослідження, добову рН-метрію, комплекс лабораторних аналізів. Лікування підбирають з урахуванням етіологічного фактора: антисекреторні препарати, антациди, антибіотики та противірусні засоби. Терапію обов’язково доповнюють дієтою, що щадить.

Езофагіт – найпоширеніший вид ураження стравоходу, який зустрічається у дітей різного віку. Патологія найчастіше розвивається як компонент інших нозологічних одиниць, тому її справжня поширеність не встановлено. Частота рефлюкс-езофагіту у дітей з гастроентерологічними захворюваннями становить від 8,7% до 17%. Велика кількість етіологічних факторів, ризик розвитку небезпечних ускладнень пояснюють високу актуальність хвороби у практичній педіатрії та дитячій гастроентерології.

Езофагіт найчастіше пов’язаний із гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ). Патологія виникає при недостатності замикального механізму в місці переходу стравоходу в шлунок, підвищенні внутрішньочеревного тиску, надмірної кислотності шлункового вмісту. Більше 95% випадків зумовлено закиданням соляної кислоти, решта 5% припадає на лужний рефлюкс – потрапляння жовчі та дуоденального вмісту. Інші причини езофагіту у дітей:

• Алергічні реакції. Запалення стравоходу виникає як один із проявів харчової алергії, характерної для дітей раннього та дошкільного віку. В окрему категорію виділяють еозинофільний езофагіт, розвиток якого провокують екзогенні антигени, генетичну схильність.
• Травми стравоходу. У дітей ушкодження виникають при попаданні гострих або хімічно активних сторонніх тіл (батарейки). Причиною запалення також є вживання занадто гарячої їжі, проковтування засобів побутової хімії. Зрідка езофагіт розвивається після інвазивних медичних маніпуляцій.
• Інфекції. Запалення стравоходу провокують гриби роду Кандіда, представники сімейства герпесвірусів (вірус простого герпесу, цитомегаловірус), віруси грипу та висипного тифу. Більшість випадків розвивається і натомість первинних імунодефіцитів, цукрового діабету 1-го типу, ВІЛ-інфекції.

Найважливіший фактор езофагітів у дітей – незрілість вегетативної нервової системи, обумовлена ​​перинатальними пошкодженнями головного мозку. Дисрегуляція роботи травного тракту підвищує ризик рефлюксів та розвитку хронічного запалення. Зрідка пусковим фактором виступають органічні ураження головного або спинного мозку, за яких відбуваються порушення моторики ШКТ.

Під впливом факторів агресії (кислотного чи лужного середовища, високих температур, механічного впливу) слизова оболонка ушкоджується. У важких випадках патологія зачіпає нижчі шари до адвентиції. Захворювання протікає за класичним механізмом запалення, яке включає фази альтерації, ексудації, проліферації. Швидкість їх зміни залежить від типу фактора, що ушкоджує, тривалості його дії.

Алергічний езофагіт виникає при сенсибілізації до повітряних та харчових алергенів. В основі патогенезу еозинофільного ураження органу лежить патологічна Т-клітинна відповідь, при якій Т-хелпери 2-го типу продукують надмірну кількість запальних цитокінів. Внаслідок експресії еотаксину-3 до слизової оболонки активно надходять еозинофіли, які виробляють біоактивні субстанції та посилюють прояви алергії.

У дитячій гастроентерології використовують самі підходи до систематизації захворювання, що у дорослої практиці. За клінічним перебігом езофагіт поділяють на гострий, який має яскраво виражені ознаки, і хронічний – тривале запалення з мінімальною симптоматикою. За морфологічними змінами в стінці стравоходу виділяють такі види езофагіту у дітей:

• Катаральний. Виявляється почервонінням та набряклістю езофагеальної стінки без порушення її цілісності. Найбільш часто зустрічається форма захворювання, яка буває гострою або хронічною.
• Ерозивний. На слизовій оболонці з’являється один або кілька дефектів, які при ендоскопічному обстеженні мають яскраво-червону поверхню, кровоточать при дотику.
• Геморагічний. На тлі катаральних та ерозивних проявів виникають крововиливи у стінку стравоходу, в ускладнених випадках можливе відшарування слизової оболонки.
• Псевдомембранозний. Характеризується утворенням фіброзного ексудату, який знаходиться у вигляді плівки на поверхні слизової оболонки і не зрощений з підслизовою тканиною.
• Некротичний. Тяжкий варіант інфекційного або травматичного ураження, який характеризується відмиранням тканини і загрожує формуванням наскрізного дефекту в органі.

Для уточнення тяжкості хронічного езофагіту в дітей віком використовують кілька варіантів ендоскопічних класифікацій. Широко застосовується методика Savary-Miller, згідно з якою захворювання ділять на 4 ступені: від одиничної ерозії слизової оболонки до глибокої виразки та стенозу. Також використовують класифікацію Los Angeles, що має 4 ступеня: від дефектів розміром менше 5 мм до поширених ерозій, що займають більше кола органу.

Клінічні прояви залежать від особливостей перебігу та причини запального процесу. При гострому ураженні стравоходу діти скаржаться на сильні болі в області грудей та шиї, відмовляються від їжі та пиття, оскільки ковтання викликає сильний дискомфорт. Потрібно враховувати, більшість пацієнтів молодшого віку що неспроможні точно визначити локалізацію болю, тому своєчасна діагностика утруднена.

Больовий синдром і дисфагія найчастіше доповнюються блюванням, нападоподібним кашлем. При глибокому ураженні стравохідної стінки у блювотних масах з’являються домішки крові. Також спостерігається постійне рясне слиновиділення. При спробі дати дитині воду чи їжу, симптоматика посилюється. У важких випадках сильні болі та кровотеча провокують шоковий стан.

Хронічний рефлюкс-езофагіт має менш інтенсивну симптоматику. На початкових етапах діти зовсім не скаржаться. У міру прогресування патології виникає дискомфорт за грудиною та в животі, першіння в горлі, напади печії та відрижки. Погіршення стану спостерігається після рясного прийому їжі, фізичної активності. У немовлят першого року життя запідозрити проблему можна за об’єктивними ознаками: приватним і завзятим відрижкам після годування.

Негативні наслідки езофагіту у дітей поділяються на ранні та пізні. Ранні виникають перші години чи дні після початку захворювання. Вони представлені масивною кровотечею зі стравоходу, проривом стінки органу, медіастинітом, перитонітом. Пізні ускладнення включають рубцеві зміни та стриктури, що викликають порушення ковтання. Довго існуючі запальні процеси загрожують метаплазією (стравохід Барретта).

Загрудні болі, відрижка і блювання – показання до обстеження у дитячого гастроентеролога. При сильному больовому синдромі та кровотечі пацієнтів негайно направляють на огляд хірурга. При зборі анамнезу звертають увагу на можливість проковтування сторонніх тіл або побутової хімії, давність появи симптомів, наявність алергічних реакцій. Для встановлення діагнозу використовуються:

• Езофагоскопія. Ендоскопічна візуалізація – «золотий стандарт» діагностики езофагіту у дітей, за результатами якого визначають форму та ступінь тяжкості патології. У ранньому віці дослідження проводиться під загальною анестезією.
• Рентгенографія. Призначається оглядовий знімок органів грудної клітки, рентгенологічне дослідження ШКТ із контрастуванням. На рентгенограмах визначають зміни контурів стравоходу, ознаки виразки виразки, рубцеві звуження, характерні для хронічної форми хвороби.
• Внутрішньостравохідна рН-метрія. Добове моніторування необхідне для точної діагностики кислотних рефлюксів, визначення тяжкості хвороби та виявлення зв’язку загострень симптоматики з особливостями харчування. Показники оцінюють за віковими нормативними таблицями.
• Лабораторні методи. Всім дітям проводять загальний та біохімічний аналіз крові, аналізи сечі та калу. При симптомах алергії виконується дослідження IgE. При підозрі на інфекційний процес показано серологічні, бактеріологічні та вірусологічні аналізи.

Диференційна діагностика

Захворювання диференціюють з іншими етіологічними факторами дисфагії: пухлини та дивертикули стравоходу, стеноз органу, склеродермія. Обов’язково виключають неврологічні причини симптоматики: езофагоспазм, атонію, ахалазію кардії. У складних випадках диференціальну діагностику проводять із зовнішньою компресією стравоходу, яка викликана пухлинами середостіння, аневризмою аорти, вродженою вадою серця.

Консервативна терапія

Ушкодження стравоходу вимагають виключення грубої твердої їжі та продуктів, що стимулюють вироблення шлункового соку. Усі страви мають бути теплими, ретельно подрібненими чи перетертими. При алергічній та еозинофільній природі захворювання призначається елімінаційна дієта. Для медикаментозного лікування гострих та хронічних форм езофагіту у дітей застосовують такі групи ліків:

• Протимікробні препарати. При кандидозному езофагіт призначають пероральне або внутрішньовенне введення антимікотиків, дозування яких підбирається за вагою дитини. При герпесвірусній етіології захворювання показані препарати групи ацикловіру.
• Антациди. Рекомендовані медикаменти в гелевій формі, які обволікають стінки стравоходу, мінімізують контакт пошкоджених поверхонь із кислим вмістом шлунка та компонентами їжі.
• Антисекреторні засоби. При рефлюкс-езофагіті використовують інгібітори протонної помпи та Н2-гістаміноблокатори, які знижують вироблення соляної кислоти, зменшують агресивність шлункового вмісту, що потрапляє в стравохід.
• Прокінетики. Медикаменти призначають для активізації моторики шлунково-кишкового тракту, підвищення тонусу нижнього езофагеального сфінктера. Вони перешкоджають кислотним та лужним рефлюксам, покращують процеси перетравлення їжі, нормалізують випорожнення.

Хірургічне лікування

Езофагіт, спровокований потраплянням стороннього предмета в стравохід, потребує невідкладного ендоскопічного втручання. Стороннє тіло акуратно витягають, щоб попередити подальше пошкодження езофагеальної стінки та інші ускладнення. При застряганні великого та гострого предмета, ознаках прободіння стравоходу, потрібна відкрита хірургічна операція. Планова допомога хірургів необхідна при рубцевих стриктура стравоходу.

Віддалені наслідки езофагіту у дітей визначаються своєчасністю діагностики та адекватністю проведених лікувальних заходів. Гостре запалення, що обмежується слизовою оболонкою, має сприятливий прогноз, рідко викликає ускладнення. При рефлюкс-езофагіті та алергічних формах захворювання дитині потрібно динамічне спостереження у лікаря та спеціальна дієта.

Для профілактики слід виключити фактори ризику. Коли в будинку мешкає маленька дитина, неприпустимо залишати в зоні її доступу будь-які хімікати, батареї, магніти, дрібні гострі предмети. Дітей потрібно вчити ретельно пережовувати їжу, не їсти на ходу і під час гри. Також слід обмежити прийом газованих напоїв, чіпсів та фаст-фуду, які можуть спровокувати рецидиви ГЕРХ.