ФІЗІОЛОГІЯ ПЛОДУ

Розвиток плоду відбувається згідно з генетичним кодом, проте самі процеси росту та розвитку перебувають у тісній взаємодії з материнським організмом. Під час внутрішньоутробного життя у плода формуються його власні регуляторні механізми, що забезпечують його адаптацію до умов навколишнього середовища, що змінюються, якою для нього є материнський організм.
У внутрішньоутробному розвитку людини умовно прийнято розрізняти такі періоди: передимплантаційний розвиток, імплантацію, органогенез та плацентацію та плідний період. Виділення цих періодів дуже важливе з точки зору реакцій у відповідь ембріона і плоду на вплив ушкоджуючих факторів навколишнього середовища.
Передимплантаційний розвиток. Починається з моменту запліднення яйцеклітини і продовжується до впровадження бластоцисти в децидуальну оболонку матки (на 5-6-й день після запліднення). Протягом цього періоду запліднена яйцеклітина послідовно проходить стадії морули, бластули та бластоцисти.
Для бластомерів зародка передимплантаційного періоду розвитку
характерні ознаки поліпотентності та висока здатність до регенерації. Це означає, що у разі пошкодження окремих бластомерів клітини, що залишилися, повністю відновлюють функцію втрачених. Тому за наявності ушкоджуючих чинників довкілля зародок у період розвитку або переносить їх вплив без негативних наслідків, або гине, якщо значну кількість бластомерів виявилися пошкодженими і повна їх регенерація не-возможна.
Імплантація, органогенез та плацентація. Ці періоди охоплюють перші 3 місяці внутрішньоутробного періоду, причому найбільш чутливою фазою є перші 3-6 тижнів органогенезу (критичний період розвитку).
Під поняттям “критичний період розвитку” мають на увазі певні фази внутрішньоутробного розвитку, коли ембріон має особливо високу чутливість до ушкоджуючої дії навколишнього середовища. Така висока чутливість обумовлена ​​в першу чергу активним диференціюванням органів і тканин зародка, а також процесами біосинтезу нуклеїнових кислот, цитоплазматичних і мембранних білків і ліпідів, що інтенсивно протікають. Тому імплантацію та органогенез можна вважати критичними періодами внутрішньоутробного розвитку. Саме в ці періоди онтогенезу під впливом шкідливих факторів навколишнього середовища ембріон може загинути (ембріолетальний ефект) або ж у нього виникають аномалії розвитку (тератогенний ефект).
Поряд із органогенезом плацентацію (розвиток судинної плаценти) також можна віднести до критичного періоду розвитку. Багато пошкоджуючих факторів навколишнього середовища мають здатність порушувати нормальний розвиток алантоїсу і тісно пов’язану з цим процесом васкуляризацію хоріону.
Плодний (фетальний) період. Цей період розвитку триває від 12 до 40 тижнів вагітності.
У плідний період практично всі органи та системи плода знаходяться у фізіологічному стані функціональної незрілості, що і визначає своєрідність реакцій у відповідь плода на зовнішні впливи.
Відповідно до теорії системогенезу, запропонованої відомим фізіологом П.К.Анохиным, розвиток окремих систем у плода відбувається нерівномірно, у своїй вибірково і прискорено розвиваються ті функціональні системи, які у першу чергу необхідні адаптації його організму до умов позаутробного життя. Ця закономірність стає чітко помітною при розгляді особливостей внутрішньоутробного розвитку нервової, серцево-судинної, кровотворної, ендокринної та інших систем.