Гангліоневрит

Гангліоневрит – Запальне ураження нервового вузла (ганглія) із залученням до запального процесу пов’язаних з ним нервових стовбурів. Клінічна картина гангліоневриту складається з вираженого больового синдрому, розладів чутливості, вазомоторних, нейротрофічних та вегето-вісцеральних порушень. Вона має свої особливості залежно від локалізації гангліоневриту. Діагностується гангліоневрит переважно на підставі характерних клінічних змін. Додаткові методи обстеження (рентгенографія, МРТ, КТ, МСКТ, УЗД) застосовуються з метою диференціальної діагностики гангліоневриту. Лікується гангліоневрит переважно консервативними способами. При їх неефективності та вираженому больовому синдромі показано оперативне видалення ураженого ганглію (симпатектомія).

Ізольована запальна поразка одного симпатичного вузла в неврології зветься гангліоніт. Якщо патологічний процес зачіпає периферичні нерви, що сусідять з симпатичним вузлом, то таке захворювання називається гангліоневрит. При поєднаному ураженні симпатичних вузлів і спинномозкових нервів захворювання верифікують як гангліорадикуліт. Крім того, виділяють полігангліоніт (трунцит) – запалення відразу кількох симпатичних гангліїв. Про гангліоневрит говорять також і щодо запалення нервових вузлів, до складу яких входять нервові волокна різного типу: симпатичні, парасимпатичні, чутливі. З них найчастіше зустрічаються гангліоневрит колінчастого вузла і гангліоніт крилопіднебінного вузла.

Як правило, гангліоневрит розвивається внаслідок інфекційного процесу. Причиною виникнення можуть бути:

• гострі інфекції (кір, дифтерія, грип, бешиха, дизентерія, ангіна, скарлатина, сепсис)
• хронічні інфекційні захворювання (ревматизм, сифіліс, туберкульоз, бруцельоз).
• хронічні запальні захворювання: наприклад, причиною гангліоневриту крилопіднебінного вузла може бути ускладнений карієс зубів, а причиною крижового гангліоніту – аднексит, сальпінгіт, оофорит, у чоловіків – простатит.
• у рідкісних випадках гангліоневрит має токсичну природу або обумовлений пухлиною (гангліоневромою або вторинною метастатичним процесом).

Сприяти виникненню гангліоневриту можуть: переохолодження, перевтома, стрес, зловживання алкоголем, хірургічні втручання в розташованих поряд з ганглиями анатомічних областях та ін.

Основною клінічною ознакою гангліоневриту є виражений больовий синдром. Характерний пекучий біль поширеного типу, який може супроводжуватися почуттям пульсації чи розпирання. Пацієнти з гангліоневритом не можуть точно вказати локалізацію болю через її дифузний характер. У деяких випадках при гангліоневриті відзначається поширення больових відчуттів на всю половину тіла або протилежну сторону. Відмінною рисою болю при гангліоневриті є відсутність її посилення під час руху. Більшість пацієнтів вказують на те, що посилення больового синдрому може виникати у них у зв’язку з їдою, при змінах погоди, емоційному перенапрузі тощо.

Поряд із больовим синдромом гангліоневрит проявляється різними порушеннями чутливості. Це може бути зниження чутливості (гіпестезія), підвищення чутливості (гіперестезія) та парестезії – дискомфортні відчуття у вигляді оніміння, відчуття повзання мурашок, поколювання та ін. Гангліоневрит також супроводжується нейротрофічними та вазомоторними розладами, вираженими в зоні іннервації. Довго протікаючий гангліоневрит часто супроводжується підвищеною емоційною лабільністю пацієнта та порушенням сну; можливий розвиток астенії, іпохондричного синдрому, неврастенії.

Залежно від групи уражених симпатичних гангліїв гангліоневрит класифікують на шийний, грудний, поперековий та крижовий. Шийний гангліоневрит у свою чергу поділяється на верхньошийний, нижньошийний та зірчастий.

Шийний гангліоневрит

Гангліоневрит верхнього шийного вузла характеризується синдромом Горнера: птоз, міоз та енофтальм. При подразненні цього ганглія розвивається синдром Пурфюр дю Пті (розширення очної щілини, мідріаз та екзофтальм), відбувається стимулюючий вплив на щитовидну залозу, що веде до виникнення гіпертиреозу. Секреторні та вазомоторні порушення верхньошийного гангліоневриту проявляються гіпергідрозом та почервонінням відповідної половини обличчя, зниженням внутрішньоочного тиску.

Зміни чутливості при шийному гангліоневриті відзначаються вище 2-го ребра. Можливий парез горла, що супроводжується осиплістю голосу. У випадках, коли гангліоневрит верхнього шийного вузла супроводжується різко вираженим больовим синдромом, що стосується області зубів, пацієнти нерідко безуспішно лікуються у стоматолога і навіть проходять через помилкове видалення зубів.

Гангліоневрит нижнього шийного вузла супроводжується поширенням розладів чутливості до 6-го ребра. Ці порушення захоплюють і руку, залишаючи інтактною лише її внутрішню поверхню. У руці відзначається зниження м’язового тонусу, ціанотична фарбування шкіри (дифузна або тільки кінчиків пальців). Знижено корнеальний, кон’юнктивальний, щелепний, глотковий та карпо-радіальний рефлекси. При нижньошийному гангліоневриті можливе опущення вушної раковини на боці ураженого вузла.

Гангліоневрит зірчастого вузла проявляється болями в половині грудної клітки на стороні поразки. Зона болю та порушень чутливості має вигляд «напівкуртки». Найчастіше біль іррадіює у верхню кінцівку, при цьому больовий синдром нагадує напад стенокардії та потребує диференціальної діагностики з ішемічною хворобою серця. Спостерігається порушення моторики V пальця на руці.

Грудний, поперековий і крижовий гангліоневрит

Ганглеоневрит верхніх грудних симпатичних вузлів проявляється не тільки порушеннями чутливості та больовим синдромом, а й вегето-вісцеральними розладами. Можливі біль у серці, утруднення дихання, тахікардія.

Гангліоневрит нижніх грудних та поперекових симпатичних вузлів характеризується болем, чутливими розладами, судинними та трофічними порушеннями нижньої частини тулуба та нижніх кінцівок. При залученні до запального процесу сідничного нерва болі іррадіюють у відповідне стегно з характерною клінікою нейропатії сідничного нерва. Вегето-вісцеральні порушення проявляються з боку органів черевної порожнини. Крижовий гангліоневрит може супроводжуватися свербінням зовнішніх статевих органів та дизуричними порушеннями. У жінок можливі порушення менструального циклу, ациклічні маткові кровотечі.

Інші форми

Гангліоневрит крилопіднебінного вузла супроводжується клінікою невралгії трійчастого нерва в ділянці орбіти, носа і верхньої щелепи (зона іннервації II гілки), гіперемією половини обличчя, сльозотечею з ока на ураженому боці і рясним відділяється з носа на тій же стороні. Гангліоневрит колінчастого вузла характеризується нападоподібним болем у вусі, який часто іррадіює в потилицю, обличчя та шию. На боці ураження можливий розвиток невриту лицевого нерва з парезом мімічної мускулатури.

Діагностується гангліоневрит переважно на підставі клінічної картини, виявлених під час огляду пацієнта ознак вазомоторних та нейротрофічних порушень, виявлених при дослідженні неврологічного статусу розладів чутливості. Найчастіше при грудному та крижовому гангліоневриті пацієнти проходять тривале лікування з приводу соматичних захворювань, наприклад, у кардіолога з приводу кардіалгії, у гастроентеролога у зв’язку з порушенням секреторної та моторної функції шлунка або кишечника, у гінеколога з приводу завзятих тазових болів. У таких випадках особливості больового синдрому, його хронічний та завзятий характер мають бути приводом для консультації пацієнта у невролога.

Диференціальну діагностику гангліоневриту проводять з фунікулярним мієлозом, пухлинами спинного мозку, сирингоміелією, неврозами, порушенням спинномозкового кровообігу. З метою виключення цих захворювань при діагностиці гангліоневриту може проводитись рентгенографія хребта, КТ та МРТ хребта, електроміографія. Для виявлення супутніх гангліоневриту запальних змін з боку соматичних органів призначається МСКТ або УЗД органів черевної порожнини, гінекологічне УЗД, УЗД простати та ін. Обстеження.

З метою усунення больового синдрому при гангліоневриті призначають анальгетики. При виражених болях пацієнтам з гангліоневритом проводять внутрішньовенні введення новокаїну або паравертебральні блокади з новокаїном на рівні ураження. Залежно від етіології гангліоневриту призначають терапію проти інфекційного процесу. При вірусному характері гангліоневриту застосовують противірусні препарати та гамма-глобулін, при бактеріальному – антибіотики.

Якщо гангліоневрит супроводжується підвищенням активності симпатичної нервової системи, то його лікування за показаннями включають гангліоблокатори, холінолітики, спазмолітики та нейролептики. Можливе призначення антигістамінних препаратів, оскільки вони також мають холінолітичний ефект. Якщо гангліоневрит протікає зі зниженням активності симпатичної системи, його лікування доповнюють холіноміметичними препаратами, глюконатом і хлоридом кальцію.

У комплексній терапії гангліоневриту активно застосовуються фізіотерапевтичні процедури: еритемні дози УФО, електрофорез ганглефену, амідопірину, новокаїну, йодиду калію на область запалених гангліїв, діадинамотерапію (ДДТ), загальні радонові ванни, грязьові апп.

Гангліоневрит із стійким больовим синдромом, що не купується комплексним консервативним лікуванням, є показанням для проведення симпатектомії – хірургічного видалення ураженого симпатичного ганглія. Залежно від виду гангліоневриту проводиться шийна та грудна симпатектомія, поперекова симпатектомія. При грудному гангліоневриті можливе проведення торакоскопічної симпатектомії, при поперековому гангліоневриті – лапароскопічній. Застосування таких ендоскопічних методів симпатектомії є найменш інвазивним способом хірургічного лікування гангліоневриту.