Гастроптоз

Гастроптоз – це опущення шлунка, що супроводжується його подовженням та гіпотонією. На ранніх стадіях може ніяк не проявлятися, а на пізніших пацієнта починають турбувати болі після їжі (особливо у вертикальному положенні), при фізичних навантаженнях та бігу. Гастроптоз часто супроводжується опущенням інших внутрішніх органів, тоді приєднується симптоматика. Основний метод діагностики – гастрографія із введенням контрастної речовини, що дозволяє виявити та визначити ступінь опущення шлунка. У терапії основне місце займають лікувальна фізкультура та фізіотерапія, медикаментозні препарати призначаються лише як симптоматичне лікування.

Гастроптоз – природжене або придбане опущення малої кривизни та пілоричного відділу шлунка, рідше – всього органу. Захворювання це досить рідкісне, вражає переважно молодих жінок. Епідеміологічні дані свідчать, що більшість хворих перебуває у віковій групі 15-45 років, але гастроптоз може виникати і у старшому віці. Висока захворюваність серед жіночої статі пов’язана з частим дотриманням дієт, зайвою худорлявістю, пологами та супутнім розтягуванням м’язів черевної стінки та зв’язкового апарату. У чоловіків гастроптоз часто буває пов’язаний з неправильним розподілом навантажень, підняттям тяжкості при поганій фізичній підготовці. Захворювання піддається корекції консервативними методами, лікувальною гімнастикою та сеансами масажу.

Причинами виникнення вродженої патології є особливості будови організму – астенічний тип статури, високе зростання, вроджена слабкість зв’язкового апарату. Найчастіше опущення дистальних відділів шлунка обумовлено подовженням брижі товстого кишечника, об’єднаної зі зв’язковим апаратом шлунка. Через занадто довгу брижу кишечник опускається вниз і тягне за собою шлунок. Зазвичай вроджений гастроптоз супроводжується низкою зовнішніх особливостей: високий ріст, довгі кінцівки та пальці, вузька грудна клітка, дефіцит ваги.

Придбаний гастроптоз може виникати з різних причин: при швидкій і значній втраті ваги, видаленні великих пухлин черевної порожнини, усуненні асциту, що тривало існував. Гастроптоз часто виявляється у жінок у післяпологовому періоді – під час вагітності м’язи живота та зв’язки внутрішніх органів розтягуються та вже не можуть утримувати органи на належних місцях. При тяжких захворюваннях, що супроводжуються кахексією, опускаються всі внутрішні органи, у тому числі шлунок.

Велике значення у розвиток гастроптозу має стан діафрагми. При ураженні легень (великі пухлини, масивний плеврит) діафрагма опускається вниз, тиск у черевній порожнині підвищується. Ці чинники впливають становище шлунка, провокуючи гастроптоз.

Клінічна картина гастроптозу залежить від ступеня опущення органа: при 1-му ступені дно шлунка знаходиться на два-три сантиметри вище лінії, що з’єднує верхні точки клубових кісток; при 2-му ступені дно шлунка збігається з цією лінією; при 3-му ступені шлунок опускається нижче гребінцевої лінії.

Найчастіше на початкових стадіях гастроптозу пацієнт нічого не турбує. Яскрава клініка виникає при значному опущенні шлунка. Хворий скаржиться на болі в животі, що виникають після їжі, при фізичних навантаженнях, особливо при бігу і стрибках. Болючість пов’язана з розтягненням шлунка, порушенням просування харчових мас по ШКТ. Біль тупий, ниючий, може іррадіювати в ділянку серця. Патогномонічним симптомом є зникнення болю в горизонтальному положенні, при підтягуванні живота вгору.

Клініка захворювання обумовлена ​​як гастроптозом, а й супутнім поразкою інших органів. При значному опущенні шлунка виникає перегин 12-палої кишки, просування їжі зі шлунка в кишечник не може. У зв’язку з цим виникають нудота, відрижка, запори. Гастроптоз може поєднуватись з опущенням інших органів черевної порожнини (ентероптозом, гепатоптозом), тоді приєднується клініка ураження цих органів.

У результаті консультації гастроентеролога можна гастроптоз за низкою зовнішніх ознак. При огляді привертає увагу брак ваги, в’ялість передньої черевної стінки, провисання живота. Пацієнти з гастроптозом зазвичай астенічні, скаржаться на втому та стомлюваність. При пальпації живота можна виявити усунення меж шлунка вниз, іноді дно шлунка визначається в малому тазі.

Езофагогастродуоденоскопія визначає розширення порожнини шлунка, зниження перистальтики. При гастроптозі шлунок подовжується, займає вертикальне положення (у нормі цей орган має форму рибальського гачка). Оглядова рентгенографія органів черевної порожнини може виявити гастроптоз, але рентгенографія шлунка з контрастуванням дає можливість встановити точний діагноз. При цьому обстеженні фіксується розширення та подовження шлунка, зміна його нормального становища, зниження моторики.

Введений контраст не затримується стінками шлунка, як би провалюється в нижню частину і накопичується там. Евакуація вмісту шлунка значно сповільнена, знижена моторика. Підтвердити гіпотонію шлунка дозволяє електрогастрографія (ЕГГ) – у разі реєструється зниження електричної активності шлунка. УЗД органів черевної порожнини інформативно лише за наявності патологічних змін з боку інших органів черевної порожнини.

Фахівці в галузі клінічної гастроентерології поки не мають ефективних оперативних методик лікування захворювання. Пов’язано це з тим, що при операції не усувається причина розвитку гастроптозу, а без дотримання спеціальної дієти та помірних фізичних навантажень рецидив настає практично завжди. У той же час, правильний режим харчування, підтримання хорошої фізичної форми та заняття лікувальною фізкультурою дозволяють домогтися відновлення розмірів, положення та моторики шлунка без операції.

Харчуватися при гастроптозі часто, маленькими порціями, виключивши перерозтягнення шлунка. Після їди рекомендується зберігати горизонтальне положення протягом години-півтори. Дієтолог має підібрати оптимальне лікувальне харчування для пацієнта. Метою дієтотерапії є відновлення нормальної маси тіла, забезпечення організму достатньою кількістю поживних речовин, вітамінів та мікроелементів. Для профілактики рецидивів захворювання пацієнту потрібно виробити правильні харчові звички – слідувати їм необхідно все життя.

Для хворих на гастроптоз постільний режим та недостатня активність протипоказані, вони провокують прогресування захворювання. Для покращення стану рекомендується лікувальна фізкультура під керівництвом грамотного методиста. Вправи роблять лежачи, з піднятими ногами – у такій позі шлунок займає фізіологічне становище. Гімнастика має бути спрямована на зміцнення черевного преса та стабілізуючих м’язів тулуба. Під керівництвом лікаря ЛФК пацієнт вивчає всі необхідні вправи для подальшого виконання в домашніх умовах. Гімнастиці потрібно приділяти достатньо часу щодня, адже лише в цьому випадку відновиться становище всіх внутрішніх органів. При гастроптозі заборонено підвищені навантаження, підняття тяжкості.

Велике значення для одужання має і масаж – на початку лікування він повинен виконуватися фахівцем, у міру одужання можна переходити на самомасаж. Після завершення комплексу вправ необхідно акуратно масажувати живіт круговими рухами протягом кількох хвилин. Хворим з вираженим гастроптозом рекомендується носіння бандажа – надягає він у положенні лежачи, його верхній край не повинен бути вищим за саму виступаючу точку живота.

Симптоматичне лікування при гастроптозі спрямоване відновлення нормального функціонування травного тракту. При запорах призначають проносні засоби, дієту включають велику кількість клітковини. Знижений апетит можна відновити за допомогою траволікування. Хороший ефект мають фізіотерапевтичні процедури, санаторно-курортне лікування (мінеральні ванни, лікувальні душі, плавання).

Прогноз при гастроптозі є сприятливим. Профілактика захворювання полягає в ранньому привченні дітей до помірних фізичних навантажень: гімнастики, плавання, групових видів спорту. Підготовку до вагітності слід обов’язково включити зміцнення м’язів черевного преса; а під час вагітності носити спеціальний бандаж. Необхідно виключити виражені фізичні навантаження. Якщо робота пацієнта пов’язана з підняттям важких речей, слід вирішити питання про переведення на більш легку працю.