Гастрит із підвищеною кислотністю (Гіперацидний гастрит)

Гастрит із підвищеною кислотністю – це запалення епітелію шлунка (гостре чи хронічне), що супроводжується підвищенням рН шлункового соку. Проявляється болем в епігастрії, диспепсичними явищами (печія, відрижка, пронос). Діагноз встановити можна за допомогою низки клінічних та інструментальних досліджень, основним з яких є ФЕГДС з рН-метрією шлункового соку, біопсією слизової оболонки та дослідженням на предмет наявності бактерійної інфекції. Лікування включає дієту, антациди та інгібітори протонної помпи, гастропротектори, антибактеріальну терапію гелікобактерної інфекції. У період між загостреннями проводиться активне санаторно-курортне лікування, фізіотерапевтичні процедури.

Гастрит із підвищеною кислотністю – запальний процес, що виникає у шлунку під впливом інфекції H. pylori. Провокуючими факторами, що викликають гострий гіперацидний гастрит або хронічного загострення, можуть бути похибки в харчуванні, стреси, прийом деяких медикаментів. Гастрит із високою кислотністю частіше виникає у молодих людей, нерідко й у дітей. Пов’язано це зі зміною культури харчування – все більше людей харчуються на ходу, фастфудом, нерегулярно, що в результаті призводить до тяжкого ураження шлунка.

Тривалий хронічний гастрит з підвищенням кислотності може призводити до тяжких ускладнень, зокрема до виразки шлунка або дванадцятипалої кишки. Великою проблемою, що провокує погіршення стану при гастриті, є самолікування з безконтрольним використанням ліків та народних засобів, що мають антацидні властивості. Прийом цих медикаментів без призначення та контролю гастроентеролога може спричинити серйозний розлад шлункової секреції, що зрештою спровокує атрофію залоз шлунка, слизової оболонки та призведе до незворотних наслідків.

Хронічний гастрит вважається найпоширенішим захворюванням у сучасній гастроентерології – на нього страждає не менше 50% населення. Відомо, що гістологічні ознаки запалення слизової оболонки виявляються у половини досліджуваних, які ніколи не пред’являли скарг на диспепсичні порушення, а у тих, що пред’являли скарги на диспепсію, такі зміни виявляються у 45% хворих.

На сьогоднішній день доведено, що провідною причиною, що викликає розвиток гастриту з підвищеною кислотністю, є інфікування слизової хелікобактерії. Існує прямий зв’язок між кількістю бактерій та тяжкістю перебігу гастриту. Хелікобактерна інфекція вражає тільки клітини епітелію шлунка – це підтверджується безліччю досліджень, при яких бактерія виявлялася в дванадцятипалій кишці лише в ділянках метаплазованого в шлунковий епітелію.

Ці бактерії мають особливу будову і ряд захисних механізмів, що дозволяють їм виживати і розмножуватися в умовах агресивного середовища шлунка. Вони здатні створювати навколо себе лужний кокон і проникати глибоко в слизову оболонку, руйнуючи клітини шлунка і захисні бар’єри, що не дозволяють шлунковому соку впливати на власну слизову оболонку. Під впливом аміаку, що виробляється мікроорганізмами, підвищується секреція гастрину, а рівень соматостатину зменшується – все це призводить до збільшення секреції соляної кислоти та підвищення кислотності шлункового соку. Також бактерії, що розмножуються, провокують викид прозапальних простагландинів і запальний процес у слизовій оболонці.

Провокують прогресування гелікобактерної інфекції похибки в харчуванні: їжа на ходу, поспіхом, всухом’ятку, часте вживання занадто холодних або гарячих страв, смажених та екстрактивних. Найчастіше такий вид гастриту зустрічається у людей, які зловживають алкоголем та курінням, міцною кавою. Погіршується перебіг інфекції та під впливом опромінення, прийому деяких ліків, при алергії на деякі продукти. Загострення гастриту часто виникають і натомість важких стресів.

Існує і низка внутрішніх факторів, що сприяють розвитку гіперацидного гастриту: тяжкі хронічні інфекції, порушення обміну речовин (цукровий діабет, захворювання щитовидної залози, подагра та інші), кисневе голодування. Дуодено-гастральний рефлюкс (закидання вмісту тонкої кишки в шлунок через пілорус) має важливе патогенетичне значення – потрапляння в шлунок лужного вмісту кишечника і особливо жовчі викликає додаткове пошкодження слизової оболонки шлунка, зниження її опірності до впливу соляної кислоти. Часто запалення у шлунку розвивається на тлі інших тяжких захворювань за рахунок рефлекторних впливів.

У нормі слизова оболонка шлунка має потужну захисну систему, яка оберігає її від впливу агресивного шлункового середовища. Однак під впливом деяких факторів захисні бар’єри можуть послаблюватися, створюючи сприятливі умови для запального процесу. До цих факторів належать: постійна фізична та моральна перевтома, різні професійні шкідливості, спадкові особливості організму, ослаблення організму на тлі важких супутніх захворювань.

Загострення хронічного гастриту зазвичай наступають осінньо-весняний період. Виражається це у появі болю в епігастральній ділянці, частіше після їжі. Біль тупий, ниючий, виникає через розтягнення пошкодженої слизової оболонки харчовими масами. Найчастіше біль супроводжується відчуттям тяжкості та печіння у верхній половині живота, що проходить після блювання. Характерні болі вночі і голодний шлунок – за відсутності їжі у шлунку соляна кислота дуже агресивно впливає на власну слизову. Пацієнта турбують нудота, печія (закидання кислого вмісту шлунка в стравохід), відрижка або відрижка кислотою (закидання повітря і шлункового вмісту в ротову порожнину). Іноді розвивається блювота після їжі, блювотні маси містять слиз та жовч. Блювота може приносити полегшення болю. Порушення травлення у шлунку призводить і до порушення роботи інших органів шлунково-кишкового тракту – розвивається пронос, рідше турбують запори.

Досить специфічними для гастриту є і загальні симптоми: дуже сильна слабкість з епізодами підвищеної пітливості, запаморочення. Апетит знижений, живіт періодично здувається (метеоризм), бурчить. Відзначається підвищена слинотеча, язик обкладений нальотом, на ньому залишаються відбитки зубів, з рота з’являється неприємний запах. Можуть відзначатися зміни з боку серцево-судинної системи: біль у серці, серцебиття та лабільність тиску – викликані такі симптоми рефлекторними впливами.

Правильна діагностика гастриту із підвищенням кислотності шлункового соку потребує виконання низки клінічних, функціональних та інструментальних обстежень. Зміни у клінічних аналізах неспецифічні для гастриту – може спостерігатися підвищення запальних елементів. При супутньому ураженні інших органів відповідні зміни у біохімічному аналізі крові. За наявності ерозій у шлунку та кровотечі з них спеціальним аналізом у калі визначається прихована кров. Обов’язково проводяться дослідження з метою пошуку H. pylori: дихальний уреазний тест, ІФА та ПЛР аналіз для виявлення антитіл та ДНК мікроорганізму відповідно. Також велика кількість бактерій може виявлятися під час проведення ендоскопічної біопсії слизової оболонки шлунка та гістологічного дослідження.

Обов’язковим при підозрі на гастрит є проведення гастроскопії, а краще ФЕГДС – у шлунок вводиться спеціальний інструмент з відеокамерою, що дозволяє оглянути стравохід, шлунок та дванадцятипалу кишку, виявити запальний процес, ерозії та виразки. Під час проведення дослідження обов’язково проводиться забір тканин на біопсію із кількох місць. Також проводиться рН-метрія – вимір кислотності шлункового соку, якщо вона менше 1,5 – говорять про гіперацидний гастрит. Шматочки тканин, взяті при біопсії, досліджують гістологи – визначаються ознаки запалення, можливе виявлення величезної кількості хелікобактерій.

Проводиться вимірювання тиску в порожнині шлунка, електрогастроентерографія – вони дозволяють виявити дуоденогастральний рефлюкс, який також посилює перебіг захворювання. Як допоміжні методи діагностики можливе проведення УЗД, КТ або МСКТ органів черевної порожнини, проте при гастриті вони не мають вирішального значення, дозволяють лише виявити супутнє ураження інших органів.

Лікування проводиться лікарем-настроентерологом. У період загострення показано госпіталізація. Найпершою умовою зменшення симптоматики є дотримання дієти, відмова від алкоголю та куріння, кава. Призначається дієтичний стіл №1: їжа повинна бути термічно, хімічно та механічно щадить до полегшення симптомів хвороби. Після того, як стан покращиться, дотримується строга дієта – їжа готується на пару, їсти потрібно часто, дробовими порціями. Виключається смажене, копчене, екстрактивні речовини, газовані напої та алкоголь. Не допускаються тривалі перерви між їдою, їжа на ходу і всухом’ятку.

Консервативна терапія гастриту з підвищенням кислотності шлункового соку включає ряд препаратів. Призначаються інгібітори протонної помпи (знижують вироблення соляної кислоти), антациди (нейтралізують кислоту), гастропротектори (створюють захисний бар’єр на поверхні слизової оболонки), спазмолітики та препарати, що покращують моторику органів ШКТ. Важливим компонентом терапії є антибактеріальна терапія, спрямовану знищення хеликобактерий. Як правило, антихелікобактерна терапія при гіперацидному гастриті має складатися із трьох або чотирьох компонентів.

Фізіотерапевтичне лікування дозволяє посилити дію медикаментозних препаратів або доставити їх до шлунка. Електрофорез зі спазмолітиками полегшує больовий синдром та покращує моторику шлунка. Цьому сприяє прикладання грілок і теплові аплікації на область шлунка. Електролікування та магнітотерапія не тільки зменшують болі, але й прискорюють загоєння слизової оболонки. Санаторно-курортне лікування передбачається в період між загостреннями, включає терапію мінеральними водами (водолікування).

Прогноз при своєчасному та повному лікуванні гастриту сприятливий. Якщо ж лікувальні заходи не виконуються, пацієнт продовжує курити та вживати алкоголь, не дотримується дієти – ймовірно приєднання тяжких ускладнень, перехід захворювання на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки. Профілактика гастриту з високою кислотністю включає нормалізацію режиму дня і харчування. Слід вживати здорову їжу, харчуватись потрібно не менше 3-5 разів на добу.

Рекомендується відмовитися від частого вживання міцної кави, газованих напоїв, алкоголю та куріння. Харчування має бути збалансованим, включати всі необхідні мікроелементи та вітаміни. Не потрібно харчуватися всухом’ятку, їди має приділятися достатньо часу – тільки в цьому випадку можна звести ризик гастриту до мінімуму. Також потрібно суворо дотримуватись гігієнічних заходів, покликаних захистити від зараження гелікобактерною інфекцією, перед їжею завжди потрібно мити руки. Усі медикаментозні засоби повинні прийматися лише за призначенням лікаря та з дотриманням інструкції до препарату.