Геморагічний гастрит

Геморагічний гастрит – це запалення слизової оболонки шлунка, що супроводжується утворенням ерозій та кровотечами. Це поліетиологічне захворювання, яке може мати гострий або хронічний перебіг. Пацієнти скаржаться на тупий біль у надчеревній ділянці, пов’язану з прийомом їжі, диспепсичні розлади; у разі гострої шлункової кровотечі розвиваються симптоми крововтрати, блювання у вигляді «кавової гущі» та дьогтеподібне випорожнення. Лікування включає дієту, застосування препаратів для зниження кислотності та відновлення слизової оболонки, кровоспинну терапію. Іноді потрібне хірургічне лікування.

Геморагічний гастрит (ерозивний гастрит) – запальний процес у слизовій оболонці шлунка, що супроводжується утворенням поодиноких або множинних кровоточивих поверхневих ерозій і плоских виразок. Дефект тканини утворюється тільки в слизовій оболонці, не зачіпає м’язову оболонку і гоїться без утворення рубця; діаметр ерозій вбирається у 3 мм. Захворювання часто супроводжується шлунковою кровотечею.

Геморагічний гастрит є одним із найважчих запальних ушкоджень слизової оболонки шлунка. Гастроентерологи вважають цю патологію досить поширеною, але найменш вивченою; згідно зі статистикою ВООЗ, за останні 10 років кількість зареєстрованих випадків захворювання зросла у 10 разів. У пацієнтів, які приймають нестероїдні протизапальні препарати, кортикостероїдні гормони і хворих на алкоголізм, ерозивний процес виявляється в 50% випадків.

У сучасній гастроентерології геморагічний гастрит сприймається як поліетиологічна патологія. Найчастішою причиною захворювання є неконтрольоване застосування деяких лікарських засобів (нестероїдних протизапальних засобів, глюкокортикоїдів, анальгетиків), вживання недоброякісних продуктів. Хелікобактерії, сальмонели, дифтерійна паличка можуть стати причиною ерозивного гастриту.

Похибки в харчуванні (нерегулярний прийом їжі, гостра та пряна їжа, копченість) запускають механізм утворення дефектів слизової оболонки шлунка; важливу роль відіграє дія високих температур (занадто гаряча їжа). Досить часто дефекти слизової обнаруживают у пацієнтів після перенесеного стресу, особливо у тлі хронічної психотравми.

Важливу роль у розвитку геморагічного гастриту при хронічній дії факторів, що пошкоджують, грає порушення проникності судин і мікроциркуляції, внутрішньоклітинних метаболічних процесів і розвиток клітинної дегенерації. Виникнення кровотечі зумовлено безпосередньо наявністю множинних ерозій, а також випотівання плазми крові та клітинних елементів у просвіт шлунка.

Залежно від тривалості перебігу виділяють гостру та хронічну форму захворювання: гострі ерозії гояться за 4-10 днів, а хронічні можуть існувати досить довго. Також розрізняють первинний та вторинний геморагічний гастрит. Первинний розвивається у практично здорових людей на тлі інтактної (неураженої) слизової оболонки, вторинний – у осіб, які вже мають захворювання шлунка. Залежно від локалізації патологічного процесу диференціюють ерозії дна, тіла та антруму шлунка (частіше зустрічається ураження антрального відділу).

Найчастіше основними ознаками патології є неінтенсивні диспепсичні скарги. У ряді випадків геморагічний гастрит може маніфестувати відразу із шлункової кровотечі. Найчастіше пацієнти скаржаться на зниження апетиту, тупий біль в епігастрії, відчуття розпирання та тиску в ділянці шлунка, нудоту, печію, відрижку кислим, неприємний, іноді «металевий» присмак у роті. Біль виникає відразу після їди. Може бути блювання неперетравленою їжею, діарея, що змінюється запорами.

При пальпації живота визначається болючість в епігастральній ділянці, симптомів подразнення очеревини немає, проте при гострому геморагічному гастриті може мати місце дефанс (напруженість) м’язів живота. Специфічними для геморагічного гастриту є ознаки гострої чи хронічної шлункової кровотечі. У разі гострого процесу пацієнти скаржаться на загальну слабкість, запаморочення, нудоту. Характерна блювота «кавової гущавини» (блювотні маси набувають чорного кольору внаслідок попадання крові в шлунок та з’єднання її з соляною кислотою з утворенням солянокислого гематину).

При рясній крововтраті можливе порушення свідомості. Шкіра та видимі слизові оболонки стають блідими, визначається тахікардія та зниження артеріального тиску. Відходять чорні рідкі калові маси («дігтеподібний стілець»). Для хронічної кровотечі характерні скарги на загальну слабкість, головний біль, швидку стомлюваність, запаморочення, шкіра стає блідою, сухою, нігті тьмяні, ламкі. Розвивається постгеморагічна залізодефіцитна анемія.

Для геморагічного гастриту, пов’язаного з прийомом лікарських препаратів, типовий майже безсимптомний перебіг хвороби. Якщо зміни спровоковані іншими захворюваннями внутрішніх органів, ознаки гастриту нашаровуються на симптоми основного захворювання (цукрового діабету, інфаркту міокарда, тиреотоксикозу). При променевій хворобі приєднуються ознаки променевого ентероколіту, інфекційних ускладнень.

При огляді пацієнта гастроентеролог виявляє блідість шкірних покривів, живіт при пальпації може бути болючим. У клінічному аналізі крові визначаються зміни, характерні для гострої чи хронічної крововтрати (анемія). З метою визначення кислотоутворюючої функції шлунка проводиться рН-метрія, для виявлення хелікобактерій – уреазний дихальний тест, ПЛР-діагностика.

Найбільш інформативним методом діагностики є езофагогастродуоденоскопія, яка дозволяє візуально оцінити стан слизової оболонки шлунка, локалізацію патологічних змін, їх поширеність та джерело кровотечі. На тлі запаленої слизової оболонки визначаються численні ерозії, ділянки крововиливів та кровотечі. У процесі ЕГДС проводиться прицільна біопсія, що дозволяє виключити онкологічну природу змін та визначити характерні ознаки запалення.

Терапія може проходити в амбулаторних умовах або стаціонарі. Пацієнти з ознаками шлунково-кишкової кровотечі підлягають обов’язковій госпіталізації. Лікування починають з дієтотерапії: харчування має бути частим, дробовим, невеликими порціями, їжа вживається в протертому та напіврідкому вигляді, теплій. За наявності кровотечі призначається дієта Мейленграхта – протерта охолоджена їжа. Не рекомендуються кава, наваристі бульйони, гострі та смажені страви, копченості, алкогольні напої та свіжі соки.

Фармакотерапія проводиться індивідуально з урахуванням особливостей перебігу захворювання. Відповідно до стандартів лікування використовують коректори кислотності (блокатори Н2-гістамінових рецепторів – циметидин, ранітидин; М-холінолітики – пірензепін; інгібітори протонного насоса – омепразол, пантопразол; антациди – гідроксид алюмінію + гідроксид магнію, алюмінію фосфат. Також застосовуються обволікаючі, в’яжучі лікарські засоби (вісмуту субцитрат, гідроксид алюмінію + октасульфіт сахарози), антибіотики (у разі бактеріальної етіології захворювання), слизоутворювачі (екстракт кореня солодки, лікуразід + кверцетин) та репаранти (метилурацил, обліпиха).

У разі кровотечі призначають гемостатичну терапію: внутрішньо розчин амінокапронової кислоти з адреналіном, транексамова кислота; вікасол та етамзілат внутрішньом’язово, внутрішньовенно. При геморагічному шоці крововтрату заповнюють кровозамінниками протишокової дії, іноді – препаратами та компонентами крові. Доцільно використання рослинних олій: обліпихової, каротинової та олії шипшини. Ці засоби мають протизапальну та репаративну дію. У стадії ремісії показана фітотерапія: відвар насіння льону, деревію, подорожника, звіробою та суцвіття ромашки.

У деяких випадках проводиться хірургічне лікування. До сьогоднішнього дня немає єдиної думки, який обсяг оперативного втручання є оптимальним, тому операцію виконують лише тоді, коли вичерпані всі можливості консервативної терапії та ендоскопічного лікування. Досить ефективними є методи ендоскопічного обколювання спирт-адреналіновою сумішшю, зрошення гемостатичними розчинами та електрокоагуляція ділянки, що кровоточить, метод пролонгованого гемостазу із застосуванням барій-тромбінової суміші.

Прогноз для життя при геморагічному гастриті здебільшого сприятливий, для одужання – сумнівний, оскільки це захворювання лікується досить тривалий час і часто рецидивує навіть після хірургічного лікування.

Профілактика зводиться до здорового способу життя, правильного режиму дня, регулярного харчування та профілактики стресів, своєчасного лікування захворювань шлунка, виключення куріння та вживання алкоголю. При появі симптомів ураження шлунка необхідно обов’язково звертатися до гастроентеролога – своєчасне лікування дозволяє уникнути прогресування захворювання та розвитку життєзагрозних ускладнень.