Героїноманія

Героїноманія – Залежність від героїну, найпоширеніша опійна наркоманія. Відмінними рисами є швидкий розвиток психічної та фізичної залежності, важкий абстинентний синдром, а також складність та тривалість лікування. Героїн усуває біль, надає седативний ефект, знижує тривогу, викликає ейфорію та галюцинації, пригнічує дихальний, кашльовий та блювотний центри, зумовлює брадикардію, зниження артеріального тиску та ослаблення кишкової перистальтики. Можливі ускладнення героїноманії – передозування, психоз, інфікування гепатитом та ВІЛ, порушення діяльності ЦНС та внутрішніх органів.

Героїноманія – зловживання героїном. Через вираженість ейфорії та відносно низьку вартість героїн є найпоширенішим опіоїдним наркотиком. Героїноманією страждає близько 90% пацієнтів, які вживають опіати. Залежність зазвичай розвивається у пацієнтів молодого віку і суттєво впливає на тривалість життя, оскільки люди, які страждають на героїноманію, нерідко гинуть від нещасних випадків, передозування, ускладнень, пов’язаних з використанням нестерильних шприців та токсичним впливом домішок у погано очищеному чи «розбавленому» наркотику.

Героїноманія є серйозною медичною та соціальною проблемою. Ця залежність викликає ранню інвалідизацію, сприяє поширенню ВІЛ та гепатиту В. Героїнові наркомани ведуть асоціальний спосіб життя, не працюють, створюють нестерпну атмосферу в сім’ї, продають речі з дому, чинять злочини у стані «кайфу» або в спробі знайти гроші на нову дозу. Для успішного лікування потрібна комплексна терапія та тривала реабілітація. Лікування героїноманії здійснюють фахівці у галузі наркології.

Героїн – напівсинтетична речовина із групи опіатів. У лабораторних умовах виготовляється з морфіну. При кустарній переробці героїн іноді виготовляють із макової соломки, опію-сирцю та інших напівфабрикатів. Чистий героїн є білим порошком, при великій кількості домішок порошок набуває коричневого відтінку. Героїн, кустарно виготовлений із напівфабрикатів, виглядає як коричнева або чорна смоляниста речовина. У такому наркотику міститься значна кількість домішок, які можуть спричинити непередбачувані побічні ефекти, спричиняти отруєння та провокувати розвиток небезпечних ускладнень.

Вперше героїн було отримано наприкінці ХІХ століття. Спочатку препарат вважався безпечним та використовувався як ліки від кашлю. На початку ХХ століття виявилося, що героїн викликає залежність. Було вжито заходів щодо обмеження його вільного поширення та вживання. Проте, героїн протягом багато часу досить широко використовувався у медицині. В даний час вживання препарату з медичною метою практично повністю припинено через високу небезпеку розвитку героїноманії. Виняток – паліативне лікування пацієнтів, які страждають від болісного болю при запущених стадіях онкологічних захворювань (у деяких країнах).

Майже весь героїн у наші дні виробляється нелегально та спочатку призначається для прийому як наркотик. Існує безліч способів вживання: звичайне вдихання, куріння, прийом всередину, використання свічок і супозиторіїв і т. д. Однак найпопулярнішим способом у пацієнтів, які страждають на героїноманію, є внутрішньовенне введення – найекономічніший і найшвидший спосіб досягнення ейфорії. Внутрішньовенні ін’єкції забезпечують високу концентрацію героїну в крові, що дозволяє знизити витрати на придбання наркотику. Ефект настає протягом 1-2 хвилин.

Швидкість дії героїну забезпечується за рахунок ліпофільності цієї психоактивної речовини. Потрапляючи в кров, героїн легко «прикріплюється» до жирів і швидко розноситься по організму. Його дія обумовлена ​​контактом з опіоїдними рецепторами, розташованими в головному мозку, спинному мозку та кишечнику. У нормі ці рецептори активуються «гормонами насолоди» ендорфінами. Існує кілька видів таких рецепторів, що в природних умовах забезпечує дуже тонке і точне регулювання станів – при впливі певних ендорфінів “включаються” не всі рецептори, а лише деяка частина, яка підходить для контакту з конкретним ендорфіном.

Героїн має відносно низьку спорідненість до опіоїдних рецепторів порівняно з ендогенними ендорфінами, проте впливає на всі рецептори одночасно. Вже за кілька хвилин людина відчуває тепло, приємне розслаблення, заспокоєння та ейфорію. Під час перших вживань наркотичні ефекти героїну можуть бути відсутні або бути слабко вираженими. Причиною повторного прийому зазвичай є цікавість, бажання брати участь у розвагі нарівні з іншими членами групи та активні договори дилерів, які найчастіше продають перші дози за зниженою ціною, щоб підсадити на героїн чергового покупця.

Наркотичні ефекти зазвичай стають добре помітними після 2-3 прийомів. Цієї кількості вживань, як правило, достатньо для розвитку героїноманії. Поступово толерантність до героїну збільшується, для досягнення бажаного ефекту хворому на героїноманію потрібно все більше і більше наркотику. Усього за кілька годин після прийому виникають перші симптоми абстиненції, що спонукає пацієнта до чергового вживання.

Через деякий час життя людини, яка страждає на героїноманію, перетворюється на нескінченне чергування ейфорії та стану дискомфорту, з якого потрібно негайно вийти. Це, а також підвищення толерантності, іноді спонукає хворого на героїноманію «зав’язати». Під час «зав’язки» для полегшення ломки часто використовується алкоголь та інші психоактивні речовини, що зрештою може спричиняти розвиток полінаркоманії. Через поєднання потужної фізичної та психічної залежності лікування героїноманії є складним, тривалим процесом, що вимагає високого професіоналізму лікарів, продуманих умов реабілітації та достатньої мотивації пацієнта.

Помітний ефект виникає через 1-2 хвилини після внутрішньовенного введення героїну. Хворий на героїноманію відчуває, як по його тілу розливається тепло. Він відчуває ейфорію, умиротворення, надзвичайну насолоду («прихід»), яка за силою, яскравістю та насиченістю, за словами деяких наркоманів, нагадує сексуальний оргазм. Через деякий час (від кількох хвилин до півгодини і більше) виражена ейфорія змінюється розслабленням (зависанням). Ще за годину дія наркотику слабшає, а протягом 3-5 годин повністю припиняється.

Зміни психічного стану під час запровадження героїну супроводжуються низкою фізіологічних реакцій організму. Зіниці хворого на героїноманію звужуються, температура тіла знижується, обмінні процеси уповільнюються. Може виникати відчуття сухості в очах, порожнині рота та носоглотці. Знижується рівень секреторної активності слизової оболонки шлунка і кишечника. Підвищується тонус сфінктерів та гладкої мускулатури, що при деяких захворюваннях легень може спричиняти бронхоспазм. Поздовжня перистальтика кишечника послаблюється, а поперечна посилюється. Їжа повільніше просувається шлунково-кишковим трактом. Зменшується кількість сечі, що відокремлюється.

При героїноманії змінюється гормональний фон, порушується робота різних органів та систем. Виникає брадикардія. Порушення випорожнень стають звичними, постійними. У чоловіків, які страждають на героїноманію, знижується потенція, з’являються різні проблеми в сексуальній сфері. У жінок наголошується на нерегулярності менструацій. Змінюється настрій: за відсутності фізичного та психічного дискомфорту хворі на героїноманію зазвичай виявляють поступливість і поступливість, але при появі перших ознак абстинентного синдрому стають агресивними та дратівливими.

Небезпечним ускладненням героїноманії є передозування. Спочатку виникає сонливість. У важких випадках можливі порушення свідомості до коми. Спостерігається звуження зіниць, у міру погіршення стану зіниці розширюються. Відзначається зниження артеріального тиску, брадикардія та урідження дихання. Смерть від передозування при героїноманії може наступити від грубих порушень дихання внаслідок пригнічення дихального центру, серцевої недостатності, набряку легень та респіраторного дистресу синдрому. Під час виходу зі стану наркотичного сп’яніння можуть виникати судоми та психози. Психоз при героїноманії може супроводжуватися маренням, галюцинаціями, афективними порушеннями та погіршенням координації рухів.

Характерною рисою героїноманії є важкий абстинентний синдром (ламання). Тривалість абстиненції коливається від 3 до 2 тижнів. Абстинентний синдром при героїноманії протікає у чотири стадії. На першій стадії (8-12 годин після відміни) з’являється нежить, чхання, позіхання, сльозотеча та розширення зіниць. Хворий на героїноманію відчуває незадоволеність і наростаюча психічна напруга. Друга стадія (30-36 годин після відміни) супроводжується слабкістю, пітливістю і ознобом, відчуттям жару, що змінюється. Позіхання, чхання та сльозотеча посилюються, виникають неприємні відчуття у м’язах.

На третій стадії (40-48 годин після відміни) усі ознаки абстиненції посилюються, до них додаються болі у м’язах. Іноді з’являються судоми. Хворий на героїноманію відчуває непереборне бажання прийняти наркотик. Напруга і агресивність змінюються почуттям безнадійності. Четверта стадія (починаючи з 3 діб) проявляється диспепсією (блюванням, болями в животі та частим випорожненням). Виразність абстинентного синдрому така, що пацієнти з більшим стажем героїноманії не можуть перенести його самостійно. Іноді спостерігаються істероїдні реакції, розраховані на співчуття оточуючих. Під час абстинентного синдрому хворий на героїноманію може вчинити самогубство або завдати шкоди іншим людям. Можливе загострення соматичної патології.

Лікування героїноманії здійснюється наркологами. Пацієнта, який страждає на героїноманію, госпіталізують до наркологічного відділення. При передозуванні вводять налоксон, що блокує опіоїдні рецептори. Проводять дезінтоксикацію: промивають шлунок, призначають сорбенти, дають велике пиття, здійснюють внутрішньовенне краплинне введення сольових розчинів, стимулюють сечовиділення. При психозах застосовують заспокійливі засоби та антипсихотичні препарати.

Купірування абстинентного синдрому при героїноманії може здійснюватися як класичним методом, так і шляхом ультрашвидкої опіоїдної детоксикації. Класична детоксикація триває кілька діб, ультрашвидка – кілька годин. Навіть за відсутності явних ознак абстиненції потяг до наркотику, який супроводжується деяким фізичним дискомфортом, може зберігатися приблизно протягом півроку. У цьому періоді хворим на героїноманію нерідко призначають замісну терапію метадоном, застосовують апоморфін та інші препарати.

При сильній мотивації пацієнта, який страждає на героїноманію, використовують налтрексон, який усуває ефекти героїну і унеможливлює досягнення ейфорії при прийомі наркотику. Препарат випускається у вигляді таблеток, розчинів для внутрішньовенного введення або імпланта, що кодує. Лікувальні заходи при героїноманії доповнюються індивідуальною та груповою психотерапією, а також заходами щодо соціальної реабілітації хворого на героїноманію. Людям, які страждають на героїноманію, рекомендується повна зміна соціального оточення (тривале перебування в реабілітаційному центрі або, якщо це неможливо, переїзд в інше місто).

Прогноз при героїноманії залежить від стажу та рівня мотивації пацієнта. Лікування можливе, але потребує великих зусиль з боку лікарів, родичів та самого хворого. Обтяжливими обставинами при героїноманії є виражена соціальна дезадаптація, ВІЛ, гепатит і деякі інші захворювання, зумовлені прийомом наркотику. Особливо прогностично несприятливою вважається полінаркоманія, за якої у пацієнта розвивається змішана фізична залежність від героїну та іншої психоактивної речовини.