Гіпоглікемічна кома

Гіпоглікемічна кома найчастіше зустрічається при першому типі цукрового діабету та при лікуванні інсуліном. Гіпоглікемічний синдром розвивається на тлі передозування інсуліну, порушення дієти, фізичних та емоційних перенапруг, інфекцій, диспепсії тощо. Ступінь його прояву може бути різним – від легких реакцій до коми.
Гіпоглікемічна реакція на інсулін короткої дії зазвичай виникає і наростає швидко і так само швидко усувається. Реакція на інсулін продовженої дії розвивається повільніше, тому може бути не відразу розпізнана хворою та оточуючими. Вона протікає довше і важче, з тимчасовим поліпшенням у відповідь на введення глюкози.
Зазвичай гіпоглікемічний синдром виникає при рівні глюкози у крові нижче 2 ммоль/л. Разом з тим він може розвинутися і при нормоглікемії і навіть при підвищеному рівні глюкози в крові (10-11 ммоль/л). Такий хибний гіпоглікемічний синдром можливий при швидкому зниженні рівня глюкози в крові у хворих, що пристосувалися до її високого вмісту. Внаслідок запізнення адаптації клітинно-тканинного обміну до нових, низьких для нього величин ознаки гіпоглікемії можуть виникати навіть за підвищеного рівня глюкози в крові.
Гіпоглікемічний синдром характеризується ранніми та пізніми симптомами. Ранні симптоми: слабкість, тремтіння пальців, холодний піт, серцебиття, блідість або почервоніння обличчя, занепокоєння, біль голови. Рідше відзначаються двоїння в очах, оніміння губ, кінчика язика.
Пізніше з’являються сплутаність свідомості, збудження, агресивність, марення, іноді галюцинації. Потім приєднуються розлад мови, ковтання, втрата свідомості, тоніко-клонічні судоми та кома. Після тяжкої гіпоглікемічної коми відзначаються психічні порушення, геміпарези та геміплегія, афазія, епілепсія, загострення ішемічної хвороби серця.
Типовими ознаками, що відрізняють гіпоглікемічну ком від гіперглівсемічної (кетоацидотичної) є: відсутність дихання типу Куссмауля і запаху ацетону в повітрі, що видихається, нормальний або підвищений тонус очних яблук, розширені зіниці, низький рівень глюкози в крові за відсутності кетоніміі і кет.
Допомога при гіпоглікемічному синдромі має бути негайною та дієвою. При легких проявах гіпоглікемії достатньо хвору нагодувати, дати солодкий чай, печиво, цукор, цукерки. Якщо ефекту не отримано або хвора непритомна, внутрішньовенно струминно вводять (іноді неодноразово) 20-80 мл 40% розчину глюкози, підшкірно 75-100 мг гідрокортизону або глюкагон по 1 мл внутрішньовенно, внутрішньом’язово або підшкірно. Для профілактики набряку мозку призначають магнію сульфат по 5-10 мл 25% розчину внутрішньом’язово або манітол із розрахунку 0,5-1 г/кг внутрішньовенно краплинно.
Враховуючи особливості перебігу гіпоглікемічного синдрому, викликаного введенням інсуліну, лікар не повинен залишати хвору без спостереження доти, доки вона остаточно не вийде зі стану гіпоглікемії.