Гонорея у дівчаток

Гонорея у дівчаток – Це інфекційне захворювання, яке викликають гонококи Нейссера. Через особливості будови сечостатевої системи у маленьких дівчаток хвороба протікає з яскравою клінічною картиною, ураженням уретри, піхви, анальної області. Рідше залучається ротова порожнина та очі. Діагностика заснована на симптомах, підтвердженні типу збудника за допомогою бактеріоскопічного, культурального дослідження та ІФА. Для лікування застосовують антибіотики із групи цефалоспоринів внутрішньом’язово, внутрішньовенно або альтернативні препарати. Обов’язковий контроль лікування після закінчення антибіотикотерапії.

Найчастіше гонорея діагностується у дівчаток 5-7 років, до 13 років переважає контактно-побутовий шлях зараження. Джерелом інфекції зазвичай стають близькі люди. У 76% спостерігається вульвовагініт, рідше – уретрит, проктит. Ускладнення цього віку не характерні. У дівчаток 13-17 років частота гонореї зростає з допомогою сексуальних відносин. У 47% хвороба переходить у хронічну форму з ураженням шийки матки, ендометрію та придатків. У підлітків гонококова інфекція частіше поєднується з сифілісом, хламідіозом та трихомоніазом.

Гонорею викликає грамнегативний диплокок Neisseria gonorrhoeae. Бактерії тропні до багатошарового плоского та циліндричного епітелію. Зараження походить від людини, хворої на гостру або хронічну форму гонореї. У дівчаток високий ризик інфікування пов’язані з відсутністю захисних властивостей піхви, близьким розташуванням уретри. Збудники передаються такими шляхами:

• Інтранатально. Бактерії потрапляють на вульву, очі дитини при проходженні через родові шляхи матері, хворий на гонорею, приводячи до гонорейного вульвовагініту, кон’юнктивіту.
• Побутовим способом. Свіже гнійне відділення може заноситися на статеві органи дівчинки через вологий рушник, мочалку або руки батьків, якщо в сім’ї не дотримуються правил особистої гігієни
• Статевим шляхом. Сексуальні стосунки у підлітковому віці, а також у випадки насильства або дії розпусного характеру щодо дівчинки призводять до передачі інфекції від хворої на гонорею людини.

Гонококи переважно вражають циліндричний епітелій сечостатевого тракту. У дівчаток через недостатність чинників захисту запальний процес залучаються органи, вислані багатошаровим епітелієм. При проходженні плоду по родових шляхах бактерії заносяться на слизову оболонку очей та викликають кон’юнктивіт, рідше – іридоцикліт.

Епітеліальна вистилка у піхву у дівчаток пухка, тому гонококи за допомогою пилок закріплюються на поверхні клітин і проникають усередину, у міжклітинні щілини та під епітелій. Розвивається запальна реакція, що посилює деструкцію тканин. Бактерії виділяють гонотоксин, який пригнічує активність інших мікроорганізмів.

Для дитячого віку більш характерним є інфікування уретри, вульви та піхви. У старшому віці запалення поширюється на шийку матки. Внутрішній зів шийки матки ще не сформований, а складки цервікального каналу переходять в ендометрій, тому збудники легко проникають у порожнину матки. Для дівчаток характерна багатоосередковість гонореї із залученням статевих органів, прямої кишки, очей та ротоглотки, проте гонококовий міозит та артрит не зустрічаються.

Гонококову інфекцію класифікують за тривалістю та вираженістю клінічних симптомів. Виділяють свіжу гонорею, коли зараження відбулося не більше 2 місяців тому, та хронічну, якщо час інфікування невідомий, або пройшов більше 2 місяців. Свіжа гонорея за течією буває гостра, підгостра та торпідна. На практиці використовують також класифікацію по області ураження:

• Запалення нижніх сечостатевих шляхів: уретрит, цистит, вульвовагініт, цервіцит.
• Абсцедування нижніх відділів статевого тракту: абсцес бартолінової залози, вестибуліт.
• Поразка внутрішніх статевих органів: ендометрит, сальпінгоофорит, пельвіоперитоніт.
• Гонорея очей: кон’юнктивіт, іридоцикліт, офтальмія новонароджених.
• Поразка мигдаликів та ротоглотки: гонорейний фарингіт
• Гонорея аноректальної області: проктит, запалення анального каналу
• Гонорея інших органів: міокардит, перикардит, менінгіт, пневомонія, сепсис.

Хвороба починається гостро, але вираженість симптомів залежить стану організму і властивостей збудника. Одночасно з появою гнійного відокремлюваного з уретри, статевих шляхів та прямої кишки турбує безсоння, дратівливість, підвищена збудливість нервової системи. Може погіршуватись апетит, часто піднімається температура. Дівчинка скаржиться на біль і печіння при сечовипусканні, свербіж в анальній ділянці.

Виділення з піхви та уретри рясні, жовто-білого кольору. Вони стікають на білизну, викликають подразнення промежини, паху, внутрішньої поверхні стегон. Шкіра в місцях зіткнення та тертя червоніє, виглядає запаленою та мацерованою. Дизуричні розлади включають часті позиви до туалету, зменшення порції сечі, іноді нетримання.

Рідко гонорея у дівчат підліткового віку приймає торпідний перебіг з переходом у хронічний. У цьому випадку зовні статеві губи не змінені, але на внутрішній поверхні спостерігається гіперемія та пастозність. Уретра залучена не завжди, клінічні симптоми незначні та характеризуються невиразною дизурією. При висхідному поширенні гонококів у менструюючих дівчаток турбує біль у животі, лихоманка, симптоми інтоксикації.

У дівчат гонорея рідко протікає з ускладненнями. Ризик збільшується при імунодефіциті, викликаному ВІЛ-інфекцією, супутньому туберкульозі, низькому соціальному статусі та відсутності своєчасного лікування. Хронічне запалення придатків та матки стає причиною порушення менструального циклу у підлітків, спайкового процесу, що у репродуктивному віці веде до стійкого безпліддя.

Поширення інфекції на серцевий м’яз викликає перикардит, міокардит, які мають специфічних для гонореї симптомів. Запалення впливає роботу провідної системи, формується серцева недостатність. При ураженні мозкових оболонок виникає менінгіт з тяжкими неврологічними порушеннями. Іноді осередки інфекції утворюють абсцеси у головному мозку, печінці, ведуть до сепсису.

Обстеженням дівчаток із симптомами гонореї займається дитячий дерматовенеролог. При поразці очей дитини додатково оглядає офтальмолог. За показаннями призначають консультацію уролога, ЛОР-лікаря. Діагностика гонореї обов’язкова у разі, якщо лікування гонококової інфекції проходить мати, а також при народженні дитини від інфікованої жінки. У дівчаток застосовують такі методи дослідження:

• Огляд зовнішніх статевих органів. Вульва, зовнішній отвір уретри набряклі та гіперемовані, помітно велика кількість гною, яка збільшується при натисканні на уретру. Пальпуються хворобливі пахвинні лімфовузли.
• Вагіноскопія. Слизова оболонка піхви запалена, покрита жовтуватим нальотом, можуть формуватися ерозії. Шийка матки гіперемована, із зіва рясно виділяється гній.
• Аноскопія. Складки навколо анального отвору набряклі, червоного кольору. Іноді з’являються тріщини, що гнійне відокремлюється. Запалення поширене на 3-4 см кінцевого відділу прямої кишки.
• Мазок з уретри та піхви. Мазок фарбують за Грамом, гонококи у формі кавових зерен рожевого кольору розташовуються позаклітинно та внутрішньоклітинно парами.
• Бактеріологічне дослідження. Проводиться за наявності клінічної картини гонореї та негативних мазках. Для посіву на живильні середовища використовують виділення з уретри чи піхви, промивні води із прямої кишки. Можливе визначення чутливості до антибіотиків.
• РСК. Використовується реакція Борде-Жанґу. Діагностика проводиться за хронічної або ускладненої гонореї, коли бактеріологічне дослідження не дало результату.
• РІФ. Для виявлення антигенів необхідно відокремлюване з уретри, піхви або проба сечі. Тест має високу чутливість та 100% специфічність, дозволяє швидко поставити діагноз.

Антибіотикотерапія

За відсутності ускладнень захворювання лікують амбулаторно. У разі поширення інфекції та розвитку сальпінгоофориту, а також при ураженні інших органів необхідна госпіталізація до шкірно-венерологічного диспансеру. Мета лікування гонореї – елімінація збудника, тому в дітей віком застосовують лише бактерицидні препарати, антибіотики з бактеріостатичним дією не рекомендуються.

Препаратом вибору є цефтріаксон, альтернативний засіб – спектиноміцин. Діти з масою до 40 кг дозування розраховують за вагою, після 45 кг призначають схеми, аналогічні дорослим. Ліки вводяться внутрішньовенно або внутрішньом’язово незалежно від форми гонореї. У новонароджених із гонококовим кон’юнктивітом можливе місцеве застосування мазі з еритроміцином.

Допоміжна терапія

Використання місцевих антисептичних препаратів, імуномодулятрів та проведення системної ензимотерапії не має клінічних доказів ефективності, тому не рекомендовано для лікування гонореї у дівчаток. Патогенетична терапія виправдана лише при ускладненому перебігу хвороби із залученням серцево-судинної, нервової системи, при розвитку сепсису.

Контроль вилікуваності

Через 14 днів після прийому антибіотиків із сечівника або піхви беруть біологічний матеріал для бактеріологічного посіву та контролю вилікуваності гонореї. Раніше використовувалися біологічні методи провокації, але доведено, що вони не впливають на результат обстеження, тому їх нині не проводять. При негативному результаті діагностики та відсутності клінічних симптомів подальше спостереження не потрібне.

Прогноз при гонореї у дівчаток сприятливий. Якщо лікування розпочато вчасно, збудник повністю елімінується, ризик ускладнень відсутній. Для профілактики зараження всім новонародженим у пологовому залі в очі закопують нітрат срібла, сульфацил натрію або одноразово закладають мазь з еритроміцином. Якщо у матері було діагностовано гонококову інфекцію, дитині вводять профілактичну дозу антибіотика.

У сім’ях дівчаток, де у батьків виявлено гонорею, не можна користуватися спільним рушником, мочалкою, обмежується спільний сон. При догляді дітей необхідно ретельно мити руки, щоб уникнути їх зараження.