Анатомо-функціональні особливості дихальної системи

Однією із найважливіших умов забезпечення життєдіяльності організму є постійний безперервний газообмін його з навколишнім середовищем. При цьому щодоби організм людини споживає близько 700 л кисню та виділяє 550 л вуглекислого газу.

В організмі кисень забезпечує процеси мітохондріального та мікросомального окислення, перекисне окислення ненасичених жирних кислот та оксидазні реакції. Найважливіша його роль полягає у забезпеченні енергоутворення в клітинах за рахунок окисного фосфорилювання.

I. Анатомо-функціональні особливості дихальної системи

Зовнішнє (легеневе) дихання: Забезпечує надходження кисню в організм і виведення вуглекислого газу. Регулюється дихальним центром у довгастому мозку та мості.
Внутрішнє дихання: Сполучення кисню з гемоглобіном, транспортування до тканин, участь у клітинних метаболічних реакціях.
Вентиляція легень: Здійснюється за рахунок скорочень дихальних м’язів.
- Дихальний об’єм (ДО): 450-800 мл у чоловіків, 400-700 мл у жінок.
- Об’єм анатомічного мертвого простору (ОМП): близько 30% ДО (2,22 мл/кг).
- Частота дихання (ЧД): 12-18 за хвилину.
- Хвилинна вентиляція легень (ХВЛ): ДО * ЧД (мл).
- Альвеолярна вентиляція легень (АВЛ): (ДО – ОМП) * ЧД (мл).
Газообмін: Кисень надходить в артеріальну кров за рахунок різниці парціальних тисків.
- рО2 в альвеолах: 105-107 мм рт. ст.
- рО2 в артеріальній крові: 85-95 мм рт. ст.
- Гемоглобін насичений на 96% киснем (НbО2). 1 г гемоглобіну може приєднати 1,34-1,39 мл кисню.
Парціальний тиск вуглекислого газу в артеріальній крові (рСО2а): 36-44 мм рт. ст.
Дихальна недостатність: Нездатність організму забезпечити адекватне метаболічним потребам надходження кисню, його транспортування та засвоєння, а також виведення вуглекислого газу.

II. Гостра дихальна недостатність (ГДН)

Розвивається протягом хвилин чи годин.
Становить безпосередню загрозу життю.
Вимагає невідкладної інтенсивної терапії.

Клінічні прояви

Свідомість:
- Ядуха (відчуття нестачі повітря).
- Затруднений вдих чи видих.
- Неспокій, збудження, ейфорія.
- Пригнічення ЦНС: кома (гіпоксична чи гіперкапнічна).
- Генералізовані судоми (особливо у дітей).
Шкіра та слизові оболонки:
- Ціаноз (синьо-фіолетовий колір).
- Блідість (при анемії).
- Яскраво-рожевий колір (при отруєнні ціанідами або чадним газом).
- Підвищена вологість (гіперкапнія).
- Землистий колір, холодний липкий піт (загрозливий стан).
Розлади дихання:
- Апное (повна зупинка дихання).
- Брадипное (рідке дихання, <12 за хвилину).
- Тахіпное (почащене дихання, >20 за хвилину).
- Поверхневе дихання (дихальний об’єм <5 мл/кг).
- Дихальна “анархія” (нерегулярне дихання).
  - Дихання Чейн-Стокса.
  - Дихання Біота.
  - Утруднене дихання (чутне на відстані).
  - Інспіраторна задишка (затруднений вдих).
  - Експіраторна задишка (затруднений видих).
Серцево-судинна система:
- Компенсаторна гіпердинамія (збільшення ХОК, ЧСС, систолічного та діастолічного АТ).
- Падіння тонусу судин, депресія міокарда, зниження АТ.

Ознаки загрозливих станів (потребують ШВЛ)

Відсутність притомності (кома), судоми.
Сіро-синюшне забарвлення вологої холодної шкіри.
Сповільнення дихання до 6 за хвилину чи почащення до 40 за хвилину зі зниженням дихального об’єму.
Надмірна екскурсія грудної клітки без адекватної вентиляції.
Патологічні типи дихання.
Зниження систолічного АТ до 60 мм рт. ст., грубі порушення ритму серця.
Зниження рО2а до 60 мм рт. ст. чи зростання рСО2а понад 60 мм рт. ст.

III. Основні види порушень зовнішнього дихання

Розлади регуляції дихального центру
- Причини: отруєння (наркотичні анальгетики, снодійні, наркоз), травми черепа, крововиливи в мозок, запальні процеси мозку, коматозні стани.
- Наслідки: ослаблення дихання, поверхневе дихання, патологічні типи дихання, апное.
- Ускладнення: гіпоксія, гіперкапнія, пошкодження ЦНС, міокарда, зупинка серця.
- Обструктивні порушення дихання: западіння язика, накопичення слини/секрету, аспірація шлункового вмісту.
- Невідкладні заходи:
  - Оцінити рівень пригнічення ЦНС (глибину коми).
  - Профілактика аспірації:
    - Повернути хворого на бік.
    - Очистити ротову порожнину та глотку.
  - Відновити прохідність дихальних шляхів:
    - Розігнути шию (підкласти валик).
    - Вивести нижню щелепу.
    - Ввести повітровод.
  - Штучна вентиляція легень (“рот до рота” або мішком Амбу).
- Невідкладні заходи спеціалізованої бригади:
  - Оцінити прохідність дихальних шляхів (пряма ларингоскопія).
  - Очистити верхні дихальні шляхи (відсмоктувач).
  - ШВЛ (маска, мішок Амбу, стаціонарний апарат).
  - Оксигенація (8-10 л/хв).
  - Інфузійна терапія (катетеризація вени).
  - Внутрішньовенно атропін сульфат, інтубація, переведення на кероване дихання.
  - Ввести зонд у шлунок та очистити його від вмісту.
  - Завести карту спостереження.
  - Етіотропна терапія.
  - Інструментальне та лабораторне обстеження.
Альвеолярна гіповентиляція периферійного походження
- Причини: нездатність м’язового апарату грудної клітки здійснювати повноцінне дихання (полінейропатії, міастенія, поліомієліт, ботулізм, правець, отруєння ФОР, залишкова дія міорелаксантів, гіпокаліємія, метаболічний алкалоз).
- Симптоми: зниження екскурсії грудної клітки, відчуття ядухи, страх смерті, синюшність, пітливість, тахікардія, гіпертензія, збудження ЦНС.
- Лікування: ШВЛ (помилково – оксигенотерапія без апаратного дихання).