Грип

Грип – гостра вірусна респіраторна інфекція, що викликається РНК-вірусами грипу А, В і С, що проявляється лихоманкою, інтоксикацією і ураженням епітеліальної вистилки верхніх дихальних шляхів. Грип входить до групи гострих респіраторних вірусних інфекцій – ГРВІ. Найбільшу інфекційну небезпеку хвора на грип людина становить у перші 5-6 діб від початку захворювання. Шлях передачі грипу – аерозольний. Тривалість захворювання, як правило, не перевищує тижня. Однак при грипі можуть спостерігатися такі ускладнення, як отит, синусит, пневмонія, цистит, міозит, перикардит, геморагічний синдром. Особливо небезпечний грип для вагітних жінок, оскільки може спричинити загрозу переривання вагітності.

Грип – гостра вірусна респіраторна інфекція, що викликається РНК-вірусами грипу А, В і С, що проявляється лихоманкою, інтоксикацією і ураженням епітеліальної вистилки верхніх дихальних шляхів. Грип входить до групи гострих респіраторних вірусних інфекцій – ГРВІ.

Вірус грипу відноситься до роду Influenzavirus, вірус типу А може вражати людину та деяких тварин, типи В і С розмножуються тільки в організмі людини. Віруси грипу характеризуються високою антигенною мінливістю (великою мірою розвинена у вірусів типу А та в, менше у С). Антигенна поліморфність сприяє частим епідеміям, багаторазової захворюваності протягом сезону, а також не дозволяє виробити достатньо надійну групову специфічну профілактику. Вірус грипу нестійкий, легко гине при підвищенні температури до 50-60 градусів під дією хімічних дезінфікуючих засобів. За 4 °С може зберігати життєздатність до 2-3 тижнів.

Резервуар та джерело інфекції – хвора людина (з явними клінічними проявами або стертою формою інфекції). Максимальне виділення вірусу має місце у перші 5-6 днів захворювання, контагіозність залежить від вираженості катаральної симптоматики та концентрації вірусу в секреті слизової оболонки дихальних шляхів. Вірус грипу типу А виділяють також хворі на свині, коні та птиці. Одна з сучасних теорій передбачає, що певну роль у поширенні вірусу грипу у світовому масштабі грають перелітні птахи, ссавці служать резервуаром інфекції та сприяють формуванню нових штамів, здатних у подальшому заражати людину.

Механізм передачі грипу – аерозольний, вірус поширюється повітряно-краплинним шляхом. Виділення відбувається зі слиною та мокротинням (при кашлі, чханні, розмові), які у вигляді дрібного аерозолю поширюється у повітрі та вдихається іншими людьми. У деяких випадках можлива реалізація контактно-побутового шляху передачі (переважно через посуд, іграшки).

Природна сприйнятливість людини до вірусу грипу висока, особливо щодо нових серотипів. Імунітет типоспецифічний, тривалість його досягає при грипі типу А – 1-3 роки, типу В – 3-4 роки. Діти, які перебувають на грудному вигодовуванні, отримують антитіла від матері, але найчастіше цей імунітет не захищає від розвитку інфекції. Поширеність вірусу грипу повсюдна, регулярно спалахують епідемії, найчастіше світового масштабу.

Інкубаційний період грипу зазвичай становить від кількох годин до трьох днів, початок переважно гострий, перебіг може бути легким, середньотяжким, важким, з ускладненнями та без. Клінічна картина грипу представлена ​​трьома основними симптомокомплексами: інтоксикацією, катаром та геморагією.

Розвиток інтоксикаційного синдрому починається з перших годин захворювання, температура тіла може підвищуватися до 40 градусів, відзначається озноб, головний біль і запаморочення, загальна слабкість. Можуть мати місце помірні міалгії та артралгії, судоми, порушення свідомості. Інтенсивність інтоксикаційного синдрому визначає тяжкість перебігу неускладненого грипу і може коливатися в дуже широких межах, від помірного нездужання до інтенсивної гарячкової реакції, блювання центрального характеру, судом, сплутаності свідомості та марення.

Гарячка нерідко протікає у дві хвилі, симптоматика зазвичай починає стихати до 5-7 дня хвороби. При огляді в гарячковий період відзначається гіперемованість обличчя, гіпертермія та сухість шкіри, виявляється тахікардія, можливе деяке зниження артеріального тиску. Катаральна симптоматика проявляється невдовзі після розвитку інтоксикації (іноді виражена слабко або може бути зовсім відсутнім). Хворі скаржаться на сухий кашель, дискомфорт та болючість у горлі та носоглотці, нежить. Може проявлятися клініка ларингіту і бронхіту: осиплість голосу, садіння за грудиною при сухому наростаючому інтенсивності, натужному кашлі. При огляді іноді відзначають легку гіперемію зіва та задньої стінки глотки, тахіпное.

У 5-10% випадків грип може сприяти розвитку геморагічного симптому. При цьому до катаральних явищ приєднуються дрібні крововиливи у слизовій оболонці ротоглотки, кровотечі з носа. При розвитку важкої геморагії можливе її прогресування до гострого набряку легені. Грип зазвичай не супроводжується симптоматикою з боку органів черевної порожнини та малого тазу, якщо така клініка має місце, то вона має переважно нейрогенний характер.

Кишкові розлади при грипі у дітей раннього віку пов’язані з інтоксикаційним синдромом. Діарея при грипі у дорослих, найімовірніше, говорить про наявність хронічних захворювань травної системи, спровокованих до загострення інфекцією. Тривалість грипу в середньому не перевищує 3-5 днів, надалі іноді на кілька днів зберігається загальна астенія. Відзначено випадки атипового перебігу грипу, легких, стертих форм, а також поєднаної з іншими вірусами інфекції.

Грип може ускладнюватися різноманітними патологіями як у ранньому періоді (зазвичай викликані бактеріальною інфекцією, що приєдналася), так і пізніше. Тяжкий ускладнений перебіг грипу зазвичай зустрічається у дітей молодшого віку, літніх і ослаблених осіб, які страждають на хронічні захворювання різних органів.

Досить рідко при вкрай тяжкій інтоксикації грип ускладнюється важким, небезпечним для життя станом – гострим геморагічним набряком легень. При цьому відзначається різке наростання утруднення дихання, і ціанозу, виділяється кров’яна піниста мокрота. Результатом гострого геморагічного набряку легенів є прогресуюча дихальна недостатність та гіпоксична кома, що часто веде до смерті.

Приєднання інфекції під час перебігу грипу найчастіше сприяє розвитку пневмонії, легені уражаються переважно стрептококовою та стафілококовою флорою, пневмонії цієї етіології протікають зі схильністю до деструкції легеневої тканини, можуть ускладнюватися легеневими кровотечами, набряком, провокувати інфекцій. Після перенесених пневмоній часто зберігаються залишкові явища у вигляді бронхоектазів, пневмосклерозу.

Грип може сприяти розвитку отиту, а також ускладнюватись синуситами, гайморитами, фронтитами. З боку інших органів та систем можуть спостерігатися нефрити, пієлоцистит, міозити, запалення серцевої сумки (перикардит). Ускладнення з боку серця при грипі вважають причиною підвищення в період епідемії частоти інфарктів міокарда, розвитку гострої серцево-судинної недостатності. У вагітних жінок грип може спричиняти мимовільне переривання вагітності або внутрішньоутробну смерть плода.

Попередня діагностика здійснюється на підставі клінічної картини та даних експрес-діагностики РНІФ або ІФА (виявлення антигену вірусу грипу в мазках, взятих у порожнині носа), підтвердженням діагнозу служать методи серологічної діагностики: визначається наростання титру антитіл за допомогою РТГА, РСК, РНГА. Діагностичне значення має більш ніж чотириразове наростання.

При підозрі на розвиток пневмонії пацієнту з грипом може знадобитися консультація пульмонолога та проведення рентгенографії легень. При розвитку ускладнень з боку ЛОР-органів необхідний огляд отоларинголога з проведенням ото- та риноскопії.

Грип лікують переважно амбулаторно, госпіталізуючи лише хворих із тяжкими та ускладненими формами інфекції. Крім того, госпіталізації підлягають вихованці дитячих будинків та інтернатів.

На період лихоманки хворим рекомендовано постільний режим, питво, збалансована повноцінна дієта, вітаміни. Як засіб етіотропної терапії у перші дні хвороби призначається ремантадин (має протипоказання: вік до 14 років, вагітність та лактація, патології нирок та печінки), озелтамівір. Пізніше призначення противірусних засобів є неефективним. Рекомендується призначення інтерферонів. Крім противірусної терапії, призначається вітамін С, кальцію глюконат, рутин, жарознижувальні, антигістамінні засоби.

Тяжкий перебіг грипу нерідко вимагає проведення дезінтоксикаційних заходів (парентеральна інфузія розчинів гемодезу, реополіглюкіну) з форсуванням діурезу. До дезінтоксикаційних розчинів нерідко додають еуфілін, аскорбінову кислоту, димедрол. При набряку легенів, що розвивається, або мозку збільшують дозування салуретиків, призначають преднізолон внутрішньовенно, проводять необхідні заходи інтенсивної терапії. Серцево-судинна недостатність, що розвивається, є показанням до призначення тіамінпірофосфату, сульфокамфорної кислоти з прокаїном, препаратів калію і магнію. Одночасно здійснюють необхідну корекцію внутрішнього кислотно-основного гомеостазу, контролюють прохідність дихальних шляхів.

Переважно прогноз грипозної інфекції – сприятливий, одужання настає через 5-6 днів. Погіршення прогнозу викликає тяжкий перебіг у дітей раннього віку, людей похилого віку, розвиток небезпечних для життя ускладнень. Несприятливий прогноз перебігу вагітності – грип часто провокує її переривання.

Наразі розроблено заходи специфічної профілактики грипу, що здійснюється щодо найпоширеніших штамів. Мультіантигенна структура епідемій грипу не дозволяє за допомогою вакцинування повністю виключити можливість захворювання на грип, але сенсибілізований організм помітно легше переносить інфекцію, ризик розвитку тяжких ускладнень у імунізованих дітей значно знижений. Щеплення проти грипу доцільно робити за кілька тижнів до прогнозованого епідемічного періоду. Протигрипозний імунітет – недовгостроковий, імунізацію бажано проводити щороку.

Загальна профілактика в періоди масових епідемій включає звичайні заходи щодо запобігання поширенню інфекцій, що передаються повітряно-краплинним шляхом. Особиста профілактика полягає у уникненні контактів з хворими, місць скупчення людей, носіння марлевої маски, що прикриває дихальні шляхи, профілактичний прийом противірусних препаратів у разі виникнення ризику зараження, а також заходи, спрямовані на зміцнення імунних властивостей організму.