Інфаркт селезінки

Інфаркт селезінки – це некроз органу внаслідок тромбозу, емболії або тривалого спазму селезінкових судин. При невеликих інфарктах симптоми хвороби можуть бути відсутніми. При великих ушкодженнях з’являються біль і тяжкість у лівому підребер’ї, нудота, блювання, лихоманка, діарея чи запор. Діагностика ґрунтується на даних анамнезу захворювання, хірургічного огляду, УЗД та МРТ селезінки. Додатково застосовують пункцію та КТ органу. При малих пошкодженнях показаний спокій, холод на ділянку підребер’я зліва. При множинних та генералізованих інфарктах виконують видалення частини або всього органу, призначають антибіотики, знеболювальні, протизапальні препарати.

Інфаркт селезінки – патологічний стан, при якому розвивається ішемія паренхіми та загибель ділянки або всієї селезінкової тканини. Селезінка бере участь у кровотворенні, а її поразка впливає на імунні та обмінні процеси в організмі. Ішемічні зміни та некроз паренхіми органу становлять інтерес для лікарів різних спеціальностей: абдомінальних хірургів, імунологів, гематологів. Поширеність захворювання на світі становить 3%. Інфаркт селезінки однаково вражає чоловіків та жінок. Патологія зустрічається переважно в осіб похилого віку (60-70 років).

Хвороба розвивається при повній чи частковій оклюзії селезінкової артерії внаслідок спазму чи закупорки її основного ствола чи гілок. До формування цієї патології можуть призвести такі стани:

• Злоякісні гематологічні захворювання. Лімфома, лейкоз, лімфогранулематоз можуть провокувати утворення тромбів, емболізацію магістральних судин та розвиток інфаркту.
• Зміна властивостей крові. Порушення білкового обміну, тривалий прийом пероральних контрацептивів, лікування еритропоетином, серповидно-клітинна та гемолітична анемії, вроджені та набуті дефекти системи згортання крові змінюють склад та реологічні властивості крові, сприяючи тромбоутворенню.
• Патологія серця. Хвороби серця (інфекційний ендокардит, вади клапанного апарату, інфаркт міокарда, порушення серцевого ритму) впливають на швидкість кровотоку, призводячи до його уповільнення та утворення тромбів, які зі струмом крові потрапляють до артеріальних судин селезінки.
• Системні та запальні захворювання судин. Васкуліт, атеросклероз, ендартеріїт викликають звуження просвіту судини та її закупорку, можуть сприяти утворенню тромбів на пошкодженій ділянці судини, їх відриву та емболізації селезінкових судин.
• Травматичні ураження. Відкрите або закрите ушкодження органів черевної порожнини, переломи ребер можуть призвести до емболізації лієнальних судин різної етіології (повітряна, жирова емболія).
• Інфекції та паразитарні захворювання. Тяжкі стани (сепсис, тиф, малярія) можуть спричинити розвиток інфекційно-токсичного шоку, централізацію кровообігу, спазм судин селезінки та формування інфаркту.
• Патологія селезінки. Перекрут рухомої селезінки, кісти органу викликають здавлення судин, порушення харчування та ішемію.

Селезінка локалізується в ділянці лівого підребер’я від шлунка. Внаслідок різних факторів (емболія, тромбоз, спазм) виникає закупорка лієнальної артерії або її гілок, порушується транспорт кисню з кров’ю до клітин органу. Тривала ішемія призводить до загибелі ділянки (при закупорці артеріальних гілок) або всієї селезінки (при оклюзії основної артерії). Орган виглядає блідо-жовтим із запальною інфільтрацією.

Інфаркт може виникати внаслідок розриву однієї з судин селезінки. При закупорці артерії кров по коллатералям продовжує надходити до органу, виникає надлишковий тиск на стінки судини, порушення цілісності оболонок та кровотеча. Паренхіматозна селезінкова тканина червоного кольору, просякнута кров’ю, має виражені межі, інфільтрати та ділянки некрозу. Внаслідок інфаркту порушується нормальне функціонування селезінки, пригнічуються захисні, ендокринні функції, процеси лімфо-, еритро- та лейкопоезу.

Інфаркт селезінки може бути дрібновогнищевим і широким (захоплює весь орган), поодиноким та множинним, неінфікованим та септичним. Залежно від причин виникнення патології у хірургії виділяють:

• Ішемічний (білий) інфаркт. Утворюється внаслідок закупорки основної артерії селезінки або її артеріальних гілок, які постачають паренхіму органу. При нестачі анастомозів та колатералів лієнальне судинне русло запустіє. Відбувається поступова загибель паренхіми.
• Геморагічний інфаркт. Розвивається внаслідок венозного застою, пов’язаного з порушенням відтоку крові по венах, а також переповненням дрібних судин селезінки кров’ю, що надходить колатералями. Стінка судини не справляється з напругою і розривається, в паренхімі органа утворюється гематома.

Клінічна картина хвороби обумовлена ​​масштабом поразки органу. При одиночному інфаркті невеликого розміру симптоми захворювання можуть бути відсутні або виявлятися легким нездужанням і слабкістю. У міру збільшення розмірів або кількості некротизованих ділянок виникає тупий біль та відчуття важкості у підребер’ї зліва. З’являються диспепсичні розлади: діарея, метеоризм, нудота, блювання. Погіршується загальний стан пацієнта, розвивається задишка, тахікардія, підвищується температура тіла.

Масивний інфаркт супроводжується гострим колючим або ріжучим болем у зоні лівого підребер’я, що іррадіює у ліву лопатку, поперекову ділянку, грудну клітину та ділянку епігастрію. Зменшується рухливість діафрагми зліва, виникають запори, наростають симптоми інтоксикації. При огляді селезінка збільшена у розмірах та болісна при пальпації.

При інфікуванні некротизованої частини органу утворюється чи кілька абсцесів селезінки. Гнійники можуть збільшуватися в розмірах, прориватися в черевну порожнину із виникненням життєзагрозних станів: перитоніту та сепсису. Летальність при інфаркті селезінки становить 1,8%. До ускладнень обширного геморагічного інфаркту відносять кровотечі. Результатом захворювання може стати утворення псевдокистів великих розмірів.

Діагностика інфаркту селезінки викликає значні труднощі через тривалу відсутність специфічної симптоматики та стерту клінічну картину на початку хвороби. Для підтвердження діагнозу необхідно провести такі діагностичні заходи:

1. Огляд хірурга. Після вивчення анамнезу життя та захворювання, фізикального огляду пацієнта фахівець ставить попередній діагноз та призначає додаткові методи дослідження.
2. УЗД селезінки. Поширений та доступний метод виявлення інфаркту. Дозволяє оцінити розміри, структуру селезінки, визначити стан капсули та виявити додаткові включення та утворення. Дуплексне сканування визначає кровотік у лієнальних судинах та допомагає виявити його порушення.
3. МРТ селезінки. Найбільш сучасний та ефективний метод діагностики. Оцінює стан паренхіми та виявляє осередки некрозу.
4. КТ селезінки. Є додатковим способом дослідження, що використовується для уточнення природи лієнальних утворень (абсцес селезінки, кіста, гематома).
5. Пункція селезінки. Цей метод через травматичність та інвазивність застосовується рідко. Спеціаліст у стерильних умовах проводить забір матеріалу для лабораторного дослідження.

Лабораторна діагностика малоінформативна на початковій стадії хвороби. При приєднанні інфекції або масивних осередках некрозу в ОАК спостерігається лейкоцитоз, підвищення ШОЕ, анемія, пригнічення паростків кровотворення. Диференціальна діагностика інфаркту проводиться з іншими гострими захворюваннями селезінки: абсцесом, кістою. Інструментальні дослідження інфаркту дозволяють оцінити стан органу та поставити правильний діагноз. Якщо виникненню симптомів хвороби передувала травма, інфаркт диференціюють із підкапсульним розривом органу.

За підтвердження діагнозу потрібна термінова госпіталізація у відділення абдомінальної хірургії. Тактика лікування залежить від розмірів некротизованих вогнищ та загального стану пацієнта. Спочатку необхідно усунути причину, що спричинила появу інфаркту, після чого приступають до безпосереднього лікування патології. При невеликих некрозах показаний суворий постільний режим, холод на ділянці лівого підребер’я, застосування антикоагулянтних та знеболювальних (за потреби) препаратів.

При генералізованій формі інфаркту здійснюють хірургічне втручання. Операція може проводитись відкритим доступом або лапароскопічним методом. Проводиться видалення частини ураженого органу (резекція селезінки) або його цілком (спленектомія). Лапароскопічна операція є найбільш сучасним та малотравматичним способом, при якому значно скорочується реабілітаційний період.

Після втручання пацієнтам проводять антибактеріальну, дезінтоксикаційну, знеболювальну, антикоагулянтну терапію. У деяких випадках застосовують імуностимулюючі препарати. У період реабілітації рекомендовано дотримуватися спеціальної дієти, що щадить, проводити фізіотерапію. Після відкритої операції кілька тижнів показано носіння бандажу.

Прогноз хвороби залежить від обсягу поразки, грамотної діагностики та лікування. При невеликих розмірах інфаркту селезінки, своєчасному розпізнаванні хвороби та проведенні лікувальних заходів прогноз є сприятливим. На місці некрозу утворюється рубцева тканина. Масивний інфаркт, ускладнений утворенням кісти та абсцесу, може призвести до поширення інфекції та розвитку сепсису. Профілактика інфаркту спрямована на раціональне лікування хронічних захворювань, здатних спровокувати розвиток ішемії та некрозу, проходження періодичних оглядів необхідних спеціалістів. При перших симптомах захворювання необхідно звернутися до хірурга.