Харчові токсикоінфекції

Харчові токсикоінфекції – гострі кишкові інфекції, спричинені споживанням продуктів, що містять мікроорганізми та їх токсини. Харчові токсикоінфекції характеризуються раптовим початком, нападами нудоти та багаторазового блювання, діареєю, переймоподібними болями в животі, підвищенням температури та симптомами інтоксикації. Діагностика харчових токсикоінфекцій провадиться шляхом бактеріологічного дослідження блювотних мас, промивних вод шлунка, випорожнень, харчових продуктів. При харчових токсикоінфекціях необхідне промивання шлунка, прийом ентеросорбентів, ферментів, пробіотиків, проведення оральної або парентеральної регідратації.

Харчові токсикоінфекції (харчовий бактеріотоксикоз) – це група гострих інфекційних захворювань, що виникають в результаті отруєння людини харчовими продуктами, що містять екзотоксини, що виробляються умовно-патогенною флорою. Харчові отруєння протікають із явищами гострого гастроентериту, інтоксикації та дегідратації. Сприйнятливість до харчових токсикоінфекцій загальна (80-100%); захворюваність – повсюдна, за частотою поступається лише ГРВІ. Небезпека харчових токсикоінфекцій обумовлена ​​??частотою виникнення масових спалахів, складністю виявлення джерела інфекції, можливістю розвитку інфекційно-токсичного, дегідратаційного шоку і навіть летального результату, особливо серед дітей та осіб похилого віку.

Збудником харчової інфекції можуть бути мікроорганізми різних пологів: Klebsiella, Enterobacter, Citrobacter, Serratia, Enterococcus та ін. Ці бактерії дуже поширені в природі, переважно вони входять до складу нормального біоценозу кишечника людини. Оскільки клінічна картина токсикоінфекції розвивається внаслідок впливу самих мікроорганізмів, а токсичних продуктів їх життєдіяльності, збудник як такої, нерідко, не виділяється. Умовно-патогенні бактерії здатні змінювати свої біологічні властивості (стійкість до антибіотиків та дезінфікуючих засобів, вірулентні характеристики) внаслідок впливу факторів довкілля.

Джерелом та резервуаром інфекції, як правило, є люди і сільськогосподарські тварини, птах. Найчастіше це особи, які страждають на захворювання бактеріальної природи з активним виділенням збудника (гнійні захворювання, ангіни, фурункульоз), молочну худобу, хвору на мастит. Стати джерелом зараження може здоровий носій. Для деяких пологів бактерій, здатних викликати харчову токсикоінфекцію, резервуаром може бути грунт і вода, забруднені фекаліями тварин і людини об’єкти навколишнього середовища.

Токсикоінфекції передаються за фекально-оральним механізмом переважно харчовим шляхом. Мікроорганізми потрапляють у харчові продукти, де відбувається їх активне розмноження та накопичення. Харчова токсикоінфекція розвивається тоді, коли людина вживає продукти, в яких утворилася висока концентрація мікроорганізмів. Токсикоінфекції у переважній більшості випадків виникають при вживанні продуктів тваринного походження: м’яса, молочних продуктів, кондитерських виробів із жирними кремами, риби. М’ясо та напівфабрикати з нього (фарш) є основним джерелом клостридіальної інфекції. Деякі способи виготовлення напівфабрикатів та страв, умови зберігання та транспортування сприяють проростанню спор та розмноженню бактерій. Для продуктів, уражених стафілококами, характерна відсутність видимих ​​та смакових відмінностей від нормальної їжі. У передачі інфекції можуть брати участь різні об’єкти та предмети, джерела води, ґрунт, пил. Для захворювання характерна сезонність: у теплу пору року частота токсикоінфекцій збільшується, оскільки температура повітря сприяє активному розмноженню бактерій. Токсикоінфекції можуть виникати як окремих випадків у побуті, і спалахами при організованому харчуванні в колективах.

Природна сприйнятливість у людей до даних інфекцій висока, як правило, всі, хто вживав у їжу уражені мікроорганізмами продукти, хворіють з тим чи іншим ступенем тяжкості. Особи з ослабленими захисними властивостями організму (діти перших років життя, люди похилого віку, хворі після хірургічних втручань або минулі тривалий курс антибіотикотерапії) входять до групи особливого ризику, токсикоінфекції у них можуть протікати найважче. У патогенезі токсикоінфекцій основну роль грають токсини, які виділяють збудники. Залежно від переважного типу токсинів різняться й особливості клінічного перебігу.

Інкубаційний період токсикоінфекції рідко перевищує кілька годин, але в деяких випадках може коротшати до півгодини або подовжуватися до доби. Хоча збудники токсикоінфекції досить різноманітні, клінічна картина при зараженні, зазвичай, подібна. Захворювання зазвичай починається гостро, з нападів нудоти та багаторазового блювання. Характерна ентеритна діарея з частотою дефекацій 10 разів на добу та більше. Можуть спостерігатися біль у животі переймоподібного характеру, підвищення температури (зазвичай триває трохи більше доби), ознаки інтоксикації (озноб, ломота у тілі, слабкість, біль голови). Швидка втрата рідини з блюванням та калом призводить до розвитку синдрому дегідратації. Хворі, зазвичай, бліді, шкірні покрови сухі, кінцівки холодні. Відзначається болючість при пальпації в епігастрії та біля пупка, тахікардія, артеріальна гіпотензія. Захворювання зазвичай триває трохи більше 1-3 днів, після чого клінічна симптоматика стихає.

Існують деякі особливості перебігу токсикоінфекції, залежно від характеру збудника. При ураженні стафілококами відзначається швидкий гострий початок, переважає шлунково-кишкова симптоматика, температура може залишатися нормальною або досягати субфебрильних цифр, діарея може бути відсутнім. З перших годин захворювання можуть відзначатися судоми та ціанотичність шкірних покривів, але найчастіше гостра клініка триває не більше 1-2 днів і не викликає серйозних порушень водно-електролітного гомеостазу. Клостридіальна поразка схожа на таку при стафілококовій інфекції, але для нього більш характерне ураження товстого кишечника з діареєю, в калі може бути кров. Гарячка зазвичай не відзначається. Протейна токсикоінфекція відрізняється смердючими каловими масами.

Токсикоінфекції зазвичай протікають досить короткочасно і залишають наслідків. У поодиноких випадках: при тяжкому перебігу в осіб з ослабленим організмом може розвиватися дегідратаційний шок, сепсис, гостра серцево-судинна недостатність.

При діагностуванні харчових токсикоінфекцій роблять виділення збудника з блювотних мас, випорожнень, промивних вод шлунка. При виявленні збудника виробляють бакпосів на живильні середовища та визначають його токсигенні властивості. Однак у багатьох випадках виявлення неможливе. Крім того, не завжди виявлені мікроорганізми є безпосередньою причиною токсикоінфекції. Зв’язок збудника із захворюванням визначають або за допомогою серологічних тестів, або, виділивши його з харчових продуктів та у осіб, які вживали ту ж їжу, що й хворий.

Першорядним лікувальним заходом при харчовій токсикоінфекції є максимально швидке зондування та промивання шлунка (у перші ж години виникнення клінічних ознак отруєння). Якщо нудота та блювання затягуються, цю процедуру можна провести і пізніше. Для звільнення від токсинів кишечника застосовують ентеросорбенти та виробляють сифонну клізму. Для попередження дегідратації хворому дають дрібно невеликими порціями регідратаційні розчини, солодкий чай. Кількість рідини, що приймається хворим, має компенсувати її втрату з блюванням та калом.

При розвитку тяжкого ступеня дегідратації виробляють внутрішньовенне введення регідратаційних сумішей. Хворим із токсикоінфекцією на час гострого періоду рекомендовано лікувальне харчування. При тяжкому перебігу можуть призначатися антибактеріальні засоби. Після припинення блювання та діареї нерідко рекомендують ферментні препарати (панкреатин, трипсин, ліпаза, амілаза) для якнайшвидшого відновлення травлення та пробіотики або продукти, що містять необхідні для нормалізації кишкового біоценозу бактерії.

У переважній більшості випадків прогноз сприятливий, одужання настає на 2-3 день. Погіршується прогноз розвитку ускладнень, інфекційно-токсичного шоку. Загальна профілактика токсикоінфекцій полягає у заходах санітарно-гігієнічного контролю на підприємствах та господарствах, чия діяльність пов’язана з виготовленням, зберіганням, транспортуванням продуктів харчування, а також у закладах громадського харчування, їдалень дитячих та виробничих колективів. Крім того, здійснюється ветеринарний контроль за станом здоров’я сільськогосподарських тварин. Індивідуальна профілактика полягає у дотриманні правил особистої гігієни, зберігання та кулінарної обробки харчових продуктів. Специфічної профілактики, в силу численності видів збудника та поширення їх у природі, не передбачено.