Кільцеподібна еритема

Кільцеподібна еритема – ураження шкіри різної етіології, що проявляється еритематозними висипаннями різної (найчастіше кільцеподібної) форми на шкірних покровах тулуба, нижніх та верхніх кінцівок. Характеризується тривалим перебігом, важко піддається лікуванню. Діагностика кільцеподібної еритеми заснована на вивченні анамнезу, даних огляду та результатах різних серологічних досліджень, які проводяться для виключення інфекційних захворювань. Етіотропне лікування відсутнє, зазвичай здійснюють десенсибілізуючу терапію, застосовують антибіотики та вітамінні препарати. У ряді випадків висипання зникають при усуненні провокуючої патології.

Кільцеподібна еритема (стійка кільцеподібна еритема, еритема Дар’ї, що довго протікає еритема) – група шкірних захворювань із подібними проявами – формуванням кільцеподібних та безформних еритематозних висипів. Одну з форм цього стану в 1916 описав французький дерматолог Ж. Дар’ї, зараз вона носить назву кільцеподібної відцентрової еритеми Дар’ї. Крім цього типу захворювання існує ще кілька різновидів патології, що різняться між собою за віком розвитку, етіології та клінічним проявам. Різні типи кільцеподібної еритеми можуть виникати у дітей, підлітків або осіб похилого віку. Більшість різновидів еритеми однаково часто діагностуються у чоловіків та жінок, еритема Дар’ї у кілька разів частіше зустрічається у чоловіків.

Етіологія та патогенез кільцеподібної еритеми у багатьох випадках залишаються неясними, є лише припущення про вплив тих чи інших факторів. Ревматична форма патології обумовлена ​​ревматичним ураженням суглобів, проте причину виникнення шкірних проявів поки що не встановлено. Мігруюча кільцеподібна еритема, що частіше виявляється у дітей та підлітків, ймовірно, пов’язана з різними вірусними та бактеріальними інфекціями.

Найбільше запитань викликає етіологія кільцеподібної еритеми Дар’ї. Розвиток цієї форми захворювання, ймовірно, може бути обумовлено грибковою інфекцією шкіри, аутоімунними процесами та прийомом деяких лікарських засобів. Крім того, еритема Дар’ї нерідко виникає на тлі різних гельмінтозів, що також свідчить на користь аутоімунного характеру захворювання. Описано безліч випадків появи кільцеподібної еритеми на тлі тонзиліту, інших запальних процесів, ендокринних розладів та порушень гормонального фону. Онкологи відзначають, що іноді кільцеподібна еритема є частиною паранеопластичного синдрому. Таким чином, цей стан є особливою формою реактивного дерматозу різної етіології.

Крім виділення перелічених вище форм кільцеподібної еритеми (ревматичної, мігруючої, Дар’ї), у практичній дерматології існує класифікація, складена з урахуванням особливостей клінічного перебігу, яке при загальних рисах відрізняється за характером висипів, тривалості та іншим характеристикам. На даний момент виділяють чотири клінічні форми кільцеподібної еритеми. Першим симптомом усіх форм є утворення на поверхні шкіри плям червоного кольору, іноді зі свербінням шкіри. Надалі протягом кожної форми набуває свої характерні риси.

Кільцеподібна еритема, що лущиться. частіше розвивається при гельмінтозах та паранеопластичному синдромі. Ділянка почервоніння з часом починає лущитися, у центрі виявляється незначна пігментація шкіри, почервоніння стає менш вираженим. Зростання освіти продовжується по периферії, розмір патологічних вогнищ досягає 15-20 сантиметрів. Зміни центральної частини виражені слабо, що у поєднанні з периферичним зростанням призводить до виникнення характерних утворень химерної форми. Тривалість існування осередку може становити кілька місяців, після дозволу висипань шкіра залишається пігментованою. Часто утворюються нові плями та ділянки кільцеподібної еритеми, при багаторічному перебігу захворювання на тілі хворого виявляються химерні візерунки з ділянок еритеми та зон гіперпігментації.

Везикулярна кільцеподібна еритема має неясну етіологію, зазвичай виникає на тлі зниженого імунітету та ендокринних розладів. Ще на стадії червоної плями з обох боків вогнища з’являються невеликі бульбашки, наповнені серозною рідиною. Надалі, як і при кільцеподібної еритемі, що лущиться, спостерігається периферичний ріст патологічного вогнища з формуванням ділянки гіперпігментації в центрі. У процесі зростання по краях вогнища постійно утворюються та зникають невеликі везикули. Перебіг даної форми кільцеподібної еритеми хронічний рецидив, висипання можуть зникати через кілька тижнів або місяців, змінюючись розвитком нових вогнищ.

Проста кільцеподібна еритема виникає при алергії на продукти харчування чи лікарські засоби. Є найлегшим варіантом захворювання, характеризується досить швидкою трансформацією плям у кільцеподібні структури. Лущення шкіри або утворення везикул не відбувається, єдиним проявом захворювання стає почервоніння. Кільцеподібні структури безслідно дозволяються за кілька днів і навіть годин після освіти.

Стійка кільцеподібна еритема має неясну етіологію, супроводжується формуванням невеликих плям та кілець діаметром до 1-го сантиметра. Іноді у зоні поразки виникають везикули чи ділянки лущення. Характерно тривалий перебіг.

У літературі також описані такі форми кільцеподібної еритеми, як телеангіектатична, ущільнена та пурпурозна. Через незначну поширеність (менше сотні випадків) деякі дерматологи вважають, що зазначених форм кільцеподібної еритеми не існує, а описані зміни є іншими шкірними захворюваннями з формуванням кільцеподібних структур. Питання щодо справедливості такої думки на сьогоднішній день залишається дискусійним.

Діагноз «кільцеподібна еритема» ґрунтується на даних анамнезу та результатах дерматологічного огляду. У спірних випадках виробляють біопсію шкіри у сфері патологічних вогнищ. При огляді дерматолога визначаються еритематозні висипання різних форм та розмірів, часто у вигляді химерних замкнутих ліній та смуг. Залежно від форми кільцеподібної еритеми поряд з почервонінням шкіри може спостерігатися лущення, утворення папул або везикул.

При вивченні анамнезу пацієнта нерідко виявляються захворювання, що спровокували розвиток цієї форми реактивного дерматозу. Можливі глистна інвазія, мікози шкіри, злоякісні новоутворення, запалення елементів ротової порожнини та верхніх дихальних шляхів. За відсутності перелічених захворювань хворому можуть бути призначені лабораторні та інструментальні дослідження для оцінки стану різних органів та систем та визначення причин розвитку кільцеподібної еритеми. Особливо уважно слід поставитися до можливості онкологічного ураження, оскільки кільцеподібна еритема іноді є проявом паранеопластичного синдрому.

Зміни у загальному аналізі крові при кільцеподібній еритемі мають неспецифічний характер і, переважно, сприяють встановленню природи провокуючого фактора. Наприклад, еозинофілія може свідчити про глистну інвазію або алергію, лейкоцитоз – про гостре або хронічне запалення. Досить часто при кільцеподібній еритемі виявляється диспротеїнемія – порушення співвідношення між окремими фракціями білків плазми. При гістологічному дослідженні шкіри зазвичай виявляється постійний епідерміс з набряком та вираженою лейкоцитарною інфільтрацією дерми. Гістоімунофлуоресцентний аналіз підтверджує накопичення імуноглобулінів класу G у базальної мембрани епідермісу. Диференціальний діагноз кільцеподібної еритеми проводять із себорейною екземою, кільцеподібною гранульомою та сифілітичною розеолою.

Етіотропне лікування кільцеподібної еритеми відсутнє, проте успішна терапія провокуючого захворювання може значно зменшити прояви цього стану. Залежно від виявленої патології проводять лікування мікозів шкіри, тонзиліту та захворювань шлунково-кишкового тракту. При необхідності здійснюють санацію ротової порожнини. У процесі лікування основного захворювання використовують антибіотики, протиглистові засоби та інші препарати. За наявності злоякісного новоутворення план терапії визначають залежно від локалізації, поширеності та виду неоплазії.

Поряд із лікуванням основного захворювання при кільцеподібній еритемі проводять десенсибілізуючу терапію. Використовують антигістамінні засоби (цетиризин, хлоропірамін), хлорид кальцію та тіосульфат натрію. Для нормалізації обміну речовин пацієнтам призначають вітамінотерапію, особливо вітаміни С, А та Е. Хворим показана гіпоалергенна дієта зі збільшенням кількості вуглеводів у раціоні. У тяжких випадках для зменшення запальних явищ застосовують кортикостероїди (Преднізолон). Місцево наносять протисвербіжні мазі, за наявності везикул використовують антисептичні засоби для запобігання вторинній інфекції.

Загалом прогноз сприятливий. Даний стан не загрожує життю хворого і при встановленні причин розвитку в ряді випадків піддається повному лікуванню. При кільцеподібній еритемі нез’ясованої етіології прогноз погіршується, оскільки фахівці можуть лише проводити симптоматичну терапію та здійснювати лікування виявлених захворювань, можливо ніяк не пов’язаних із ураженням шкіри. Іноді після інтенсивної десенсибілізуючої терапії кільцеподібна еритема поступово зникає, але через деякий час виникає знову. У подібних випадках рекомендується постійно дотримуватися гіпоалергенної дієти, періодично приймати вітаміни та антигістамінні засоби.

Профілактика полягає у своєчасному лікуванні запальних захворювань дихальних шляхів, регулярної санації порожнини рота та запобіганні глистевій інвазії. Хворі на кільцеподібну еритему повинні регулярно відвідувати дерматолога навіть у період ремісії. У особливо важких випадках потрібна постановка диспансерний облік.