Лікарський коліт

Лікарський коліт – це ускладнення медикаментозної терапії, що супроводжується запаленням слизової оболонки товстої кишки, часто у поєднанні з порушенням балансу кишкової флори. Симптоми неспецифічні, хворі скаржаться на біль у животі, переважно в лівій нижній області, рясний пронос із залишками неперетравленої їжі, здуття живота, загальну слабкість та швидку стомлюваність. Діагностику проводять за допомогою ректороманоскопії, колоноскопії, лабораторних методів досліджень (копрограма, бакпосів калу). Лікування консервативне, у поодиноких ускладнених випадках – хірургічне.

Лікарський коліт – це патологія, яка виникає внаслідок терапії препаратами, що негативно впливають на мікрофлору кишечника, порушують кровотік у його стінках та викликають запалення. Поширеність залежить від частоти прийому лікарських засобів, здатних викликати це ускладнення. Різні групи антибіотиків, особливо при тривалому застосуванні, можуть призвести до дисбактеріозу, а нестероїдні протизапальні препарати – до виникнення виразок не лише у шлунку, а й у товстому кишечнику. За інших видів фармакотерапії захворювання виникає рідше. Хворіють однаково і чоловіки, і жінки. Лікуванням та діагностикою можуть займатися фахівці, які ведуть хворого у зв’язку з основним захворюванням, або проктологи.

Основна причина розвитку лікарського коліту – прийом деяких медикаментів. За спостереженнями фахівців у сфері практичної проктології, найчастіше захворювання викликають антибіотики, проносні, цитостатики, нестероїдні протизапальні препарати, вазопресорні, антигіпертензивні засоби, дигоксин, фармакопрепарати на основі золота. Характер патологічних змін, що у товстому кишечнику прийому різних медикаментів, відрізняється. Процес може розвиватися гостро чи поступово.

Лікарський коліт, викликаний прийомом антибіотиків, пов’язаний із порушенням балансу кишкової флори. Під впливом антибактеріальних препаратів різко знижується кількість анаеробних бактерій, що веде до порушення перетравлення вуглеводів та клітковини, обміну жовчних кислот. Крім того, нормальна кишкова флора не може колонізувати слизову оболонку товстої кишки, що викликає посилене зростання патогенної та умовно-патогенної мікрофлори. Запалення можуть викликати клебсієли, кишкова паличка, сальмонели і т. д. Найважчий прояв лікарського коліту, пов’язаний з антибіотикотерапією – псевдомембранозний коліт, який провокує клостридію.

При лікуванні цитостатиками приблизно в 10% хворих виникає діарея. Однією з основних причин такого стану є десквамація епітелію кишківника. Як наслідок – порушується функція всмоктування, травлення, процеси колонізації кишкової флори товстої кишки. Також деякі препарати цієї групи призводять до порушення перистальтики. Лікарський коліт при хіміотерапії може бути дуже тяжким, супроводжуватися кровотечами з ураженням усіх відділів товстої кишки. Особливо складна ситуація виникає, коли до лікарського коліту приєднується променевий коліт.

Патологічні зміни, що виникають при прийомі нестероїдних препаратів, виявляються виразками у стінках кишки та кровотечами. Вазопресорні препарати та дигоксин викликають недостатність кровотоку в стінках товстої кишки. Такий лікарський коліт протікає на кшталт ішемічного. При тривалому неконтрольованому прийомі проносних може бути подразнення стінок кишки з наступним запаленням. Іноді розвивається атрофія нервових закінчень, що веде до порушень трофіки стінок та перистальтики кишечника.

Симптоми, як і патоморфологічні зміни, багато в чому залежить від причин захворювання. В основному патологія проявляється болями або дискомфортом у животі, переважно в районі пупка та у лівій нижній частині. Також для лікарського коліту характерний пронос із домішками неперетравленої їжі, іноді кров’ю. Хворі скаржаться на загальну слабкість, швидку стомлюваність, у деяких випадках приєднується симптоматика гострого токсичного гепатиту чи панкреатиту.

При тяжкому лікарському коліті, викликаному антибіотиками, може підвищуватись температура тіла до високих цифр, у калі з’являється кров, гній та слиз. Частота дефекації збільшується до семи разів на добу, ознаки дегідратації помірні. Розвиваються симптоми найчастіше наприкінці курсу прийому антибіотиків, але можуть з’явитися і першого дня терапії. При тяжкому перебігу хвороби кількість дефекацій збільшується до двадцяти, з’являються симптоми значної дегідратації, інтоксикації з лихоманкою до 39-40 градусів. Якщо причиною патології є клостридія, у хворого можуть розвиватися тяжкі ускладнення – токсичний мегаколон та перфорація товстого кишечника.

При лікарському коліті, пов’язаному з хіміотерапією, пронос із перших днів може бути профузним, зі значною втратою рідини. Це з тим, що уражається як товстий, а й тонкий кишечник. Часто виникають кишкові кровотечі, особливо якщо курс лікування входить променева терапія. Температура тіла підвищується, коли активізується умовно-патогенна кишкова флора, та захворювання починає протікати за типом інфекційного коліту.

Лікарський коліт після прийому нестероїдних протизапальних препаратів супроводжується болями, проносом із прожилками крові у калі, слизом. Лікарський коліт після прийому антигіпертензивних ліків чи дигоксину протікає за типом ішемічного. Хворі скаржаться на минущі болі в кишечнику, порушення випорожнень (закрепи чергуються з проносами), пізніше приєднується лихоманка.

У діагностиці лікарського коліту важливу роль відіграє детальний збір анамнезу з виявленням препаратів, які приймали пацієнти. Додаткові методи діагностики допомагають відрізнити лікарський коліт з інших запальних захворювань товстого кишечника. При ректороманоскопії можна побачити неспецифічні зміни у прямій та нижній частині сигмовидної кишки. Це може бути симптоми запалення, геморагії, виразки, бліді ділянки ішемії. При псевдомембранозному лікарському коліті видно грануляції, що нагадують мембрани.

Колоноскопія дозволяє оглянути весь товстий кишечник. За потреби виконують біопсію. У копрограмі при дисбактеріозі, викликаному прийомом антибіотиків, можна виявити підвищення кількості жирів та клітковини, що пов’язано з порушенням кишкового травлення. Також при лікарському коліті у випорожненнях виявляють кров, іноді гній. Бакпосів калу дозволяє відкоригувати антибіотикотерапію. У загальному аналізі крові часто виявляються ознаки анемії (якщо лікарський коліт триває довго та супроводжується кровотечами), підвищення рівня лейкоцитів та ШОЕ.

Диференціюють лікарський коліт з інфекційними ураженнями товстого кишківника (дизентерія, сальмонельоз). Також слід відрізняти захворювання від неспецифічного виразкового коліту, хвороби Крона, геморою, проктиту. Лікарський коліт, пов’язаний із прийомом серцевих препаратів, диференціюють з ішемічним колітом, спричиненим тромбозом, емболією, іншими порушеннями кровообігу.

Основа лікування захворювання – відміна або зниження дози препаратів, що його викликали. При дисбактеріозі призначають пробіотики. Антибіотики скасовують чи замінюють з урахуванням чутливості флори. Ішемічний коліт лікують за допомогою препаратів, що покращують кровообіг. Велике значення має регідратаційна терапія, оскільки хворий втрачає з проносом багато рідини. Для нормалізації травлення призначають ферменти. За потреби рекомендують приймати лікарські засоби, які стимулюють перистальтику кишківника.

Велике значення при лікарському коліті має дієта. Пацієнтам рекомендують максимально щадне меню за винятком хімічних, термічних і механічних подразників. Ідеально підходить дієта №4 за Певзнером, яка включає протерті страви з низьким вмістом жирів, вуглеводів та грубої клітковини.

Хірургічне лікування при лікарському коліті проводиться вкрай рідко, тільки в тих випадках, коли у хворого формуються загрозливі для життя ускладнення, а медикаментозна терапія не дає результату, наприклад, при ішемічному лікарському коліті з некрозом або при значних кровотечах, пов’язаних з прийомом нестероїдних протизапальних препаратів або . Операцію проводять хірурги-проктологи незалежно від характеру основної патології, що спровокувала розвиток захворювання.

Прогноз лікарського коліту досить сприятливий. Якщо вчасно виявити причину та відмінити препарат, що спричинив захворювання, патологія регресує досить швидко. Найважче піддається корекції лікарський коліт у онкологічних хворих, які отримують хіміотерапію. Але за правильної тактики лікування навіть у важких випадках з проблемою можна впоратися.

Основа профілактики – раціональне призначення препаратів. Перед тим, як рекомендувати будь-які ліки, лікар має зважити всі ризики. У жодному разі не можна займати самолікуванням. Якщо є необхідність приймати препарати, які можуть викликати лікарський коліт, необхідно проходити регулярні огляди, інформувати лікаря про найменші ознаки проблем із товстим кишечником.