Маргінальний періодонтит

Маргінальний періодонтит – Це запальний процес, що локалізується в круговій зв’язці зуба. Первинне вогнище виникає у верхньому краї ясен і поступово розширюється, поширюючись по всій ділянці, що оточує зуб, і призводячи до некрозу тканини. Супроводжується ниючими болями в причинному зубі, набряклістю та гіперемією ясен. Діагностика проводиться на підставі скарг пацієнта та типової клінічної картини. Як допоміжний метод використовується дентальна рентгенографія. Лікування маргінального періодонтиту в першу чергу полягає в усуненні етіологічного фактора, після чого призначається комплекс терапевтичних, а в занедбаних випадках – хірургічних маніпуляцій.

Маргінальний або крайовий періодонтит є запаленням зв’язкового апарату зуба в шийній зоні. Ця патологія діагностується у стоматології досить рідко. Захворювання може мати гостру і хронічну форму. При своєчасному лікуванні на ранній стадії гострий запальний процес легко усувається, але за відсутності медикаментозного втручання хвороба через два тижні набуває хронічного характеру, а інфекція поширюється на більш глибокі структури порожнини рота. Хронічний перебіг маргінального періодонтиту супроводжується зниженням висоти кісткової перегородки та оголенням шийної зони зубів. Ці процеси є незворотними і призводять до серйозного погіршення стану порожнини рота.

Однією з основних причин розвитку патології є проникнення інфекційних агентів через край ясна. Цим маргінальний періодонтит відрізняється від інших форм захворювання, при яких мікроорганізми потрапляють у тканини періодонту через кореневий канал у пацієнтів із ускладненими формами карієсу та пульпіту. Маргінальний періодонтит діагностується, як правило, у осіб з пародонтитом середнього та тяжкого ступеня. У такому разі між щелепною кісткою та коренем зуба формуються пародонтальні кишені, звідки мікроорганізми і проникають у глибокі тканини періодонту, формуючи там запальне вогнище. До розвитку подібних процесів призводить незадовільна гігієна ротової порожнини та утворення зубного каменю. До інших причин розвитку маргінального періодонтиту належать травми зубів частинками їжі, гострими краями пломб та коронок, зубочистками та зубними нитками, медикаментозні опіки. Також захворювання розвивається в осіб з аномаліями прикусу (особливо при скученості зубів).

У гострій формі пацієнт може скаржитися на наявність постійних ниючих болів у причинному зубі, що посилюються при накушуванні, реакцію на термічні та хімічні подразники, а при хронічному маргінальному періодонтит частіше спостерігається повна відсутність будь-яких дискомфортних відчуттів. У поодиноких випадках можуть відзначатись больові відчуття при перкусії зуба і в процесі прийому їжі через попадання її частинок у ясенні кишені.

При огляді виявляється набряковий стан ясен: вона стає схожа на валик, що трохи відстає від зубної поверхні і часто кровоточить. У кишені, що утворюється, накопичується гнійний вміст, що вільно витікає назовні при натисканні. Якщо у пацієнта є больовий синдром, то після закінчення гною його інтенсивність помітно знижується. Колір ясна та міжзубного простору при маргінальному періодонтиті стає червоно-синім, зуби починають розхитуватися, що супроводжується оголенням та чутливістю коренів. При огляді ясен можуть звернути на себе увагу поодинокі або множинні абсцеси в проекції кореня, що являють собою бульбашки з гноєм. Нерідко відзначається набряклість щоки чи губи у сфері причинного зуба та збільшення регіонарних лімфатичних вузлів.

За відсутності своєчасного стоматологічного втручання відбувається атрофія кісткової тканини і, як наслідок, зростає ризик втрати зуба. Іншим несприятливим варіантом є поширення запального процесу в ротовій порожнині з утворенням великих абсцесів, свищів, розвитком остеомієліту і періоститу щелепи. Подібні ускладнення відразу даються взнаки підвищенням температури, нездужанням, головним болем та іншими проявами інтоксикаційного синдрому.

Лікар-стоматолог встановлює діагноз на підставі скарг та характерних симптомів. Рентгенологічна діагностика маргінального періодонтиту, особливо у початкових стадіях, ускладнена. Відзначити будь-які зміни можна лише за наявності пародонтальних кишень, які візуалізуються на рентгенограмі як інтенсивні затемнення на всій протяжності від шийки до верхівки кореня зуба. Якщо в проекції верхівки кореня також є затемнення, можна говорити про наявність періодонтального абсцесу. Диференціальну діагностику маргінального періодонтиту слід проводити з апікальною формою захворювання, при якій запальний осередок формується не біля ясенного краю, а стикається з верхівкою кореня зуба. Цю патологію також необхідно відрізняти від гінгівіту та пародонтиту, при яких відсутня поразка тканин періодонту.

Головною метою лікування є усунення етіологічного фактора. У більшості випадків воно починається з професійного стоматологічного чищення, що включає видалення бактеріального нальоту і очищення ясенних кишень. Надалі необхідно роз’яснити пацієнтові всі нюанси самостійної гігієнічної обробки ротової порожнини, щоб уникнути рецидивів захворювання. Медикаментозне лікування полягає у застосуванні місцевих антисептиків у вигляді засобів для полоскання (хлоргексидин, відвар кори дуба) та стоматологічних гелів (метрогіл дента). Маргінальний періодонтит, на відміну інших форм, не вимагає розкриття зуба і санації кореневого каналу.

У важких випадках потрібне хірургічне втручання – розсічення ясен по ходу кореневого каналу для забезпечення відтоку гнійного вмісту. При найбільш несприятливих наслідках, що супроводжуються значним руйнуванням коронки та розхитуванням зуба III-IV ступеня, рекомендується його видалення з ретельним кюретажем лунки для профілактики розвитку кіст.

При своєчасній постановці діагнозу та грамотному лікуванні у стоматолога прогноз захворювання сприятливий. Відсутність лікування призводить до поширення інфекції в навколишні тканини з розвитком абсцесів, флегмон, нориць та інших гнійних ускладнень. Крім того, тривалий перебіг маргінального періодонтиту може призвести до розхитування та втрати зубів. Основним заходом профілактики є ретельна гігієна ротової порожнини, регулярний огляд у стоматолога та проведення гігієнічних чисток. Крім цього необхідно обережно використовувати зубні нитки та зубочистки, уникати застрявання між зубами твердих частинок їжі, інакше відбуватиметься постійна травматизація ясенного краю.