Метеочутливість

Метеочутливість – Порушення адаптації організму до зміни погодних умов. Виникає при судинній дистонії, хронічних хворобах, наслідках травм. Виявляється напередодні та в період різкої зміни метеофакторів погіршенням самопочуття, цефалгією, перепадами артеріального тиску, задишкою, вегетативною дисфункцією, запамороченням, м’язовими, суглобовими болями. Діагностується з огляду на скарги, об’єктивну симптоматику. Лікування проводиться у рамках основної патології. Рекомендовано дотримання низки правил, що дозволяють знизити метеочутливість, уникнути ускладнень.

Метеочутливість має синонімічні назви: метеозалежність, метеопатія. Статистика служби швидкої допомоги свідчить про значне збільшення кількості ургентних хворих у дні різкої зміни метеорологічних умов. Офіційна медицина не розглядає метеочутливість як захворювання. Діагноз відсутній у МКБ-10, оскільки під час досліджень зв’язок погіршення стану здоров’я зі зміною погоди точно встановити не вдалося. Людей, які патологічно реагують на коливання метеорологічних факторів, називають метеопатами. Найбільша сприйнятливість відзначається до перепадів атмосферного тиску, геомагнітних бур, змін вологості, температури повітря. Метеопатами є 30-35% населення, серед пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи кількість метеозалежних осіб досягає 70%.

Ці фактори, що призводять до формування метеозалежності, точно не визначені. Спостереження показують, що метеочутливість розвивається при хворобах, що хронічно протікають, особливо при ураженні серцево-судинної та дихальної систем. Здорова людина не відчуває дискомфорту при різкій зміні параметрів навколишнього середовища в межах однієї кліматичної зони, оскільки в організмі нормально функціонують адаптаційні механізми. Розлад останніх формує підвищену чутливість до погодних змін. Розвитку метеозалежності сприяють:

• Вегето-судинна дистонія. Порушення, що лежать в основі захворювання, зумовлюють неадекватне спрацювання компенсаторних реакцій у відповідь на зміну атмосферного тиску, що сприймається барорецепторами. Результатом є надмірне підвищення/зниження судинного тонусу, що викликає погіршення самопочуття.
• Хронічне захворювання. Атеросклероз, гіпертонічна хвороба супроводжуються порушенням судинної регуляції. Коливання атмосферного тиску провокують звуження просвіту судин, що посилює симптоми основної патології. Пацієнти з хворобами серця та дихальної системи чутливі до підвищення вологості, оскільки вологе повітря містить менше кисню.
• Мігрень. Метеочутливість при мігрені зумовлена ​​посиленою сприйнятливістю рецепторів шкіри голови. Гіперзбудження рецепторного апарату під впливом холодного повітря, вітру запускає каскад реакцій, що призводять до виникнення мігренозного пароксизму.
• Резидуальні наслідки захворювань центральної нервової системи. Метеозалежність спостерігається після перенесеного інсульту, черепно-мозкової травми, енцефаліту. Її формування пояснюється рецепторною гіперчутливістю, стійким розладом нервово-регуляторних механізмів, що у корекції судинного тонусу, дихання, рефлекторної сфери.
• Патологія опорно-рухового апарату. Артрити, артрози, хвороби хребта, перенесені раніше травми (переломи, поранення) зумовлюють гіперчутливість до холоду, вологості, зниженого атмосферного тиску. Виникнення болю пов’язують із набряклістю уражених тканин, що з’являється у відповідь на дію зазначених метеофакторів.
• Неврівноважений тип нервової системи. Метеозалежності схильні до емоційно лабільних, легковозбудимих ​​людей. Метеочутливість є наслідком підвищеної збуджуваності рецепторів (температурних, барометричних, тактильних, хімічних).
• Літній вік. Процеси старіння призводять до зниження працездатності адаптивних механізмів. Літня людина стає чутливою до змін погоди.

В організмі здорової людини реакцією зміну погоди є робота компенсаторних механізмів. Перепади тиску врівноважуються коригуванням просвіту судин. Зниження концентрації кисню повітря у вологу погоду компенсується відповідною роботою дихальної системи. У спеку охолодження організму здійснюється шляхом розширення судин, підвищеного потовиділення. Звуження судин у холодну погоду допомагає зберегти тепло. Зазначені процеси дають змогу не відчувати дискомфорту від зміни погодних умов.

Метеочутливість формується, коли механізми адаптації працюють неадекватним чином: надмірно спазмуються/дилатуються судини, збільшується частота дихання, активується вегетативна система, больові рецептори і т. п. Результатом є погіршення самопочуття, посилення симптомів основного захворювання, у тяжких випадках.

Метеочутливість супроводжується варіабельною симптоматикою. Кожному метеопату притаманна однотипна картина проявів. Залежно від переважаючих симптомів виділяють п’ять основних типів патології:

• Мозковий — домінують цефалгії, запаморочення, дзвін/шум у голові.
• Серцевий – Виявляється задишкою, дискомфортом в серцевій області.
• Змішаний – одночасно відзначаються серцеві та мозкові симптоми.
• Астеноневротичний характеризується дратівливістю, підвищеною нервозністю, порушенням сну, коливаннями артеріального тиску.
• Невизначений – Пацієнта турбують артралгії, міалгії без чіткої локалізації, загальне нездужання.

Погіршення самопочуття спостерігається і натомість повного здоров’я чи поточного хронічного стану, кілька годин/днів випереджає зміна погоди. Пацієнти, які перенесли захворювання головного мозку, страждають на мозковий варіант симптоматики – відзначаються головні болі, утруднення концентрації уваги, запаморочення. Можливий мігренозний напад, лікворно-гіпертензійний криз. Метеочутливість серцевого типу виникає при серцевій патології, характеризується дискомфортом, болями у серці, посиленням задишки. Змішаний тип виникає і натомість артеріальної гіпертензії, ВСД. Клінічна картина може містити гіпертонічний криз, панічну атаку.

Метеочутливість астеноневротичного типу відрізняється яскраво вираженим психоемоційним забарвленням скарг. У період метеорологічних змін пацієнтів все дратує, знижується працездатність, виникає безсоння. Невизначений тип спостерігається при поразках рухового апарату. Характеризується переважно больовим синдромом різної локалізації: у сфері уражених суглобів, кістках, місцях старих травм.

Найбільш серйозні реакції на погоду відзначаються при захворюваннях серця та судин. Метеорологічна адаптація супроводжується неадекватним сильним судинним спазмом, який може спричинити гіпертонічний криз, інфаркт міокарда, транзиторну ішемічну атаку, ішемічний інсульт. За деякими даними, у дні проходження циклонів випадки виникнення інфаркту міокарда збільшуються майже вдвічі. Зазначені ускладнення вимагають невідкладної медичної допомоги, можуть стати причиною смерті, глибокої інвалідизації.

Найчастіше з метеопатією стикаються терапевти, кардіологи, неврологи, пульмонологи, ревматологи. Зазвичай синдром у сукупності симптомів, відповідних поточної хронічної хвороби. Метеочутливість констатується внаслідок скарг, опитування хворого. У дні погодних змін об’єктивно визначається підвищення артеріального тиску та ЧСС, артеріальна гіпотензія, наявність задишки, зміна кольору шкіри обличчя, дистальних відділів кінцівок. Методів інструментальної діагностики, здатних достовірно діагностувати метеопатію, відсутні.

Диференціальна діагностика проводиться з метеоневрозом – невротичною гіперчутливістю до погоди, що зумовлена ​​психічними особливостями, настроєм пацієнта. Ті, хто страждає метеоневрозом, скаржаться на погіршення самопочуття з настанням погодних змін, після знайомства з даними метеопрогнозу. На перший план виходить занепокоєння пацієнтів метеорологічними змінами. Об’єктивна симптоматика найчастіше відсутня.

Оскільки метеопатія не є захворюванням, додаткове лікування не потребує. Терапія здійснюється щодо основної патології, спрямована на досягнення стабільної ремісії, запобігання ускладненням. Існує низка рекомендацій, що дозволяють пом’якшити прояви метеозалежності.

• Виняток несприятливих чинників. Хворим на захворювання суглобів рекомендують тримати тіло в теплі, в найбільш холодну вологу погоду по можливості залишатися вдома. При схильності до мігрені у вітряні дні слід укутувати обличчя шарфом.
• Відмова від шкідливих звичок. Частий прийом алкоголю, куріння послаблюють здатність організму адаптуватися до метеорологічним змін.
• Медикаментозна підтримка. Існують невідкладні засоби, які допомагають запобігти гострим епізодам багатьох захворювань. Вчасно фармпрепарат може позбавити від спровокованої погодними умовами мігренозної атаки, розгорнутого вегето-судинного пароксизму, гіпертонічного кризу, нападу бронхіальної астми.
• Підтримка здорового способу життя. Збалансована вітамінізована дієта, помірні фізичні навантаження, нормальний режим сон/неспання, водні процедури, свіже повітря дозволяють підтримувати організм у здоровій формі.
• Прийом адаптогенів. Препарати китайського лимонника, женьшеню, рожевої радіоли, елеутерококу підвищують адаптаційні здібності організму. Доцільність прийому препарату слід обговорити із лікарем.

Оскільки метеочутливість пов’язана з хронічними захворюваннями, позбутися її складно. За допомогою зазначених вище рекомендацій можна значно знизити рівень виразності симптоматики, істотно поліпшити якість життя метеопату. Первинна профілактика зводиться до загальних заходів щодо підтримки здоров’я, попередження травматизму, інсультів, своєчасного лікування гострих захворювань до їх трансформації у хронічні форми. Вторинна профілактика, попередження ускладнень ґрунтуються на дотриманні лікарських рекомендацій.