MODY-діабет

MODY-діабет – Це група клінічно схожих форм цукрового діабету з аутосомно-домінантним шляхом наслідування. Хвороба проявляється у дитинстві та юності. Основні симптоми – часті позиви до сечовипускання та збільшення об’єму сечі, посилення спраги та апетиту, втрата ваги, почервоніння шкірних покривів, підвищення температури тіла. Діагностика складна, включає клінічне обстеження, комплекс лабораторних тестів: глюкоза натще і після їди, гормональний та генетичний аналіз крові. Програма лікування передбачає прийом гіпоглікемічних препаратів, корекцію харчування та систематичні заняття спортом.

MODY-діабет називають цукровим діабетом дорослого типу у молодих. Вперше цей термін було використано у 1974-75 роках. Їм позначали форми хвороби, які виявляються в дитинстві або в молодості, але протікають відносно легко, подібно до ЦД 2 типу, характерному для людей старше 45 років, і без зниження чутливості клітин до впливу інсуліну. Показники поширеності захворювання не визначені, але серед різних видів ЦД у молоді та пацієнтів дитячого віку він зустрічається у 2-5% випадків. Епідеміологія та симптоми найбільш повно описані для популяцій Європи та Північної Америки, дані по країнах Азії залишаються дуже обмеженими.

Ця форма ендокринної патології обумовлена ​​мутаційними змінами генів, які відповідають за активність роботи острівцевих клітин підшлункової залози (ПЗ). Причини структурних змін ділянок хромосом залишаються нез’ясованими, але дослідження епідеміології захворювання дають змогу виявити групи пацієнтів, які перебувають у зоні підвищеного ризику. Імовірно, розвиток MODY-діабету пов’язаний з такими факторами:

• Вік. Переважна більшість хворих – діти, підлітки та молоді 18-25 років. Ці вікові періоди вважаються найнебезпечнішими щодо маніфестації хвороби.
• Гестаційний діабет. Близько половини випадків діабету MODY діагностується у вагітних дівчат. Патологія протікає на кшталт гестаційного ЦД, але зберігається після пологів.
• Глікемія у родичів Одним із діагностичних критеріїв є наявність близьких родичів із збільшеною концентрацією глюкози у крові. У матері, батька, дідуся або бабусі був виявлений цукровий діабет, перенесений гестаційний ЦД, визначається гіперглікемія до та/або через дві години після їди.
• Захворювання під час вагітності. Генетична мутація у плода може бути спровокована хворобами матері під час вагітності. До найімовірніших причин відносять бронхіальну астму, ішемію серця, артеріальну гіпертензію.

Патологія формується на основі мутації генів, що впливають на функціональність клітин острівців Лангерганса, передається за аутосомно-домінантним типом, що зумовлює не зчеплене зі статтю спадкування та виявлення близьких родичів, які страждають на ту чи іншу форму гіперглікемії. В основі MODY лежить мутація лише одного гена. Діабет проявляється зниженням активності клітин ПЗ – недоліком виробництва інсуліну.

В результаті глюкоза, що надходить у кров зі шлунка, не засвоюється клітинами організму. Розвивається стан гіперглікемії. Надлишковий цукор виводиться нирками, формується глюкозурія (глюкоза у сечі) та поліурія (збільшений обсяг сечі). Через дегідратацію, що виникає, посилюється відчуття спраги. Джерелом енергії для тканин замість глюкози стають кетонові тіла. Їх надлишок у плазмі провокує розвиток кетоацидозу – порушення метаболізму зі зміщенням рН крові у кислу сторону.

MODY-діабет представлений декількома формами, що мають генетичну, метаболічну та клінічну різнорідність. Класифікація заснована на розрізненні типів хвороби з урахуванням ділянки гена, що мутував. Виділено 13 генів, зміни яких провокують діабет:

1. MODY-1. Пошкодженим виявляється фактор, який бере участь у контролі обміну та розподілу глюкози. Патологія властива немовлятам, дітям раннього віку.
2. MODY-2 Визначається мутація гена гліколітичного ферменту, що контролює опосередковане глюкозою виведення інсуліну із залізистих клітин. Вважається сприятливою формою, не викликає ускладнень.
3. MODY-3. Мутації гена проявляються прогресивною дисфункцією инсулинпроизводящих клітин, це провокує маніфестацію хвороби молодому віці. Течія прогресивна, стан хворих поступово погіршується.
4. MODY-4. Змінюється фактор, що забезпечує нормальний розвиток ПЗ, виробництво інсуліну. Мутація здатна призвести до стійкого ЦД новонароджених на тлі недорозвинення ендокринного органу або дисфункції бета-клітин.
5. MODY-5. Цей фактор впливає на ембріональний розвиток та кодування генів ПЗ та деяких інших органів. Характерна прогресуюча недіабетична нефропатія.
6. MODY-6. Порушується диференціювання інсулін-виробляють клітин, нервових клітин окремих відділів головного мозку. Мутації проявляються діабетом у дітей та дорослих, неонатальним діабетом із неврологічною патологією.
7. MODY-7. Фактор регулює формування та активність ПЗ. Хвороба характерна для дорослих, але виявлено 3 випадки з початком у ранньому віці.
8. MODY-8. Мутації сприяють розвитку атрофії, фіброзу та ліпоматозу ПЗ. Формується гормональна недостатність та діабет.
9. MODY-9. Фактор бере участь у диференціації клітин, які продукують інсулін. Типово перебіг хвороби з кетоацидозом.
10. MODY-10. Генетичні зміни фактора стають частою причиною неонатального діабету. Порушується продукція проінсуліну, можлива програмована загибель клітин ПЗ.
11. MODY-11. Фактор відповідає за стимуляцію синтезу та секрецію гормону інсуліну. Характерний діабет із ожирінням. Вкрай рідкісний варіант захворювання.
12. MODY-12. В основі лежить зміна чутливості рецепторів сульфонілсечовини та калієвих каналів ПЗ. Виявляється неонатальним, дитячим та дорослим діабетом.
13. MODY-13. Знижується рецепторна сприйнятливість каналів K⁺. Клінічна картина не вивчена.

Серед усіх різновидів діабетів МОДІ 50-70% клінічних випадків припадає на МОДІ 3. На другому місці за поширеністю – МОДІ 2, на третьому – МОДІ 1 (1%). Інші варіанти захворювання зустрічаються рідше, недостатньо вивчені, не становлять клінічної значущості. Другий тип хвороби часто маніфестує у дитячому віці. Протікає безсимптомно або зі слабко вираженими проявами, вкрай рідко супроводжується ускладненнями, тому діагностується при скринінгових обстеженнях і під час вагітності, коли розвивається гестаційна форма діабету.

Третій тип має прогресивний перебіг, у більшості пацієнтів починається віком від 20 до 40 років. Прояви схожі з симптомами класичного діабету 1 типу: збільшується кількість сечі, посилюється спрага, підвищується апетит, вага тіла знижується, ночами можливе безсоння, судоми, вдень – припливи жару, збудженість, підвищення кров’яного тиску та температури.

Без лікування симптоми прогресивно наростають, зберігається високий ризик мікро- та макросудинних ускладнень. Характерний тривалий «медовий місяць» – 3 роки та більше. Цим словосполученням позначають період після початку інсулінотерапії, коли первинно підібрані лікарем дози препарату знижують рівень цукру крові сильніше очікуваного, і потрібне коригування лікування аж до повного скасування інсуліну.

Перший тип діабету МОДІ за клінічною картиною схожий на третій, але маніфестує частіше у новонароджених та дітей молодшого віку. Визначається макросомія та неонатальна гіпоглікемія.

При MODY-діабеті третього типу спостерігається поступове прогресивне зростання симптомів. Терапія інсуліном та гіпоглікемічними препаратами дає добрий результат, але у пацієнтів зберігається ризик розвитку ангіопатії. Поразка капілярних мереж у сітківці ока призводить до діабетичної ретинопатії (зниження зору), у ниркових клубочках – до нефропатії (порушення фільтрації сечі).

Атеросклероз великих судин проявляється нейропатіями – онімінням, болем, поколюванням у ногах, порушенням живлення нижніх кінцівок («діабетичною стопою»), збоями у роботі внутрішніх органів. У майбутніх мам захворювання другого та першого типу здатне спровокувати макросомію плода.

Через схожість симптомів різних форм діабету та рідкості MODY діагностика досить складна, об’ємна та тривала. З моменту першого звернення пацієнта до підтвердження діагнозу проходить щонайменше місяць. Обстеження керує лікар-ендокринолог, додатково призначаються консультації генетика, офтальмолога, невролога. Основні етапи – виявлення гіперглікемії, диференціація MODY-діабету із звичайним діабетом 1 та 2 типів. Комплекс діагностичних процедур включає такі методи:

• Клінічний опитування, огляд. Для МОДИ характерний ранній початок, відсутність ожиріння. Від діабету I типу його відрізняє високий спадковий характер передачі (близько 100%) – у пацієнта є як мінімум один близький родич із будь-якою формою діабету, предіабетом, легкою гіперглікемією натще. Інша диференціальна ознака – відсутність симптомів кетоацидозу (блювання, болі в животі, запаху ацетону з рота). Властиві тривалі ремісії.
• Стандартні лабораторні аналізи. Визначається рівень глюкози, інсуліну, С-пептиду, антитіл (кров), проводиться глюкозотолерантний тест. При моді 2 виявляється тривала, але легка або помірна гіперглікемія натще (в середньому 5,5-8,5 ммоль/л). Для типу 3 і 1 показник цукру натще нормальний, але після вуглеводного навантаження залишається підвищеним більше 2 годин (від 11,1 ммоль/л). Антитіла до інсуліну та клітин підшлункової відсутні, кореляції з HLA-системою немає. Рівень C-пептиду щодо нормальний.
• Генетичні випробування. Достовірно діагностувати тип захворювання можна з допомогою молекулярно-генетичного дослідження, виявляє мутації в генах. Процедура тривала, докладно вивчаються всі ділянки виділеної хромосоми, але в першу чергу ті, зміни в яких асоційовані з розвитком моді типу 1, 2, 3.

Принципи терапії при діабеті моді такі ж, як при лікуванні поширених варіантів хвороби. Вони спрямовані на усунення гіперглікемії, нормалізацію метаболічних процесів в організмі. Методи залежать від типу захворювання та від наявності вагітності – при виношуванні дитини гіперглікемія може негативно вплинути не тільки на жінку, а й на плід, тому застосовується інсулінотерапія. Загальна схема терапевтичного впливу включає:

• Медикаментозну корекцію. Дані типи діабетів є чутливими до гіпоглікемічних таблетованих препаратів. Цукрорознижувальні засоби призначаються більшості хворих, при хворобі другого типу буває достатньо зміни харчування. Вагітним, підліткам при статевому дозріванні, а також пацієнтам з тривалим третім типом хвороби для профілактики ускладнень може знадобитися застосування інсуліну.
• Дотримання дієти. Показано харчування зі зниженим вмістом вуглеводів – виключаються продукти, що містять рафінований цукор, у помірних кількостях допустимі джерела складних вуглеводів (зернові, крупи). Основу раціону складають овочі, молочні та м’ясні продукти, риба, яйця. Дробний прийом їжі дозволяє уникнути виражених коливань рівня глюкози.
• Регулярне фізичне навантаження. Більшість випадків захворювання протікає м’яко, заняття спортом пацієнти можуть організовувати самостійно. Рекомендуються аеробні навантаження – спортивна ходьба, біг підтюпцем, командні ігри, гімнастика. Небажано виконувати тяжкоатлетичні вправи.

Перебіг MODY-діабету вважається сприятливішим, ніж інших різновидів діабету – симптоматика менш виражена, захворювання добре піддається корекції за допомогою дієти, фізичних вправ та прийому гіпоглікемічних ліків. При строгому дотриманні призначень та рекомендацій лікаря прогноз позитивний. Оскільки зниження вироблення інсуліну спричинене генетичними факторами, профілактика виявляється малоефективною. Пацієнтам із груп ризику слід періодично здавати аналізи крові для раннього виявлення гіперглікемії та попередження ускладнень.