Надкомплектні зуби

Надкомплектні зуби (Гіпердонтія) – один з різновидів аномалії числа зубів, що характеризується збільшенням їх кількості. Наявність надкомплектних зубів призводить до розвитку діастеми, нахилу та зміщення зубів в оральному, вестибулярному або латеральному напрямку. Гіпердонтія є причиною тортоаномалії, ретенції постійних комплектних зубів. У поодиноких випадках надкомплектні зуби прорізуються в зубному ряду, не провокуючи при цьому розвитку зубощелепних аномалій. Діагностика гіпердонтії включає клінічний огляд та рентгенографію. Найчастіше надкомплектні зуби підлягають видаленню.

Надкомплектні зуби – наявність додаткових зачатків при повністю сформованих зубних рядах. Нині стоматологи відзначають зростання поширеності гіпердонтії. Майже в 96% випадків надкомплектні зуби викликають порушення розвитку зубощелепного апарату. У 85% пацієнтів гіпердонтія призводить до появи стійких деформацій, у 15% випадків патологія стає причиною виникнення запальних процесів пародонту. Найчастіше надкомплектні зуби локалізуються між верхніми різцями та іклами, рідше – у передній ділянці альвеолярного відростка нижньої щелепи, вкрай рідко – у бічних відділах. У 20% випадків надкомплектні зуби виявляють поза зубним рядом, а у 18% пацієнтів спостерігається їх ретенція. Як правило, виявляють один надкомплектний зуб. Аномалії, що супроводжуються появою двох та більше додаткових зачатків, діагностують рідко.

Етіологія гіпердонтії не до кінця вивчена. Існує теорія, прихильники якої вважають надкомплектні зуби атавізмом – появою органу, що зник у ході еволюційного розвитку. Часту локалізацію додаткових зачатків у передніх відділах вчені пов’язують із наявністю у предків людини шести різців. Але пояснити, чому в окремих випадках виявляють надкомплектні премоляри і моляри, ця теорія не може. Деякі стоматологи припускають, що надкомплектні зуби з’являються в результаті розщеплення зачатка або внаслідок підвищеної мітотичної активності зубної платівки. Також існує думка, що гіпердонтія є генетично детермінованим захворюванням з аутосомно-домінантним або аутосомно-рецесивним типом спадкування. Порушення структури генів, які відповідають за закладку та диференціацію тканин, призводить до появи додаткових зачатків.

У стоматології розрізняють чотири типи злиття комплектних зубів із надкомплектними:

1. Напластування. При цьому варіанті емаль додаткових зубів наростає на поверхню комплектних у вигляді горбків.

2. Злиття коронок. Спостерігається повне зрощення коронкових частин надкомплектних та комплектних зубів без злиття коренів.

3. Злиття коренів. На рентгенограмі виявляють зрощення коренів додаткових і комплектних зубів без злиття їх коронок.

4. Повне злиття. Зрощення коронок і коренів спостерігається протягом усього.

Надкомплектні зуби, як правило, мають неправильну долотоподібну, конічну або шишкоподібну форму. Розміри їх коронок та коренів зменшено. Вкрай рідко зустрічаються надкомплектні зуби, які абсолютно не відрізняються від комплектних. Гіпердонтія призводить до виникнення діастеми, оральних чи щічних нахилів, тортоаномалії, ретенції постійних зубів. При заляганні зачатків надкомплектних зубів між різцями коронки та коріння останніх відхиляються від центральної поздовжньої осі. При медіальному зміщенні коренів та латеральному нахилі коронок виникає проміжок між різцями – діастема. При латеральному зміщенні коренів спостерігається порушення розвитку та прорізування бічних різців, іклів.

Якщо надкомплектні зуби знаходяться перед різцями, останні прорізуються у піднебінному напрямку. І навпаки, залягання зачатків додаткових зубів за комплектними зачатками призводить до вестибулярного зміщення різців. Якщо надкомплектний зуб блокує прорізування комплектного, відзначається ретенція. Після закінчення розвитку кореневої системи постійний зуб втрачає тенденцію до прорізування. Внаслідок тиску надкомплектного зуба на коріння комплектного може виникнути раннє закриття апікального отвору останнього, що призводить до зниження висоти та викривлення коренів. Внаслідок гіпердонтії спостерігається невідповідність розмірів щелеп, яка надалі стає причиною розвитку патологій прикусу.

Діагностика гіпердонтії включає аналіз даних клінічного огляду та результатів рентгенографії. У пацієнтів із надкомплектними зубами лікар-стоматолог може виявити діастему, щічне або оральне відхилення різців, їх ретенцію чи тортоаномалію, патології прикусу через невідповідність розмірів щелеп. При низькому заляганні надкомплектного зуба під час фізикального огляду діагностують потовщення альвеолярного відростка. Рентгенологічним методом визначають точну топографію та кількість надкомплектних зубів, їх розташування щодо зачатків комплектних, ступінь розвитку коренів, стан тканин пародонту.

За допомогою прицільної рентгенограми вивчають ділянку альвеолярного відростка довжиною 2-3 зуби в дистальному відділі та 4 у фронтальному. Ортопантомографія дає оглядову інформацію про стан зубів верхньої та нижньої щелепи одночасно. Найбільш точне тривимірне зображення взаєморозташування коронкових та кореневих систем комплектних та надкомплектних зубів вдається отримати під час проведення комп’ютерної томографії. Диференціюють надкомплектні зуби з аномаліями форми та положення комплектних зубів, а також з доброякісними новоутвореннями щелеп. Пацієнта обстежують ортодонт, хірург-стоматолог.

У переважній більшості випадків при виявленні гіпердонтії в тимчасовому, змінному або постійному прикусі практично всі зуби, що прорізалися і ретиновані надкомплектні видаляють. Якщо зачаток додаткового зуба перебуває глибоко, зниження ймовірності пошкодження коренів комплектного зуба дотримуються вичікувальної тактики. Це означає, що надкомплектний зуб видаляють лише тоді, коли він опуститься ближче до вершини гребеня альвеолярного відростка. Якщо тенденції до прорізування надкомплектних зубів, що глибоко залягають, не спостерігається, щоб добитися малотравматичного видалення, ортодонтичним шляхом впливають на зуби, що знаходяться по обидва боки від додаткового. В результаті вирівнюється вісь надкомплектного зуба, що стимулює його прорізування та полегшує подальше видалення.

При вестибулярному відхиленні верхніх різців та наявності достатнього місця в зубному ряду видалення зачатків надкомплектних зубів може нормалізувати стан зубощелепного апарату без застосування додаткового ортодонтичного лікування. При дефіциті місця показано розширення зубного ряду. У разі зворотного різцевого перекриття та піднебінного положення різців використовують апарати для роз’єднання прикусу. Якщо гіпердонтія призвела до розвитку тортоаномалії, поряд з видаленням надкомплектного зуба хірургічним шляхом проводять виправлення положення оберненого навколо осі комплектного зуба з наступною фіксацією його в зубному ряду шиною або капою. Якщо надкомплектний зуб викликав ретенцію постійного зуба, після його видалення комплектний зуб з несформованим корінням здатний прорізатися самостійно. Якщо цього немає, виробляють оголення коронки ретинованого зуба і встановлюють їх у зубному ряду з допомогою ортодонтичної апаратури.

Не підлягають видаленню надкомплектні зуби за наявності рудиментарних бічних різців у разі виявлення первинної або вторинної адентії, оскільки при проведенні протезування додаткові зуби можуть бути використані для заміщення дефектів зубних рядів. При мезіальній оклюзії надкомплектні зуби, що знаходяться у передній ділянці верхньої щелепи, також не видаляють, оскільки з їх допомогою вдається розширити верхню дугу і нівелювати патологію прикусу по сагітталі. Раннє виявлення та видалення надкомплектних зубів призводить до активізації процесів саморегуляції, у результаті співвідношення зубних рядів нормалізується. Пізніше діагностування патології може спричинити стійку деформацію зубощелепного апарату. У цьому випадку поряд з видаленням надкомплектних зубів показано ортодонтичне лікування.