Офтальмоплегічне мігрень

Офтальмоплегічне мігрень — пароксизмальна цефалгія мігренозного характеру, що повторюється, що супроводжується минущим парезом одного або декількох нервів окорухової групи без ознак їх інтракраніального ураження. Офтальмоплегічна мігрень відрізняється великою тривалістю головного болю та ще більш тривалим збереженням окорухової дисфункції (косоокості, двоїння зору, птозу, мідріазу). Діагностика передбачає проведення МРТ головного мозку з контрастуванням, ангіографією або МР-ангіографією. У лікуванні використовують триптани, нестероїдні протизапальні препарати ріжків, антидепресанти, b-блокатори, антиконвульсанти, глюкокортикоїди. В індивідуальному порядку пацієнту підбирають препарати для усунення мігренозної атаки та засоби для її профілактики.

Офтальмоплегічна мігрень є однією з форм асоціативної мігрені. Остання характеризується виникненням на початку або на висоті мігренозної атаки транзиторного неврологічного дефіциту, який, як правило, спостерігається деякий час після припинення цефалгії. До інших форм асоціативної мігрені відносяться: афатична, геміплегічна, мозочкова, дисфренічна, вестибулярна, базилярна.

Офтальмоплегічне мігрень зустрічається досить рідко. Окремі фахівці в галузі неврології пропонують не відносити офтальмоплегічну форму до мігрені, оскільки типова для неї цефалгія триває більше 1 тижня, а офтальмоплегія виникає через певний латентний період, зазвичай на 1-4 день нападу. На користь такого підходу говорить факт виявлення в деяких випадках офтальмоплегічної мігрені на МРТ з контрастуванням накопичення контрасту в цистернальній частині окорухового нерва, що свідчить про наявність в ньому демієлінізуючого процесу.

На сьогоднішній день не встановлено точний генез як мігренеподібного головного болю, так і транзиторних окорухових порушень, якими супроводжується офтальмоплегічна мігрень. До передбачуваних причин минучих окорухових розладів відносять такі стани, що періодично розвиваються: спазм або набряклість артерії, що забезпечує кровопостачання окорухового нерва; розширення кавернозного синусу; набряклість та/або розширення внутрішньої сонної артерії.

Відомо, що спровокувати мігренозну атаку можуть тригери, що викликають гіперстимуляцію органів чуття (шум, різкий звук, яскраве світло або мерехтіння, неприємний запах), а також психічне перенапруга, недосипання, роздратування. Слід зазначити, що з зазначених причинних чинників простежується пряма залежність їхнього впливу від суб’єктивного сприйняття людини. Більш спокійне і доброзичливе ставлення до ситуації дозволяє уникнути підвищеної чутливої ​​і психічної реакції, яка може трансформуватися в мігренозний напад.

Основу нападів, якими характеризується офтальмоплегічна мігрень становить типова мігренеподібна цефалгія – головний біль давить або пульсуючого типу, що поширюється на половину голови. Її особливістю при офтальмоплегічній формі мігрені є тривалий протягом 7 і більше днів перебіг. На початку мігренозної атаки, а частіше відстрочено – на 1-4 день нападу – виникають іпсилатеральні, тобто локалізуються на боці цефалгії, розлади рухів очного яблука і виникає внаслідок їхньої диплопія (двоєння зору).

В основному спостерігаються симптоми дисфункції окорухового нерва (III пара черепно-мозкових нервів). До них відносяться: опущення верхньої повіки, косоокість, що розходиться, мідріаз (розширення зіниці), диплопія. Рідше зустрічається офтальмоплегічна мігрень із симптомами ураження блокового нерва (IV пара ЧМН) або відвідного нерва (V пара ЧМН). У першому випадку відзначається двоїння зображення при напрямку погляду вниз і косоокість, що сходить, у другому – диплопія і косоокість, що сходить. В окремих випадках офтальмоплегічна мігрень може супроводжуватись поєднаною дисфункцією кількох зазначених нервів.

Згадані вище окорухові розлади мають виключно транзиторний характер. Вони можуть зберігатися на період до декількох місяців після закінчення пароксизму цефалгії, але зрештою повністю нівелюються зі 100% відновленням порушених функцій. Подібне тривале збереження окорухової дисфункції унеможливлює ретельне диференціювання офтальмоплегічної форми мігрені від органічної церебральної патології і, насамперед, від судинних порушень.

Поєднання мігренозного головного болю з офтальмоплегією вимагає настороженого діагностичного підходу. Можливе захворювання являє собою не офтальмоплегічну мігрень, а поєднання цефалгії з рецидивуючої окорухової невропатіей, в основі якої можуть лежати багато патологічних процесів (запалення, внутрішньомозкова пухлина, аневризма церебральних судин, невеликий крововилив, артерієна).

Точно віддиференціювати зазначені патологічні стани допомагає МРТ мозку з додатковим контрастуванням. КТ головного мозку не має діагностичної цінності, оскільки не візуалізує невелику гематому, аневризму чи судинну аномалію. У діагностиці судинних мальформацій найінформативніша ангіографія церебральних судин. Останнім часом її замінюють безпечнішим томографічним аналогом — МР-ангіографією.

Офтальмоплегічна мігрень діагностується неврологом за наявності 2 і більше пароксизмів мігренеподібної цефалгії з парезом кількох або одного ЧМН з окорухової групи, що виникає в період від 1 до 4 дні нападу, за умови виключення патологічних процесів задньої черепної ямки, верхньої очної щілини.

Лікування будь-якої форми мігрені включає усунення нападів та їх профілактику. Оскільки офтальмоплегічна мігрень характеризується великою тривалістю нападів, у лікуванні зазвичай застосовують агоністи серотонінових 5НТ1-рецепторів – триптани (наратриптан, суматриптан, золмітриптан, елетриптан та ін.). Вони не тільки зменшують інтенсивність цефалгії, але й усувають такі симптоми як фоно- і фотофобія, нудота. Офтальмоплегічна мігрень протікає без аури, тому у пацієнтів немає можливості запобігти нападу прийняттям ліків. Проте, що раніше прийнятий препарат, то більшою буде його ефективність. При необхідності можливе повторне приймання таблетки.

Протипоказаннями до прийому триптанів виступають: висока артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, вагітність, атеросклероз судин нижніх кінцівок, сепсис, хронічна ниркова недостатність, печінкова недостатність, вік старше 65 років. При наявності протипоказань замість триптанів можливе призначення препаратів ріжків (ерготаміну, дигідроерготаміну) або нестероїдних протизапальних (напроксену, диклофенаку). Збереження окорухової дисфункції після припинення цефалгії є показанням до призначення глюкокортикоїдів. Як правило, застосовують преднізолон у добовій дозі 40мг, потім дозування поступово зменшують.

Медикаментозна профілактика повторних нападів здійснюється шляхом індивідуального підбору одного або декількох препаратів з наступних груп: блокатори кальцієвих каналів, b-блокатори, нестероїдні протизапальні, антидепресанти (венлафаксин, амітриптилін, дулоксетин), антиконвульсанти (вальпроати, карбамазе). Крім цього, важливе значення має нормалізація режиму сну та неспання, зниження психоемоційного навантаження, уникнення стресових моментів, перегляд відношення до різних життєвих ситуацій.

Офтальмологічна мігрень, як і інші форми мігрені, часто погано піддається терапії. Успіх лікування, отже, і прогноз, багато в чому залежать від зусиль самого пацієнта, його здатності змінити власне ставлення до людей і ситуацій більш доброзичливе і спокійне. У більшості випадків офтальмоплегічна мігрень з часом починає перемежовуватися з нападами мігрені з аурою або повністю трансформується на класичну мігрень.