Отруєння миш’яком

Отруєння миш’яком та його сполуками – це гостра або хронічна інтоксикація, що виникає при вживанні отрути всередину, а також її надходження інгаляційним шляхом. Основні симптоми – виражена діарея, сильний біль у животі, блювання, зневоднення. Можливий паралітичний варіант, що проявляється втратою слуху, судомами, виникненням коми. Патологія діагностується виходячи з токсико-хімічного дослідження, рентгенографії, клінічної картини. Лікування – неспецифічні антидоти, антитоксична та симптоматична терапія.

Миш’як (As) – металоїд, перехідний елемент V групи таблиці Менделєєва. По дії на організм людини нагадує важкі метали та його солі. Відомо понад 6 тисяч органічних і неорганічних сполук цієї речовини, що мають різний рівень токсичності. Летальна доза компонента у чистому вигляді, прийнята перорально, становить 0,3-0,6 грама. Поширені сполуки – миш’яковистий водень та ангідрид, арсеніт натрію, калію, кальцію, осарсол, паризька зелень. Отруєння зустрічаються серед працівників деревообробних та сільськогосподарських підприємств.

Отруєння миш’яком виникають у співробітників організацій, які займаються консервацією деревини, обробкою бавовни, обприскуванням полів інсектицидами, які містять As. Це відбувається при порушенні техніки безпеки та відмові від засобів захисту органів дихання. Крім того, хімічні травми реєструються при аваріях, що супроводжуються витоком миш’яковистого водню. Інші можливі причини:

• Застарілі ліки. Для полоскання горла при ангіні іноді використовується арсеніт калію, що має антисептичні властивості. Цей засіб здатний всмоктуватися, проникати в системний кровотік та негативно впливати. Група ризику – діти молодшого та середнього віку, батьки яких застосовують медикаменти з потенційно токсичною дією.
• Кримінал Представники кримінального світу підмішують миш’як із метою вбивства. Крім того, речовина нерідко використовується для здійснення суїцидальних спроб. Ефективність подібних методів невисока, тому що отрута не має моментальної дії, смерть настає лише через кілька годин.
• Побутові отруєння. Розвиваються при випадковому ковтанні миш’яку, який зовні нагадує цукор. Симптоми хімічної поразки виникають у дітей, людей похилого віку, людей з психічними відхиленнями, які не усвідомлюють своїх дій. Дієздатні дорослі представники суспільства дуже рідко потрапляють у такі ситуації.

Вплив тривалентних і пятивалентних сполук миш’яку відрізняється. As³⁺ блокує піруватдегідрогеназу. Отруєння миш’яком супроводжується порушенням гліколітичних процесів. Відбувається зниження ресинтезу аденозинтрифосфату, утворення щавлевооцтової кислоти, страждають на процеси глюконеогенезу. Наслідок – гіпоглікемія, нестача печінкового глютатіону, ослаблення специфічної резистентності мембран еритроцитів.

As⁵⁺ заміщає неорганічний фосфор у біохімічних реакціях. Замість трифосфогліцерату, що бере участь в утворенні АТФ, синтезується 1-арсено-3-фосфогліцерат, що не має необхідних властивостей. Відбувається роз’єднання окислення від фосфорилювання та інші порушення внутрішньоклітинних процесів. Пригнічуються процеси енергоутворення, робота антиоксидантних механізмів, виникають ознаки поліорганної недостатності.

Отруєння миш’яком підрозділяється формою течії. Розрізняють кишково-токсичний та паралітичний типи захворювання. Патологію також ділять на вигляд токсичного агента (інтоксикація чистою речовиною, його неорганічними або органічними комплексами). Можлива систематизація за ступенем тяжкості поразки (важка, середньоважка, летальна, легка). Найбільше практичне значення має структурування характером патології:

1. Гостра. Визначається явними порушеннями у роботі кількох внутрішніх органів. Є симптоми ураження головного мозку, кишечника, шлунка, респіраторного апарату, нирок, системи крові, серцево-судинних структур. Має найбільшу летальність за відсутності своєчасної медичної допомоги.
2. Підгостра. Відзначаються помірні зміни діяльності нервових тканин без явної життєзагрозливої ​​симптоматики. Спостерігається зниження інтелектуальних здібностей, енцефалопатія. Можуть виявлятись нелетальні збої коронарного ритму, труднощі з диханням, зниження маси тіла, періодичні абдомінальні коліки.
3. хронічна. У потерпілого виявляють низку неспецифічних симптомів, які далеко не завжди вдається пов’язати з токсичним впливом миш’яку. Є скарги на періодичні кишкові розлади, неявні елементи ураження ЦНС та периферичних нервів, кашель, шкірну симптоматику. Безпосередня загроза життю відсутня.

Клінічна картина при інтоксикації As досить різноманітна, залежить від типу вражаючого агента, його дозування та періоду, протягом якого отрута надходила до організму потерпілого. 70% отруєнь переважно має симптоми ураження ШКТ: металевий присмак у роті, блювання та нудота, епігастральні болі, кишкові кольки. Через рясну діарею виникає картина зневоднення. Ознаки ураження інших систем:

• ЦНС: слабкість, неадекватна поведінка, зниження пам’яті та працездатності, судоми, кома.
• Периферичні нерви: нейропатія, звуження полів зору, біль у кінцівках.
• Респіраторний апарат: кашель, набряк дихальних шляхів, хрипи, ядуха.
• Система крові: гемоліз еритроцитів, агранулоцитоз, анемія.
• Нирки: канальцевий некроз, зниження функціональної здатності до гострої ниркової недостатності.
• Шкіряний покрив: облисіння, набряклість, гіперемія, висипання, гіперпігментація, кератоз, базальноклітинна карцинома.
• Серце та судини: порушення ритму, гіпотонія, аритмія, кардіоміодистрофія.

Гостре отруєння миш’яком проявляється через 30-120 хвилин, що від прийому отрути. Загибель постраждалого частіше настає протягом першої години після виникнення характерної клініки або через 1-3 доби. Причина – явища серцево-судинної недостатності, обумовленої зневодненням. При паралітичній течії летальний кінець провокується паралізацією дихального та судинно-рухового центрів.

Основне ускладнення при ураженнях As – ексікоз тяжкого ступеня. Масивна втрата рідини призводить до зниження переднавантаження на серце, падіння коронарного викиду та артеріального тиску, колапсу кровоносної системи, виникнення гіповолемічного шоку. Якщо допомогу не було надано вчасно, такі симптоми визначаються у 80-85% хворих. За своєчасного початку інфузійної терапії зневоднення вдається уникнути.

Другою проблемою вважають критичне ослаблення функції кількох органних систем – поліорганну недостатність. Зазвичай відбувається ураження нирок, печінки, серця. При цьому уповільнюється процес метаболізації та виведення отруйної речовини, що сприяє збільшенню тяжкості патології. ПОН діагностується у 15-20% потерпілих із гострою формою інтоксикації, доставлених до стаціонару через кілька годин після прийому ксенобіотика.

Імовірний діагноз «отруєння миш’яком» ставить бригада швидкої медичної допомоги, яка прибула на місце події. Її співробітники ґрунтуються на інформації, яку вдалося отримати від самого постраждалого чи його родичів. Підтвердження проводиться у токсикологічному стаціонарі, що має токсико-хімічну та біохімічну лабораторію, рентген-кабінет. Потрібні консультації гастроентеролога, терапевта, за показаннями – реаніматолога. Методи обстеження:

• Фізикальні. Відзначається психомоторне збудження, неадекватна оцінка реальності. Шкіра бліда, холодна, пульс прискорений, АТ знижений або в межах норми. Пацієнт скаржиться на невгамовне блювання, болючість по ходу кишечника. Можуть вислуховуватись легеневі хрипи, глухі серцеві тони. Специфічна ознака – запах часнику з рота.
• лабораторні. Рівень токсиканту сечі при разовому вимірі перевищує 50 мкг/літр. Хронічне отруєння миш’яком характеризується його появою у складі волосся та нігтів. Загальний аналіз крові виявляє зменшення кількості еритроцитів. Виявляється підвищений рівень глікованого гемоглобіну, загальне зниження об’єму твердих фракцій. Сеч містить білок, елементи крові. Її добова кількість знижена.
• Апаратні. На електрокардіограмі – симптоми порушення ритму. Рентгенографія легень і органів черевної порожнини дозволяє візуалізувати явища, подібні до введення барієвої суспензії, оскільки миш’як має певну рентгеноконтрастність.

До прибуття медиків слід викликати у потерпілого блювоту. Для цього йому дають випити 0,5-1 літр чистої води, після чого натискають пальцями на корінь язика. Маніпуляцію проводять кілька разів, доки не почне відходити чиста промивна рідина, в якій відсутні сторонні домішки. Далі хворого необхідно укласти, забезпечити приплив свіжого повітря. Людям непритомним очищення шлунка протипоказано.

Перша допомога

Отруєння миш’яком гострого типу вимагає надання першої медичної допомоги дома. Хворому показано зондове промивання шлунка з використанням не менше ніж 10 літрів води з домішкою адсорбенту. Після закінчення процедури пацієнту дають випити 8-10 таблеток активованого вугілля та 50-100 мл магнію сульфату як проносний засіб. Альтернатива – унітіол, введений у шлунок через зонд. Цей препарат вливають внутрішньом’язово.

На догоспітальному етапі проводяться інші заходи, створені задля підтримку життєдіяльності. Для усунення гіповолемії та корекції електролітного балансу починають інфузійну терапію. При судомах використовують антиконвульсанти. З метою зменшення больового синдрому призначають спазмолітики, аналгетики. Може знадобитися переведення на ШВЛ, титрована подача вазопресорів.

Стаціонарне лікування

В умовах стаціонару продовжується терапія унітіолом. Препарат призначають курсом 5-6 днів. За його відсутності хворий повинен отримувати N-ацетилцистеїн, який виступає як донатор монотіолових груп. При ураженні миш’яковистим воднем до схеми додають мекаптид. Необхідні активні методи детоксикації: кишковий лаваж із введенням у кишечник 8-10 літрів сольового ентерального розчину, гемодіаліз, повторне промивання шлунка.

Після завершення кишкового лаважу хворому дають випити антидіарейний засіб. Обов’язковою є інфузія сольових розчинів, при вираженому зневодненні – колоїдів. Дорослі пацієнти можуть отримувати рідину перорально (розчини для регідратації), якщо це не провокує блювання. Додатково призначаються глюкокортикоїди, аскорбінова та нікотинова кислота. Виражений метаболічний ацидоз усувають за допомогою бікарбонату натрію.

Відновлення

Після виписки зі стаціонару пацієнту рекомендовано спостереження дільничного терапевта, щоб унеможливити розвиток відстрочених наслідків хімічної травми. Можливе відвідування гастроентерологічних санаторіїв. Харчування має відповідати вимогам столу №4 за Певзнером. Обмеження необхідно дотримуватись до повної стабілізації роботи шлунково-кишкового тракту.

Отруєння миш’яком має сприятливий прогноз при легкій і середньоважкій неускладненій течії. Вчасно наданий медичний посібник дозволяє уникнути ускладнень у 89% випадків. Симптоми тяжкого ураження підвищують ймовірність розвитку поліорганної недостатності, летальність за якої сягає 60-70%. Існує високий ризик пригнічення судиннорухових та дихальних структур головного мозку.

Профілактичні заходи полягають у дотриманні обережності під час роботи з пестицидами та іншими субстанціями, що містять миш’як. Необхідно враховувати, що навіть мізерні його кількості, які регулярно проникають в організм, можуть стати причиною інтоксикації. Не слід тримати отруту в ємностях з-під харчових продуктів чи зоні досяжності дітей, старих. Робочі підприємства, які мають справу з As, повинні бути забезпечені протигазами, ізолюючим одягом.