Панічний розлад

Панічний розлад – психічний розлад, що виявляється спонтанними панічними атаками. Частота виникнення панічних атак може коливатися від кількох разів на рік до кількох разів на день. Приступи при панічному розладі супроводжуються дереалізацією, деперсоналізацією, запамороченням, пітливістю, почастішанням дихання та серцебиття, яскраво вираженим неконтрольованим страхом та іншими симптомами. Симптоми можуть бути однотипними або відрізнятися від однієї атаки до іншої. Діагноз встановлюється на підставі скарг, історії хвороби, результатів спеціальних тестів та даних додаткових досліджень. Лікування – психотерапія, лікарська терапія.

Панічне розлад (застарілі назви – вегето-судинна дистонія з кризовим перебігом, кардіоневроз, нейроциркуляторна дистонія) – психічний розлад, основним проявом якого є панічні атаки, не пов’язані з певною ситуацією або обставинами. Належить до категорії поширених психічних розладів. Поодинокі панічні атаки переживають від 10 до 20% населення. Панічним розладом, за різними даними, страждає від 0,5 до 3% людей. У жінок дана патологія виявляється у 2-5 разів частіше, ніж у чоловіків.

Панічне розлад зазвичай розвивається другому чи третьому десятилітті життя. Рідко виникає у дітей та людей похилого віку. Відзначається схильність до хронічної хвилеподібної течії. У 70% випадків цей розлад ускладнюється депресією, у 20% випадків провокує медикаментозну залежність та алкоголізм. Збільшує ймовірність суїциду. Лікування панічного розладу здійснюють фахівці у галузі психотерапії та клінічної психології.

Існує кілька теорій виникнення цього розладу. Прихильники генетичної теорії вказують на наявність спадкової схильності – панічним розладом страждає 15% близьких родичів пацієнтів. Багато фахівців вважають, що розвиток розладу пов’язаний із підвищенням рівня катехоламінів (біогенних амінів, що виробляються корою надниркових залоз). Психоаналітики вважають, що панічний розлад є наслідком неефективного захисту від несвідомих руйнівних імпульсів, що викликають тривогу.

Найбільш популярною нині вважається когнітивна теорія. Послідовники цієї теорії розглядають панічний розлад, як наслідок неправильної інтерпретації незвичайних тілесних сигналів. Причиною появи таких сигналів зазвичай стає перевтома, недосипання, стрес, похмілля, стан після гострих інфекційних захворювань або прийом великої кількості напоїв, що містять кофеїн.

Перший напад при панічному розладі виникає через незвичайний дискомфорт: запаморочення, серцебиття, слабкість у ногах або утруднення дихання. Мозок інтерпретує цей дискомфорт, як ознака серйозного соматичного неблагополуччя. Рівень тривоги зростає. У кров хворого на панічний розлад викидається велика кількість адреналіну, що впливає на діяльність вегетативної нервової системи. Це призводить до посилення вже наявних симптомів та появи нових патологічних відчуттів. В організмі виникає вегетативна буря, що супроводжується катастрофічними думками про смерть. Інтенсивність тривоги ще більше зростає, розвивається панічна атака.

Незвичайні, незрозумілі та надзвичайно неприємні відчуття спонукають хворого панічним розладом висувати нові версії того, що відбувається. Кількість катастрофічних думок зростає. Хтось боїться померти, хтось – збожеволіти, хтось – зганьбитися на людях, втративши контроль над своєю поведінкою. Нерідко перераховані страхи поєднуються і переплітаються між собою. Через страхи пацієнт дедалі більше концентрується на сигналах власного тіла. Найменший дискомфорт провокує нову панічну атаку. Виникає порочне коло, розвивається панічний розлад.

Основним проявом панічного розладу є регулярні чи періодичні панічні атаки. Середня тривалість нападу при панічному розладі становить 10 хвилин, проте можливі як короткі (від 1 до 5 хвилин), і більш тривалі атаки (до півгодини і більше). Періодичність нападів може суттєво коливатися – від кількох разів на рік до кількох разів на тиждень або на день.

Згодом деякі пацієнти, добре знайомі з причинами виникнення та симптомами панічного розладу, навчаються частково контролювати свою поведінку під час панічних атак. Одні хворі, щоб уникнути розвитку розгорнутого нападу, роблять якісь дії (вважають про себе, ходять по кімнаті або виходять із кімнати, напружують і розслаблюють м’язи тощо). Інші пригнічують зовнішні прояви та переносять інтенсивні атаки практично непомітно для оточуючих.

Типовим проявом панічного розладу є неконтрольований страх. Спочатку пацієнти, які страждають на дане захворювання, пояснюють цей страх боязкістю збожеволіти, померти або втратити свідомість. Після вивчення причин розвитку панічного розладу страх зменшується, але не зникає повністю і нерідко набуває невизначеного характеру («я знаю, що реальної небезпеки немає, але відчуваю, що станеться щось погане, і не можу припустити, щоб це сталося»).

Серед інших характерних симптомів панічного розладу – запаморочення, порушення чіткості зору, відчуття втрати рівноваги, почастішання дихання і пульсу, озноб або жар, м’язова напруга або слабкість м’язів, тремтіння кінцівок, внутрішнє тремтіння, пітливість, нудота, утруднення т. д. Поряд із перерахованими вегетативними проявами під час нападу панічного розладу виникають деперсоналізація та дереалізація. Симптоми панічної атаки можуть бути постійними або змінюватись від одного нападу до іншого. Виразність та кількість симптомів можуть різнитися.

На відміну від нападів страху при фобічних розладах, напади при панічному розладі виникають без жодного зв’язку із зовнішніми обставинами. Це робить панічні атаки непередбачуваними, провокує постійну тривогу та стурбованість. Поведінка хворих на панічний розлад змінюється. Вони рідше виходять з дому, намагаються мінімізувати фізичне навантаження, не залишаються на самоті або, навпаки, забезпечують умови, в яких можна непомітно вислизнути з приміщення у разі нападу тощо. Знижується працездатність, можливі порушення апетиту.

У деяких пацієнтів, які страждають на панічний розлад, напади виникають переважно в нічний час. Через це хворі бояться лягати в ліжко, зазнають труднощів при засинанні і страждають від безсоння. Виснажливі напади, порушення нормального ритму життя та відчуття власної безпорадності часто провокує депресії. Частина пацієнтів, намагаючись усунути симптоми панічного розладу або знизити їх інтенсивність, починають приймати алкоголь, наркотики та заспокійливі препарати, що може стати причиною розвитку алкоголізму та залежності від психоактивних речовин. Нерідко спостерігається соціальна дезадаптація та погіршення відносин у сім’ї.

Діагноз виставляють на підставі скарг хворого, анамнезу захворювання та результатів спеціальних тестів. У ході діагностики панічного розладу виключають соматичні захворювання, здатні спровокувати появу аналогічної симптоматики, у тому числі – гіпотиреоз, цукровий діабет, хвороби паращитовидних залоз, хвороба Кушинга, феохромоцитому, хронічні обструктивні хвороби легень, легеневу серцево-судинну головного мозку, епілепсію, вестибулопатії та виразку пептики.

Пацієнтів, які страждають на панічний розлад, направляють на консультації до терапевта, кардіолога, гастроентеролога, ендокринолога, пульмонолога, невролога, онколога та інших фахівців. Перелік додаткових досліджень визначається патологією, яка виявлена ​​лікарями загального профілю. У процесі обстеження можуть знадобитися загальний та біохімічний аналіз крові, аналіз сечі, аналізи крові та сечі на гормони, ЕКГ, УЗД внутрішніх органів, МРТ головного мозку та інші дослідження.

Панічне розлад також диференціюють від станів, спровокованих прийомом наркотичних препаратів та деяких лікарських засобів. У сумнівних випадках призначають консультацію нарколога. Після виключення соматичних захворювань та наслідків вживання психоактивних речовин проводять диференціювання з іншими психічними розладами: соматоформним розладом, фобічними розладами, депресією, неврозом нав’язливих станів та посттравматичним стресовим розладом. Якщо панічний розлад виник на тлі тривожної депресії, його розглядають як супутню патологію, а не як основне захворювання.

Лікування цієї патології зазвичай здійснюють в амбулаторних умовах. За наявності супутніх розладів невротичного спектру можлива госпіталізація. У процесі лікування панічного розладу використовують лікарську терапію та психотерапію. Пацієнтів навчають спеціальним прийомам, що дозволяє швидко нормалізувати стан та уникнути розвитку панічної атаки. До таких прийомів відносяться дихання в паперовий пакет (за відсутності пакета – у складені ковшом долоні), дихання «на рахунок» з подовженим видихом, поперемінну напругу і розслаблення м’язів, гумка на зап’ястя, якої потрібно клацнути при появі перших симптомів.

Найбільш ефективним методом лікування панічного розладу вважається когнітивно-поведінкова терапія. Психолог розповідає пацієнту, як виникає панічна атака, роз’яснює, що напади не є свідченням серйозного захворювання і не загрожують життю. Потім хворий за допомогою фахівця виявляє катастрофічні думки, що провокують напад, і формує нові патерни мислення – більш позитивні та конструктивні. Після цього пацієнт навчається застосовувати нові способи мислення практично.

У деяких випадках при панічному розладі використовують психоаналіз та сімейну терапію. Психотерапію зазвичай проводять на фоні медикаментозної підтримки. Пацієнтам призначають транквілізатори терміном на 2-3 тижні та антидепресанти терміном на 4-6 місяців. У легких випадках фармакотерапія не потрібна. Важливою частиною лікування панічного розладу є нормалізація режиму праці та відпочинку, помірна фізична активність, відмова від спиртного та напоїв, що містять кофеїн.

Прогноз щодо сприятливий. За відсутності інших розладів, ранньому поводженні та адекватній терапії можливе одужання. У деяких хворих спостерігається хронічна хвилеподібна течія, проте, навіть за такого результату часто вдається зменшити тяжкість нападів та скоротити кількість панічних атак, а також мінімізувати негативні наслідки панічного розладу для професійної реалізації, соціального та особистого життя пацієнтів.