Парафімоз

Парафімоз – стан, що гостро розвинувся, при якому звужена крайня плоть ущемляє головку статевого члена і не може мимоволі повернутися в нормальне положення. Парафімоз характеризується сильним болем в області утиску, збільшенням об’єму і синюшністю головки статевого члена, набряком крайньої плоті, що має вигляд щільного валика, що роздувся, утрудненням сечовипускання. Діагноз парафімозу ґрунтується на результатах зовнішнього огляду статевого члена та анамнестичних даних. Лікування парафімозу може включати консервативне бімануальне вправлення ущемленої головки статевого члена та хірургічні методи – пункцію набрякових тканин, поздовжнє розтин крайньої плоті (інцизію), кругове висічення крайньої плоті (циркумцизіо).

Парафімоз – ускладнення фімозу, що розвивається при утиску оголеної головки статевого члена біля її основи щільним вузьким кільцем препуціальної тканини. Парафімоз виникає при повному відведенні (ретракції) крайньої плоті за вінцеву борозну. При парафімозі стає неможливим мимовільне втягування головки статевого члена в препуціальний мішок.

Основна небезпека парафімозу полягає в ймовірності виникнення некрозу і гангрени головки статевого члена, тому в андрології та урології цей стан розцінюється як потребує надання невідкладної медичної допомоги. Найчастіше парафімоз розвивається у хлопчиків та юнаків, проте також може діагностуватися у дорослих чоловіків.

Парафімоз є ускладненням уродженого чи набутого фімозу. У нормі поділ зовнішнього та внутрішнього листків крайньої плоті протікає самостійно, починаючи з народження та закінчуючись у період статевого дозрівання. У перші роки життя хлопчика спостерігається «фізіологічний фімоз», викликаний епітеліальним склеюванням головки статевого члена та внутрішнього листка крайньої плоті.

Спонтанне розкриття препуціального мішка здебільшого відбувається у віці від 3 до 6-7 років. Інтенсивне передчасне відсування крайньої плоті з виведенням головки статевого члена стає причиною більшості випадків істинного фімозу. Парафімоз виникає за наявності фімозу II-III ступеня, рідко розвивається при I ступеня і не буває при IV ступеня фімозу, коли оголити голівку статевого члена неможливо.

У хлопчиків парафімоз найчастіше виникає під час проведення гігієнічних процедур у зв’язку з примусовими спробами батьків відсунути шкірний покрив за вінцеву борозну. У дорослих пацієнтів утиск головки статевого члена звуженою вкрай плоттю може розвинутися при мастурбації або статевому контакті. Можливою причиною парафімозу може бути нееластична коротка вуздечка крайньої плоті, що ускладнює оголення голівки і повернення тканин у вихідне положення.

Ятрогенний парафімоз може виникнути внаслідок примусового оголення головки статевого члена під час катетеризації уретри та сечового міхура, виконання цистоскопії. Можливий розвиток парафімозу при первинному сифілісі та наявності сифілітичної виразки препуція; у разі розвитку алергічних реакцій з боку геніталій. Описані випадки виникнення парафімозу під час виконання пірсингу статевого члена.

Парафімоз виникає в результаті примусової ретракції звуженої крайньої плоті за основу головки статевого члена та неможливості повернути її назад. Циркулярне утиск головки статевого члена крайнім тілом призводить до венозного та лімфатичного застою, швидкого розвитку набряку тканин та порушення артеріального кровотоку.

Парафімоз має гострий початок та проявляється яскраво вираженими місцевими симптомами. Крайня плоть при парафімозі набуває вигляду щільного валика, що роздувся, під головкою статевого члена. Утиск сприяє наростанню набряку і значному збільшенню об’єму головки пеніса, що супроводжується посиленням її здавлення кільцем з препуціальної тканини. Проксимальна частина ствола статевого члена не змінена. При парафімозі з’являється різка болючість та синюшність головки статевого члена; біль посилюється при найменшому дотику. Типова поза хворого на парафімоз – широко розставлені ноги і схилене вперед тулуб. При парафімозі не може сечовипускання; у дітей може розвинутись гостра затримка сечі.

Якщо тривалий час не вдається повернути крайню плоть у вихідне положення, парафімоз може ускладнитися ішемією та частковим некрозом головки статевого члена, розвитком ішемічної гангрени кільця крайньої плоті. Можлива часткова аутоампутація дистальної частини полового члена.

При виникненні парафімозу необхідне негайне звернення до лікаря: дитячого хірурга, уролога або андролога. Діагноз парафімозу встановлюється на підставі анамнестичних даних та візуального огляду статевого члена.

Перша допомога

Парафімоз відноситься до невідкладних станів, що потребують термінового медичного втручання. Перша допомога при парафімозі полягає в прикладанні до місця утиску холоду (бульбашки з льодом, холодного компресу); накладення пов’язки з гіпертонічним розчином, еластичної пов’язки, що здавлює; проведення аплікацій місцевих анестетиків, ін’єкцій гіалуронідази в ділянку набряку. Ці заходи не тільки знижують болючі відчуття, але також зменшують набряк головки статевого члена.

Консервативна терапія

Лікування парафімозу може бути консервативним та оперативним. При своєчасному виявленні парафімозу проводиться консервативне бімануальне вправлення головки статевого члена в обмежує кільце крайньої плоті під місцевою (у дітей – загальною) анестезією після змащування поверхні пеніса вазеліновим маслом або гліцерином. Іноді попередньо виконується пункція набряків крайньої плоті для створення відтоку рідини. Після успішного вправлення парафімозу призначаються місцеві ванни з розчином перманганату калію, аплікації камфорної олії, преднізолонової мазі.

Хірургічне лікування

Якщо 2-3 спроби вправлення головки статевого члена виявляються безуспішними, проводиться попереднє поздовжнє (дорсальне) розсічення кільця, що ущемляє. Оскільки парафімоз супроводжується деформацією крайньої плоті, щоб уникнути повторних випадків утиску, через 1-1,5 місяця після стихання гострого процесу виконується кругове висічення крайньої плоті (циркумцизіо). В даний час обрізання часто виконується з використанням лазера або радіохірургічного скальпеля. Для профілактики постопераційних інфекційних ускладнень призначаються антибіотики, загальнозміцнююча терапія.

При своєчасному зверненні до лікаря та проведення оперативного лікування парафімозу прогноз захворювання є сприятливим. Запущені випадки парафімозу загрожують некрозом та ішемічною гангреною головки статевого члена, необхідністю його ампутації. Профілактика парафімозу полягає в ранній діагностиці та лікуванні фімозу, забороні передчасного примусового відсування крайньої плоті, обережному проведенні урологічних маніпуляцій. Для виявлення фімозу хлопчики підліткового віку обов’язково мають бути оглянуті дитячим урологом-андрологом.