Педикульоз у дітей

Педикульоз у дітей – паразитарне захворювання, що викликається вошами (головними, платтяними та лобковими). Педикульоз у дітей проявляється свербінням шкіри у місцях укусів вошей, висипом, розчісуванням шкіри, часто – вторинною інфекцією шкірних покривів. Діагностика педикульозу у дітей проводиться педіатром або дитячим дерматологом і заснована на виявленні вошей та гнід при візуальному огляді (у тому числі під лампою Вуда) на волосистій частині голови, одязі, лобковій ділянці. Для лікування педикульозу в дітей віком застосовуються спеціальні інсектицидні препарати (Педилин, Ниттифор, Медифокс та інших.) відповідно до інструкцією.

Педикульоз у дітей (вшивість) – ектопаразитарна інфекція, що переноситься кровососними комахами (вошами), що мешкають на тілі дитини. Для людини небезпеку становлять три види вошей: Pediculus humanus capitis (головна воша), Pediculus humanus сorporis (платтяна воша) та Pediculus pubis (лобкова воша). Кожен вид вошей має своє місце паразитування та викликає відповідні прояви педикульозу. Головний педикульоз найчастіше виявляється у дітей; лобковий педикульоз – переважно у молоді; платяний педикульоз – як правило, у людей похилого віку, які живуть у несприятливих санітарних умовах.

Епідеміологічне поширення педикульозу серед дітей та дорослих становить соціально значиму проблему, вирішенням медичних аспектів якої займається педіатрія, дерматологія та венерологія. Згідно з офіційною статистикою, найбільш інфікованою педикульозом віковою групою є молодь від 15 до 24 років (35%), за нею йдуть діти та підлітки до 14 років (27%), і, нарешті, дорослі віком від 35 до 50 років (16%) ). Серед організованих дітей головний педикульоз найчастіше зустрічається у вихованців будинків дитини, шкіл-інтернатів та дитячих садків.

Думка про те, що на педикульоз хворіють виключно соціально неблагополучні діти, є глибоко помилковою. У дитячому віці воші виявляються приблизно у кожної п’ятої дитини, незалежно від її охайності та умов проживання. Джерелом вошей може бути тільки людина, тому для зараження достатньо перебувати в тісному контакті з хворим на педикульоз дитиною в дитячому садку, школі, літньому таборі або іншому дитячому колективі. Перенесення вошей від хворого до здорової дитини може відбуватися при використанні загальних засобів гігієни (рушники, гребінці, шпильки, шапки), під час активних рухливих ігор і т. д. Найбільш схильні до захворюваності на педикульоз дівчинки, що мають довге волосся, які вимагають ретельного догляду. Часто захворюваність на педикульоз серед дітей носить характер спалахів в організованих колективах; пік захворюваності посідає літо-осінь.

Грудні діти можуть заразитися педикульозом через ліжко дорослих або під час тісного контакту з батьками, що мають вошей (при годівлі, носінні на руках і т.д.). Зараження дітей педикульозом можливе під час стрижки у перукарні, де не дотримуються санітарні норми, у громадській лазні, у транспорті, при масових купаннях у штучних та природних водоймах. Підлітки можуть отримати лобкові воші разом з інфекціями, що передаються статевим шляхом (ІПСШ: гонореєю, сифілісом, хламідіозом, трихомоніазом, уреаплазмозом та ін) при сексуальному контакті.

Сприятливими до зараження дітей педикульозом факторами є ослаблення імунітету, відвідування дитячих колективів або громадських місць, несприятливі санітарно-гігієнічні умови, ранній вік початку статевого життя.

Переповзаючи на волосся чи одяг нового господаря, самки вошей відкладають яйця (гниди), які щільно прикріплюються до стрижня волосся за допомогою клейкого секрету. Через 6-8 днів з яєць виходять личинки, які після декількох лінок (через 10 днів) перетворюються на статевозрілу вошу, здатну відкладати яйця. Життєвий цикл головних вошей становить близько 38 днів, платтяних – 46 днів, лобкових (майданчиків) – 17 днів. За цей час дорослі особини здатні відкласти до 350-400 яєць. Оптимальна температура для розвитку вошей – 25–27°С.

Головний педикульоз у дітей характеризується сильним свербінням шкіри голови, найбільш вираженим в області потилиці, скронь, за вухами. Внаслідок свербіння, що постійно відчувається, діти стають неспокійними, погано сплять, постійно роздратовані.

Розчісування сверблячих місць викликає утворення ранок, скоринок на шкірі волосистої частини голови, а при приєднанні вторинної інфекції – виникнення піодермії, імпетигінозної екземи, збільшення лімфатичних вузлів. При важких формах педикульозу у дітей волосся може заплутуватися і склеюватися підсохлим серозно-гнійним ексудатом, що видає гнильний запах, у колтун (трихому).

Під дією слини, фекалій та інших продуктів життєдіяльності вошей при педикульозі у дітей може з’являтися висипання, що свербить на обличчі, шиї та інших ділянках тіла у вигляді дрібних уртикарних папул, еритематозних плям, везикул, яка надалі може приймати протягом хронічного дерматиту. .

При лобковому педикульозі у дітей свербіж та печіння в області статевих органів посилюється ночами; при платтяному педикульозі відзначається дуже сильний, нестерпний свербіж. Укуси лобкових вошей супроводжуються появою округлих синювато-сірих вузликом діаметром від 3 до 10 мм, що локалізуються на шкірі внутрішньої частини стегон та живота. Походження цих плям пов’язане з потраплянням продуктів розпаду гемоглобіну при укусах під шкіру.

Платяний педикульоз у дітей трапляється рідко. Основними його проявами служать папули, що сверблять, і судинні плями на тілі, розчеси; при тривалому перебігу захворювання – ділянки огрубіння шкіри, лущення, гіперпігментація.

Педикульоз у дитини може бути виявлений батьками, медичною сестрою або педіатром, які періодично оглядають дітей в організованому колективі або поліклініці, іноді перукарями. Лобковий педикульоз найчастіше діагностується дитячим дерматологом чи дитячим гінекологом.

Типовою діагностичною ознакою педикульозу у дітей є візуальне виявлення у волоссі дорослих паразитів або живих гнид. На відміну від лупи, гниди не відокремлюються від волосся, при роздавлюванні видають клацання. Для виявлення педикульозу у дітей використовується огляд під лампою Вуда – живі гниди видають блакитне світло, що флюорескує. При виявленні хворої дитини обов’язковим є огляд на педикульоз усіх контактних осіб.

Диференціальний діагноз педикульозу у дітей проводять із себорейним дерматитом, кропив’янкою, атопічним дерматитом, строфулюсом (дитячою почесухою), трихомікозами, первинними піодерміями, мікробною екземою, імпетиго, дебютом псоріазу.

Для лікування різних форм педикульозу у дітей використовуються спеціальні препарати з педикуліцидною та овіцидною активністю на основі карбофосу, перметрину, комбіновані препарати та ін. вони також можуть використовуватися для обробки білизни і постільних речей, дезінсекції приміщень.

З метою кращого відділення гнид рекомендується обробити волосся слабким розчином оцтової кислоти, розведеної у воді, після чого через 10-15 хвилин вичісати гниди частим гребенем або видалити їх вручну.

При піодермії проводиться обробка уражених ділянок шкіри протимікробними мазями.

Правильне лікування педикульозу у дітей за допомогою сучасних препаратів призводить до швидкого та повного знищення вошей. Повторна поява педикульозу у дітей можлива в тому випадку, якщо не виявлено і не проліковано джерело зараження, а контакт з ним не припинено. Своєчасне лікування педикульозу в дітей віком є ​​запорукою профілактики бактеріальних інфекцій шкіри, сепсису, висипного тифу, особливо в ослаблених дітей.

Профілактика педикульозу серед дітей передбачає підвищення санітарної культури, прищеплення дітям правил особистої гігієни, регулярну зміну постільних речей та одягу, прання білизни при високій температурі, регулярне миття голови та тіла, статеве просвітництво. Надзвичайно важливо уважно оглядати всіх дітей, які відвідують дитячі садки та школи на предмет педикульозу. Діти, що захворіли, повинні ізолюватися від колективу на час лікування від педикульозу. Вдома та в дитячому закладі мають бути проведені санітарно-гігієнічні заходи.