Пневматоз кишечника

Пневматоз кишечника – Патологічний процес, при якому в кишковій стінці формуються повітряні кісти. Захворювання проявляється переймоподібним розлитим болем і почуттям розпирання в животі. Виникає розлад стільця, нудота, відрижка, блювання. Діагностичні заходи включають огляд гастроентеролога, проведення оглядової рентгенографії черевної порожнини, іригоскопії, колоноскопії. Залежно від переважних симптомів при пневматозі призначають вітрогонні, спазмолітичні, проносні або протидіарейні препарати, дієтичне харчування зі зниженим вживанням газоутворюючих продуктів.

Пневматоз кишечника – рідкісне захворювання шлунково-кишкового тракту, при якому кишкові гази проникають у товщу стінки органу і утворюють у ній повітряні порожнини. Найчастіше патологічний процес локалізується в підслизовому або субсерозному шарі товстої або худої кишки. Захворювання може вражати людей різного віку, але переважно зустрічається у немовлят і людей похилого віку через знижену фізичну активність і часті порушення в роботі травної системи. Розміри повітряних кісток можуть варіювати від 0,5 до 5 см в діаметрі. За поширеністю процесу пневматоз поділяють на обмежений, що стосується однієї області кишечника, і дифузний. Останній характеризується рівномірним поширенням патологічних утворень на всій площі кишечника.

Захворювання рідко є самостійною патологією, що частіше виникає на тлі первинного ураження ШКТ. Основною причиною пневматозу є надмірне утворення та тривале знаходження газів у кишечнику, що виникає в результаті наступних станів:

• Кишкові інфекції. При тяжких інфекційних ураженнях кишечника (дизентерія, холера, сальмонельоз, харчові токсикоінфекції) підвищене газоутворення є наслідком процесу бродіння та виділення газоподібних речовин патогенними мікроорганізмами.
• Пухлини ШКТ. В результаті злоякісних та доброякісних новоутворень кишечника виникає звуження або закупорка його просвіту, що призводить до кишкової непрохідності, надмірного скупчення газів та їх проникнення всередину кишкової стінки.
• Інші захворювання травного тракту. Атонія, запальні захворювання кишечника (коліт, ентероколіт, хвороба Крона), наявність спайок між петлями органу сприяють порушенню утилізації газу, що утворився, і формуванню пневматозу.
• Нездоровий спосіб життя. Адинамія, нервові розлади, споживання надмірної кількості продуктів, що викликають газоутворення (капуста, хліб та ін), можуть призводити до порушення травлення, метеоризму та формування повітряних порожнин у кишковій стінці.

Механізм утворення патологічних кіст до кінця не вивчений. На сьогоднішній день існує три теорії формування кишкового пневматозу: легенева, інфекційна та механічна. Відповідно до легеневої теорії, пневматоз виникає внаслідок хронічних захворювань легень (бронхіальна астма, ХОЗЛ). В результаті постійного кашлю відбуваються мікронадриви альвеол, виникає пневмомедіастинум, який призводить до поширення повітря в заочеревинний простір. Звідти вільний газ дифундує у кишкову стінку та накопичується під серозною оболонкою. Відповідно до інфекційної теорії походження хвороби, гази, які виділяють бактерії, проникають у запалену стінку кишки і можуть зливатися з утворенням великих бульбашок.

У гастроентерології найбільше визнання набула механічна теорія пневматозу. Згідно з цією концепцією, повітряні кісти кишечника виникають при первинній патології ШКТ (пухлина, ентероколіт, стеноз) та вроджених дефектах кровоносних та лімфатичних судин кишки. На тлі захворювань шлунково-кишкового тракту відбувається травматизація та витончення внутрішньої оболонки кишки. Газ під впливом внутрішньокишкового тиску проходить через мікродефекти, потрапляє в лімфатичні підслизові судини і поширюється за допомогою перистальтики в підслизовому шарі кишечника. Кісти зсередини вистелені епітелієм і можуть містити різні гази: азот, кисень, водень, аргон, двоокис вуглецю та ін.

Клінічна картина хвороби залежить від ступеня поширення та кількості газових порожнин. Пацієнти пред’являють скарги на почуття дискомфорту та тяжкості у животі, порушення відходження газів (метеоризм). З’являються періодичні переймоподібні абдомінальні болі без чіткої локалізації. Формування повітряних кіст призводить до уповільнення перистальтики та виникнення запорів. Відсутність випорожнень змінюється діареєю з домішкою слизу. Виникає нудота та блювання, відрижка з неприємним запахом. Дифузне поширення пневматозу призводить до погіршення загального стану пацієнта: відзначається блідість шкірних покривів, наростає слабкість, знижується артеріальний тиск, компенсаторно підвищується ЧСС.

Збільшення внутрішньокишкового тиску сприяє зміні форми петель кишківника з формуванням завороту або інвагінації. Зростання кількості бульбашок або збільшення їх розмірів призводить до повної або часткової закупорки просвіту органу з розвитком кишкової обтураційної непрохідності. Обтурація супроводжується загальною інтоксикацією організму, що може призвести до інфекційно-токсичного шоку та летального результату. Розростання порожнин сприяє утворенню кишкових спайок. Тиск на стінку кишки призводить до порушення її харчування, розвитку ішемії та некрозу. Омертвіння ділянок органу та надлишковий тиск газів може викликати розриви кишкової стінки та проникнення вмісту кишки в черевну порожнину. У цьому випадку виникає перитоніт, а за відсутності екстрених заходів – сепсис.

При обмеженому пневматозі кишечника через відсутність вираженої специфічної симптоматики діагностика є важкою. У разі виникнення болю, порушення процесу травлення пацієнтам необхідна консультація гастроентеролога. Фахівець проводить комплексний огляд, вивчає анамнез захворювання та супутню патологію, звертаючи особливу увагу на хвороби ШКТ. У деяких випадках при глибокій пальпації живота вдається промацати невеликі округлі утворення, що точаться уздовж кишечника, нагадуючи гроно винограду. Для встановлення діагнозу проводяться такі дослідження:

1. Оглядова рентгенографія черевної порожнини. Дозволяє визначити газові бульбашки різних розмірів, розташовані ланцюжком. Для пневматозу характерна наявність подвійних кільцеподібних тіней у роздутих кишкових петлях.
2. Іригоскопія. За допомогою цього методу визначається надлишковий газ у збільшених петлях товстого кишечника у вигляді кількох близько округлих тіней, розділених стінкою. У ході дослідження можна виявити ділянки звуження просвіту, патологічні новоутворення, виразки кишкової трубки.
3. Колоноскопія. Ендоскопічне дослідження дозволяє візуалізувати газові бульбашки, оцінити масштаби ураження та стан слизової оболонки ШКТ. За потреби ендоскопіст проводить біопсію ділянки кишки для гістологічного аналізу.

Диференціальна діагностика пневматозу проводиться з неспецифічним колітом, пневмоперитонеумом, дивертикулами та дуплікатурою кишечника. За повної обтурації виключають кишкову непрохідність іншої етіології.

Виходячи з того, що патологія розвивається вдруге, на тлі інших захворювань шлунково-кишкового тракту, в першу чергу необхідно усунути першопричину хвороби. Тактика лікування пневматозу спрямована на зменшення здуття живота та полегшення виходу газів природним шляхом. Зважаючи на те, що після резекції ураженої ділянки кишки виникають часті рецидиви хвороби, хірургічне видалення бульбашок застосовується вкрай рідко. Лікування захворювання проводиться за такими напрямами:

• Медикаментозна терапія. Включає призначення препаратів на основі фенхелю та симетикону, які усувають симптоми метеоризму. При болі та спазмах у животі застосовують спазмолітики, при запорі – проносні, при діареї – протидіарейні препарати. При уповільненні перистальтики призначають прокинетки. Інфекційна природа хвороби може вимагати використання антибактеріальних препаратів.
• Дієта. Грамотний раціон при пневматозі має складатися із нежирної, свіжої їжі. Рекомендовано вживати супи, каші, пісні види птиці та риби. З напоїв слід віддати перевагу морсу, неміцному чаю, киселю. Страви слід вживати невеликими порціями 4-5 разів на добу у свіжому, вареному та тушкованому вигляді. Необхідно виключити продукти, що викликають підвищену газоутворення: боби, помідори, капусту, яблука, смажену та копчену їжу, консерви, солодку випічку, хлібобулочні вироби, газовані напої. Слід відмовитись від вживання алкоголю.

Додатковим методом лікування пневматозу є гіпербарична оксигенація (ГБО). Внаслідок активного насичення крові киснем відбувається зниження загального тиску газів венозної крові, що може сприяти розсмоктуванню газових бульбашок. Оперативні методи лікування застосовуються при розвитку ускладнень (кишкової непрохідності, перитоніті, інвагінації кишківника та ін.).

При усуненні первинного захворювання, проведенні лікувальних заходів та дотриманні дієти прогноз сприятливий. Утворення великих або множинних газових кіст збільшує ризик розвитку ускладнень (перитоніт, кишкова непрохідність) і значно погіршує прогноз хвороби. Профілактика пневматозу кишечника включає своєчасну діагностику та лікування захворювань ШКТ, вживання в їжу свіжої та якісної їжі. За наявності хронічної патології з боку травної системи рекомендовано 1-2 рази на рік проходити планове УЗД черевної порожнини.