Поліартрит

Поліартрит – послідовне чи одночасне запалення кількох суглобів. Може бути самостійним захворюванням або розвиватись внаслідок інших хвороб, травм, імунних порушень та порушень обміну речовин. Проявляється болями, порушенням функції, набряком суглобів, локальною гіперемією та гіпертермією. Больовий синдром, як правило, має хвилеподібний характер, болі посилюються в нічні та ранкові години. Явлення гострого поліартриту цілком оборотні; при хронічних поліартритах у суглобах розвиваються незворотні патологічні зміни.

Порушення функції може бути обумовлено як болем, і змінами в тканинах. При легких формах захворювання працездатність зберігається, при тяжких – обмежується чи втрачається. Поліетіологічність поліартриту обумовлює важливість точної клінічної діагностики та підбору адекватних методів лікування з урахуванням причини, форми та варіанта перебігу хвороби. Залежно від причини розвитку поліартриту, лікування даної патології можуть здійснювати травматологи, ортопеди, ревматологи, терапевти, інфекціоністи, венерологи та лікарі інших спеціальностей.

Ревматоїдний поліартрит

Ревматоїдний поліартрит – самостійне захворювання, що супроводжується системним ураженням сполучної тканини. Істотно знижує якість життя, у 70% випадків стає причиною ранньої інвалідності. Жінки страждають приблизно втричі частіше за чоловіків, середній вік хворих – 30-35 років. Хвороба має аутоімунний характер, тобто виникає внаслідок своєрідного «збою», при якому імунна система починає атакувати клітини власного тіла. Причини розвитку ревматоїдного поліартриту остаточно не з’ясовані. До сприятливих факторів відносяться: спадкова схильність, деякі інфекції, переохолодження, стрес, інтоксикації та гіперінсоляція.

Розрізняють кілька форм ревматоїдного поліартриту. Класична форма досить повільно прогресує, супроводжується дзеркальним ураженням великих та дрібних суглобів. При моно- та олігоартриті уражається один або кілька суглобів; частіше страждають колінні суглоби. При синдромі Фелті запалення суглобів поєднується із збільшенням селезінки. При псевдосептичній формі спостерігається виражена лихоманка, озноби, проливні поти та васкуліти; симптоми з боку суглобів виражені слабко чи відсутні. Для ювенільного ревматоїдного артриту характерний ранній початок (у підлітковому віці). При суглобно-вісцеральній формі ураження суглобів поєднується з тяжкими патологічними змінами внутрішніх органів: серця, нирок, легень, а також нервової системи та судин.

Провідними клінічними симптомами ревматоїдного поліартриту є біль та деформація суглобів. Найчастіше уражаються дрібні суглоби кисті та пальців. Найчастіше спостерігається симетричність (дзеркальність) поразки. Хвороба починається поступово, на ранніх стадіях пацієнти відчувають лише помірну чи незначну ранкову скутість. У подальшому приєднуються хвилеподібні болі в суглобах (артралгії), почуття оніміння, атрофія м’язів, пітливість, підвищення температури тіла, похолодання та печіння в ділянці рук та ніг, а також зміна форми та збільшення розміру суглобів.

Поряд із суглобами, патологічні зміни виникають і в інших органах, насамперед – у легенях, нирках та серці. У 50% пацієнтів виявляються порушення серцево-судинної системи (перикардити, васкуліти, атеросклероз), у деяких хворих формуються вади серця. Можливий осередковий нефрит, при тяжкому прогресуючому перебігу поліартриту розвивається амілоїдоз. З боку дихальної системи можуть спостерігатися плеврити та ураження інтерстиціальної тканини. Поразка нервової системи може виявлятися у вигляді цервікального мієліту, множинних мононевритів, сенсорно-моторної нейропатії та компресійної нейропатії. У ряду пацієнтів виявляється патологія органів зору: периферична виразкова кератопатія, склерит, епісклерит та сухий кератокон’юнктивіт.

Реактивний поліартрит

Реактивний поліартрит розвивається після перенесених бактеріальних, вірусних, грибкових та хламідіозних інфекцій. Запалення у суглобах може виникати після інфекційних уражень кишечника (сальмонельозу, шигельозу та ієрсиніозу), сечостатевих інфекцій (уретриту, циститу, ендометриту, простатиту), інфекцій дихальних шляхів та ЛОР-органів (пневмонії, гаймориту, бронхіт, бронхів). Найчастіше хворіють молоді чоловіки. Сприятливими факторами є хронічні осередки інфекції, підвищене навантаження, переохолодження та травми кінцівок.

Симптоми реактивного поліартриту з’являються за кілька тижнів після початку інфекційного захворювання. Початок гострий, супроводжується загальним нездужанням, ознобами та підвищенням температури. Запалення частіше виникає у суглобах нижніх кінцівок. Можливе одночасне ураження слизових оболонок, яке проявляється у вигляді уретриту, кон’юнктивіту та афтозного стоматиту. В окремих випадках розвиваються міокардити. Симптоми зберігаються від тижня до 2-3 місяців. Можливий перехід у хронічну форму.

Обмінний (кристалічний) поліартрит

Розвивається при хворобах обміну, що супроводжуються відкладенням солей у суглобах. Так, при подагрі через порушення обміну сечової кислоти відбувається її накопичення в органах та тканинах. У суглобах кристали сечової кислоти відкладаються у формі голкових утворень, які дратують тканини та викликають запалення. Для подагричного поліартриту характерна рецидивна течія з чергуванням загострень та ремісій. Через повторні запальні процеси з часом виникає деформація суглобів. Деякі хворі протягом життя переносять лише один подагричний напад, у разі деформація зазвичай відсутня.

Для нападу подагричного поліартриту характерний гострий раптовий початок з яскраво вираженим больовим синдромом. Зазвичай страждають плюснефалангові, п’ястнофалангові, ліктьові, гомілковостопні або колінні суглоби. Біль супроводжується набряком, локальною гіперемією та гіпертермією. Напад триває 3-4 дні, потім симптоми поліартриту повністю зникають. При несприятливому перебігу з часом напади стають довшими, а проміжки з-поміж них коротшими. У ділянці суглобів і вушних раковин утворюються тофуси – білясті вузлики, заповнені кристалами сечової кислоти як кашкообразной маси.

Псоріатичний поліартрит

Виявляється у 5-7% пацієнтів, які страждають на псоріаз. Як правило, шкірні зміни з’являються до болю в суглобах, однак у 15% випадків спочатку виникає поліартрит, а вже потім приєднується ураження шкіри. Точна причина ураження суглобів при псоріазі невідома, проте вважається, що провокуючими факторами можуть стати стреси та перенесені інфекційні захворювання. Відмінними рисами цієї форми поліартриту є несиметричність ураження, припухлість і болючість суглобів, багряно-синюшний відтінок шкіри над запаленими суглобами, біль у п’ятах і часте одночасне запалення кількох суглобів однією пальці («палець як сосиски»).

Течія хронічна рецидивна. У ряді випадків ураження шкіри та суглобів поєднується з патологічними змінами міокарда, очей та сечовивідних шляхів. Виділяють кілька основних форм псоріатичного поліартриту: поліартрит міжфалангових суглобів, сакроілеїт і спондиліт, симетричний поліартрит, олігоартикулярний асиметричний поліартрит (уражається менше 5 суглобів, як правило – один великий і кілька дрібних) і мутуючий (знеображуючий), що демонструє, поліартрит.

Інфекційний специфічний поліартрит

Виявляється при специфічних інфекціях: сифілісі, туберкульозі, гонореї, дизентерії та бруцельозі. Зазвичай запалення в суглобах виникає на піку основного захворювання. У процес залучається кілька суглобів (олігоартрит), множинні поразки нехарактерні. Симптоми сифілітичного поліартриту виникають у третинному періоді сифілісу. Уражаються великі суглоби: гомілковостопні, ліктьові, колінні, плечові. Початок гострий або підгострий, відзначаються болі, що посилюються в нічний час. Загальний стан задовільний, пальпація безболісна, при гумах швидко формується деформація суглоба.

Гонорейний поліартрит зазвичай розвивається протягом місяця після зараження. Характерно раптове початок із підвищенням температури та різкими болями. Найчастіше уражаються великі суглоби, при гнійній течії можливий розвиток анкілозу. Ознаки дизентерійного поліартриту зазвичай з’являються у фазі одужання. Характерно ураження одного або декількох суглобів, що супроводжується болями та підвищенням температури. Течія доброякісна. Бруцельозний поліартрит зазвичай протікає хронічно, проявляється болями, набряклістю та обмеженням рухливості великих суглобів. Супроводжується хвилеподібною лихоманкою, збільшенням лімфатичних вузлів та гепатоспленомегалією.

Тактика лікування залежить від причини розвитку захворювання, тому в процесі діагностики лікар приділяє особливу увагу збору анамнезу, скаргам та особливостям клінічної картини захворювання. Так, поступове початок і симетричне ураження дрібних суглобів має викликати підозру на ревматоїдний поліартрит, наявність псоріазу – на псоріатичний поліартрит тощо. буд. .

Діагноз уточнюють на підставі даних рентгенографії, УЗД суглобів, сцинтиграфії, МРТ, КТ, дослідження синовіальної рідини, біохімічного аналізу крові, тесту на швидкість осідання еритроцитів, визначення рівня креатиніну, визначення рівня АСТ, аналізу сечі та тесту на ревматоїдний фактор. Слід враховувати, що негативний результат тесту на ревматоїдний фактор (РФ) не є підставою для виключення ревматоїдного поліартриту, оскільки у 30% пацієнтів із цим захворюванням РФ не визначається (у таких випадках говорять про серонегативний ревматоїдний поліартрит).

За наявності показань хворих направляють на додаткові дослідження внутрішніх органів: УЗД органів черевної порожнини, ЕКГ тощо. буд. Для виключення кристалічного поліартриту виконують біопсію синовіальної оболонки суглоба. При підозрі на специфічний поліартрит (сифілітичний, гонорейний, туберкульозний, дизентерійний) призначають консультації відповідних фахівців: венеролога, фтизіатра та інфекціоніста, а також проводять спеціальні тести, у тому числі ПЛР, реакцію Вассермана, мікрореакцію преципітації .

Лікування ревматоїдного поліартриту комплексне, спрямоване на боротьбу з больовим синдромом, відновлення функції суглобів та уповільнення прогресування хвороби. Для зменшення запалення та болю призначають НПЗП. За наявності інфекції використовують антибактеріальні засоби. Застосовують плазмаферез. У важких випадках у порожнину запалених суглобів вводять кортикостероїди. При неефективності перерахованих методів лікування застосовують базисні препарати.

При ревматоїдному поліартриті часто розвивається остеопороз, тому пацієнтам із профілактичною метою призначають спеціальну дієту з високим вмістом кальцію, а також вітамін Д та препарати кальцію. Для збереження функції суглобів застосовують масаж, ЛФК та ​​фізіолікування: фонофорез, електрофорез та аплікації димексиду. При виражених деформаціях та неефективності консервативної терапії здійснюють хірургічні втручання.

При лікуванні реактивних поліартритів використовують симптоматичні засоби, що сприяють ліквідації больового синдрому та зменшенню запалення. Терапія обмінних та інфекційних поліартритів передбачає обов’язкове лікування основного захворювання у поєднанні з прийомом препаратів симптоматичної дії. Застосовують нестероїдні протизапальні засоби, анальгетики та кортикостероїди, при необхідності призначають антигістамінні засоби, антибіотики та імунодепресанти.

Велике значення в терапії поліартритів різної етіології мають фізіопроцедури, що сприяють зменшенню болю, набряку та запалення у суглобах. Використовують масаж, фонофорез, ультразвук, УВЧ, озокерит, парафін, магнітотерапію та баротерапію. Пацієнтів направляють на ЛФК. Лікування хронічних поліартритів здійснюють курсами, зазвичай навесні та восени – у період сезонних загострень. За відсутності протипоказань призначають санаторно-курортне лікування.