Усю минулу тиждень ти про них і думати не думавши, а тут з’їв — і будь ласка. Що це? Людська тяга до гріхопадіння чи виробники лукавлять та одурманюють наївних покупців якимись особливими харчовими добавками?

Путь Ігоря Березіна до лікування язви був вистелений вівсяними киселями та слизовими супами. Про фастфуді він згадував зрідка, і ці моменти були схожі швидше на ностальгію через безповоротно минулу молодість, що залишилася в паралельній всесвіті. Тобто більше ніколи і ні за що. Ігор чудово почував себе, доки не сталася оказія: гравши з донькою у “відкрий рот закрий очі” і отримав незрозуміло звідки постала в будинку “загадку” – підсохлу, але все ще бадьору частинку картоплі фрі. Яскрава спалах у мозку, вибух смаку, пелена, морок — подальші події завсідник гастроентерологічного кабінету пам’ятає уривками. Цілий тиждень після цієї події Ігор з особливою люттю проклинав своє протерте меню і марив фритюрниць. Пожалувавшись колезі, наш мученик дізнався неймовірне: за чуйками, жорстка конкуренція змусила низку виробників додавати у свою продукцію речовини, що викликають звикання, передає sutura.org.ua

— Навряд чи, Ігоре Юрійовичу, ти став жертвою наркотиків, з’ївши порцію фрі, — тут праворуч, напевно, у тривалому утриманні. Але все-таки історія зі стимуляторами звикання начебто траплялася. Може, навіть із собачим кормом… — почав було згадувати ерудований колега. Ну а ми вирішили з’ясувати правду у виробників та експертів.

Руйнівники міфів

Більш лаконічного і водночас втішного коментаря Лайф ще не отримував. Ми запитали: “Говорять, виробники (добросовісні чи не дуже) додають у свою продукцію харчові добавки, що викликають звикання. Чутки це чи справді все так?” Відповідь лист надіслав завідувач Лабораторією ФІЦ харчування, біотехнології та безпеки їжі Володимир Безсонов.

— За вашим запитом повідомляю: це чуйні, іноді просто безграмотні домисли.

Такий відповідь — буквально гора з плечей, але він все одно не пояснює, чому ми так швидко здаємо у фізичних на все шкідливе і смачне. Цей момент готовий пояснити психіатр, психотерапевт та нарколог Олексій Дубровський.

— Є частка правди в тому, що споживачі підсідають на певні продукти, але тут слід розрізняти психологічну та наркотичну залежність, — розповідає фахівець. — У нашому випадку доводиться говорити про перший варіант. Дійсно, у деяку їжу йдуть добавки, що викликають смакову психологічну залежність. Наприклад, це знаменитий глутамат натрію: всі про нього знають, скрізь про нього написано. Глутамат використовується практично на всіх кухнях закладів фудкортів. Це хімічна сполука, смакова добавка, що робить смак страви “смачним”. Повноцінною залежністю це назвати не можна, хоча в деяких психотипів ситуація може зайти дуже далеко — наприклад, у параноїдних, істероїдних особистостей, схильних до швидкого захоплення, до прояву надмірної емоційності і при цьому зі слабким вольовим компонентом у ядрі особистості. Механізм розвитку залежності — той самий, що й при палінні, алкоголізмі, наркоманії та інших.

Як пояснює психіатр, їжа — щоденна потреба людини, але в деяких психотипів хімічні добавки викликають домінанту, або, як її ще називають, психологічну залежність. Не визнавати цього ми не маємо права.

Дешево і смачно

Крім глутамату існує маса інших хімічних сполук, спрямованих на покращення смаку: це будь-які добавки, що починаються на букву Е, нагадує Дубровський.

— Усі вони дозволяють зробити незмачну та дешеву їжу смачною. Наші нюхові рецептори посилають сигнал у мозок, мозок посилає сигнал у шлунок, виробляється шлунковий сік і слина, потім ми починаємо їсти, і в діло вступають смакові рецептори, знову посилають позитивні сигнали у мозок — адже нам смачно! Виробляються ендорфіни – так звані гормони щастя. В результаті ми відчуваємо смакове задоволення від їжі. І, звичайно, потім ми хочемо ще і ще відчувати це почуття задоволення.

Вихід із зажора

— Коли ми хапаємо вірусну інфекцію чи ламаємо руку, ми усвідомлюємо, що хворі, і йдемо до лікаря, — міркує співрозмовник. — Набагато складніше самостійно ідентифікувати необхідність знімати залежність від їжі. І все ж таки, якщо ми щодня користуємося якимось смаком, але вдруге позбавляємося улюбленої “глутаматної” страви на два-три дні і починаємо відчувати дискомфорт і тягу, це вже ознаки психологічної залежності. Будь-яка хімія перебудовує гормональну та ферментну систему організму. У нашому випадку людина починає повніти, відбувається закупорка судин, задишка. Зверніть увагу, що в останній годині “помолодшали” інфаркти, інсульти та онкологія!

За словами Дубровського, “неправильні” харчові звички зараз починають формуватися з самого раннього віку. Лікар зізнається, що приходити в ужас, коли бачити трирічного дитини з тим самим горезвісним картоплею фрі:

— Потім діти просто не захочуть їсти здорову їжу: борщ і натуральне м’ясо їм будуть здатися без смаку! А проблеми зі здоров’ям почнуться ще в школі, якщо не раніше.

Психіатр змушений признати: на прийом до нього регулярно приходять юнаки та дівчата, які страждають від відсутності уваги протилежної статті.

— Це розповнілі молоді люди, у яких немає жодного натяку на сексуальність — не дивно, що у них у житті виникла ця проблема! Тут і асексуальність, і відсутність лібідо і прагнення до зачаття. Ось і вся цепочка. Якщо ситуація продовжиться за тим самим сценарієм і далі, то нація буде поступово вироджуватися.

Визнати наявність у собі залежно готові небагато. Наприклад, у лікаря Дубровського кількість таких пацієнтів становить не більше ніж 5%, хоча проблема глобальна.

— Звертаються за лікуванням в останній момент — коли вже діватися нікуди, зайва вага заважає жити. І ці люди не шкодують про те, що вони їли вредну їжу, а про те, що “чомусь” не склалося особисте життя.

Лікування пацієнтів із харчовою залежністю — історія поетапна. Дієтою тут не обійтися — 99% пацієнтів не її дотримуватимуться, якщо попередньо не замінити домінанту за допомогою психіатра (психолога, психотерапевта).

— Важливо не просто прибрати домінанту, а саме замістити її, інакше за тиждень, місяць, півроку пацієнт повернеться до своїх гамбургерів. Вже завершивши цей етап, можна давати рекомендації про спосіб життя, раціон харчування і таке інше. Але не раніше. А взагалі, бережіть здоров’я змолоду.