Пилороспазм у дорослих

Пилороспазм у дорослих — це одна з форм дискінезії шлунково-кишкового тракту, яка проявляється спастичними скороченнями пілоричного відділу шлунка. Основні симптоми патології включають тяжкість та болі в епігастрії, нудоту та блювання, зниження апетиту та маси тіла. Патогномонічна ознака роздільної здатності пілоричного спазму – рясне сечовипускання з виділенням практично безбарвної сечі. Для діагностики призначаються інструментальні дослідження: рентгенографія з контрастною речовиною, ЕФГДЗ, УЗД шлунка. Лікування пилороспазма консервативне. Показана щадна дієта та відмова від куріння. З медикаментів застосовують М-холінолітики, спазмолітики, седативні препарати.

Пилороспазм зазвичай сприймається як захворювання періоду новонародженості, хоча в дорослих такий патологічний стан досить поширене. Розлад не становить безпосередньої загрози для здоров’я людини, але неприємні симптоми, що періодично турбують, знижують якість життя. Справжня частота розвитку пилороспазму не визначена, що обумовлено відсутністю загальноприйнятих критеріїв діагностики цього стану у дорослих. Статистично значимих статевих відмінностей серед хворих не встановлено.

Пилороспазм, який маніфестував у дорослому віці, має поліетиологічний характер. У сучасній гастроентерології доведено вплив нервової та ендокринної регуляції, місцевих факторів – різних уражень шлунково-дуоденальної зони. Пилороспазм виникає епізодично, тому велику роль відіграють психоемоційні фактори – стреси, перевтома. Основні причини хвороби:

• Порушення іннервації. Спастичні скорочення м’язового сфінктера пов’язані з підвищенням тонусу блукаючого нерва. Пілороспазм також формується за відсутності розслаблюючих імпульсів, що пов’язано з неврозами або системними порушеннями нейрогуморальної регуляції травлення.
• Аліментарні порушення. Важлива роль формуванні пилороспазма належить харчової алергії. Вживання великих обсягів рослинної їжі, пряних страв подразнює шлункову слизову оболонку, посилює спастичні явища. Як етіологічні чинники виділяють нерегулярний прийом їжі, дефіцит вітамінів групи В.
• Захворювання органів живота. Розлад може бути спричинений великою групою гастроентерологічних проблем: виразковою хворобою з пілоричною локалізацією дефекту, хронічним гастритом, шлунковим поліпозом. Рідше пілороспазм обумовлений хронічними ентеритами, хворобою Крона, патологіями жовчних шляхів.

Фактори ризику

Імовірність появи пилороспазма у дорослих підвищується за наявності екзогенних факторів ризику. Негативний вплив на стан пілоричного сфінктера мають лікарські препарати (НПЗЗ та глюкокортикоїди), сигаретні смоли, алкоголь. Ризик захворювання зростає у людей, які зазнають професійних шкідливостей – вібрації, іонізуючого випромінювання, перепадів атмосферного тиску. Іноді маніфестація пілороспазму провокується інтоксикацією солями важких металів, психоактивними чи наркотичними речовинами.

У нормі пілоричний сфінктер забезпечує надходження їжі з порожнини шлунка до 12-палої кишки невеликими порціями. Він періодично скорочується та розслаблюється під дією гормоноподібних речовин та під впливом вегетативної іннервації. В результаті порушення нервової регуляції або при запальних процесах в шлунково-кишковому тракті відбувається спазм – різке скорочення м’язового шару і замикання воротаря.

При пилороспазму у дорослих порушується пасаж їжі в тонкий кишечник, і, як наслідок, шлунок переповнюється вмістом. При тривалому існуванні проблеми шлункові стінки стають перерослими, зникають нормальні перистальтичні скорочення. Внаслідок регулярних спазмів функціональні порушення переходять в анатомічні – розвивається гіпертрофія м’язового шару, що посилює перебіг хвороби.

Відповідно до стану евакуаторної функції шлунка пілороспазм поділяється на 2 форми. Компенсований варіант захворювання характеризується гіпертрофією і гіпертонусом м’язової оболонки, тому харчові маси можуть потрапляти в 12-палу кишку. При декомпенсованій формі, крім спазму, відбуваються органічні зміни пілоруса, і їжа надовго затримується в шлунку. За походженням пілороспазм класифікують на:

• Первинний. Є наслідком дисфункції вегетативної нервової системи без органічних змін пилорічної зони. Найчастіше зустрічається у молодих пацієнтів.
• Вторинний. Виникає у хворих на хронічні гастроентерологічні захворювання, діафрагмальні грижі. Для цієї форми типова маніфестація в середньому та похилому віці, поступове наростання симптомів.

У дорослих пилороспазм протікає легше, ніж у маленьких дітей, оскільки на початкових етапах відсутні гіпертрофічні зміни сфінктера воротаря. При первинній формі патології хворі скаржаться на періодичні переймоподібні болі та епігастрії та в навколопупковій ділянці. Симптоми зазвичай з’являються після емоційного напруження, переїдання. Спостерігається почуття тяжкості у животі, нудота.

Характерна ознака захворювання – блювання. При компенсованій формі пилороспазму вона виникає у дорослих досить рідко, блювотні маси містять частково перетравлену їжу. При декомпенсації блювання відкривається на тлі переповнення шлункової порожнини. Блювотні маси включають застійний вміст з різким смердючим запахом. Після розслаблення воротаря відбувається сечовий криз – виділення великої кількості світлої сечі.

Вторинний пілороспазм у дорослих включає всі перелічені вище прояви, але вони накладаються на клінічну картину основного захворювання. Больові відчуття мають різний характер, локалізуються у правому підребер’ї, епігастрії або по всьому животі. Для виразкової хвороби, яка є частою причиною пилороспазма, специфічні нічний «голодний» біль. Через порушення харчування хворі худнуть, у них з’являються безбілкові набряки та ознаки вітамінного дефіциту.

Найпоширеніший наслідок вчасно не діагностованого пілороспазму – розвиток пілоростенозу. Це грізне захворювання характеризується органічними змінами воротаря та рубцевим звуженням просвіту, внаслідок чого просування їжі різко обмежене чи неможливе. При декомпенсації пилороспазма прийом їжі утруднений, часто необхідно вдаватися до парентерального харчування. Спостерігається сильне виснаження до кахексії.

Пілороспазм вимагає детального діагностичного пошуку, оскільки у дорослих він, як правило, поєднується з органічними ураженнями органів черевної порожнини. При фізикальному огляді пацієнта лікар-гастроентеролог не виявляє патогномонічних ознак розладу. Лабораторні аналізи крові, сечі та калу в межах норми. Для встановлення діагнозу призначається комплексне інструментальне обстеження, що включає такі методи:

• УЗД шлунка. Ультразвукове дослідження проводиться для візуалізації пілоричного сфінктера та вимірювання його розмірів, спостереження за шлунковою перистальтикою. Для пилороспазма типово неповне розкриття пілоричного каналу, застійний вміст у шлунку при дослідженні натще.
• Рентгенографія. При рентгеноскопії пасажу барію виявляють затримку евакуації контрастної речовини із шлунка, за наявності виразкового дефекту визначається симптом «ніші». Для диференціювання між функціональною та органічною патологією для дорослих розроблено тест з атропіном. Пілороспазм після введення речовини зникає.
• ЕФГДС. При первинному варіанті захворювання шлункова слизова оболонка нормальний вигляд, але іноді візуалізується надмірна вираженість складок і судинного малюнка. Перистальтичні скорочення посилено. У міру просування ендоскопа до пілорус проглядається різке звуження каналу аж до повної непрохідності.
• Електрогастрографія. Реєстрація біопотенціалів від різних відділів шлунка виконується на дослідження моторно-евакуаторної функції. Електрогастрографія ефективна виявлення початкових функціональних порушень, які важко діагностуються стандартними методами.

Лікування починається з підбору дієти. При виявленні пилороспазма виключають багату клітковиною їжу, всі гострі та копчені страви, алкогольні напої. Їжа має бути хімічно щадною, негарячою. Рекомендовано дрібне харчування маленькими порціями. Медикаментозне лікування підбирається з урахуванням етіології пілоричного спазму та включає низку препаратів:

• Спазмолітики. Призначаються у періоді загострення пилороспазма для усунення болю та дискомфорту. Спазмолітичні засоби зменшують спастичний стан пілоруса, нормалізують шлункову перистальтику. При тривалих спазмах доцільно використовувати М-холінолітики.
• Седативні засоби. Показано переважно пацієнтам молодого віку з пілороспазмом, зумовленим невротичними чи психоемоційними реакціями. При тяжких неврозах терапію доповнюють легкими «денними» транквілізаторами.
• Антихелікобактерна терапія. У дорослих великий відсоток випадків пилороспазму обумовлений виразками шлунка або 12-палої кишки з присутністю H. Pylori. Для усунення бактеріального фактора застосовують 3-х чи 4-компонентну схему лікування, яка включає кілька протимікробних препаратів.

Для більшості хворих прогноз сприятливий, оскільки при своєчасному усуненні факторів, що провокують, не встигають розвинутися органічні ураження. Викликає побоювання пілороспазм у поєднанні з пілоростенозом, який потребує хірургічної корекції. В основі профілактики розладу лежить відмова від шкідливих навичок, дотримання правил раціонального харчування. Важливо вчасно виявляти та лікувати гастроентерологічні патології.