Рак бронха

Рак бронха – злоякісне новоутворення, що розвивається з покривного епітелію бронхів різного калібру та бронхіальних залоз. При розвитку раку бронха пацієнта непокоїть кашель, задишка, кровохаркання, лихоманка ремітуючого типу. Діагностика раку бронха передбачає проведення рентгенологічного, томографічного та бронхологічного обстеження, цитологічного чи гістологічного підтвердження захворювання. Залежно від стадії, хірургічне лікування раку бронха може полягати в лобектомії, білобектомії або пульмонектомії; при неоперабельних процесах проводиться променева та хіміотерапія.

Рак бронхів (бронхогенний рак) та рак легень (альвеолярний рак) у пульмонології часто поєднують загальним терміном «бронхопульмональний рак». Первинні злоякісні пухлини легень і бронхів становлять 10-13% всієї онкопатології, поступаючись за частотою народження лише раку шлунка. Рак бронхів зазвичай розвивається віком 45-75 років; при цьому у чоловіків у 6-7 разів частіше, ніж у жінок.

В останні десятиліття відзначається зростання захворюваності на бронхогенний рак внаслідок посилення канцерогенних впливів. Разом з тим не можна не відзначити прогрес у ранній діагностиці раку бронхів, пов’язаного з широким впровадженням у клінічну практику ендоскопічних методів, розширення можливостей торакальної хірургії у питанні радикального лікування бронхопульмонального раку, збільшення тривалості життя пацієнтів.

У структурі причин раку бронхів найбільш значущим етіологічним чинником є ​​куріння. При викурюванні 2-х і більше пачок сигарет на день ризик розвитку бронхопульмонального раку зростає у 15 – 25 разів. Багаторічне регулярне вдихання тютюнового диму, що містить безліч канцерогенів, спричиняє метаплазію епітелію слизової оболонки бронхів. Крім цього, посилюється бронхіальна секреція слизу, в якій накопичуються шкідливі мікрочастинки, що хімічно та механічно подразнюють слизову оболонку. У цих умовах війчастий епітелій бронхів не справляється з ефективним очищенням дихальних шляхів.

Ризик виникнення раку бронхів підвищений в осіб, які працюють на шкідливих виробництвах, пов’язаних, перш за все, з азбестом, нікелем, хромом, миш’яком, кам’яновугільним пилом, іпритом, ртуттю та ін. Часто причинами раку бронхів виступають запальні ураження дихальних шляхів хронічного характеру: бронх бронхоектатична хвороба, пневмонія, туберкульоз легень та ін.

Зниження активності обмінно-ферментативних процесів, спрямованих на нейтралізацію і виведення шкідливих речовин, що надходять ззовні, утворення ендогенних канцерогенів у поєднанні з порушенням трофічної іннервації викликає розвиток бластоматозного процесу в бронхах.

Комплекс патологічних змін при раку бронхів залежить від ступеня порушення бронхіальної прохідності. Раніше зміни розвиваються при епдобронхіальному зростанні пухлини, що призводить до звуження просвіту бронха, пізніше – при перибронхіальному зростанні, що супроводжується здавленням бронха ззовні.

Бронхіальна обструкція чи компресія супроводжуються розвитком гіповентиляції, а при повному закритті бронха – ателектаза ділянки легені. Подібні порушення можуть призводити до інфікування вимкненої з газообміну ділянки легеневої тканини з формуванням вторинного абсцесу або гангрени легені. При виразці або некрозі пухлини виникає менш або більше виражена легенева кровотеча. Розпад пухлини може призводити до утворення бронхохарчової нориці.

З погляду гістологічної структури розрізняють плоскоклітинний рак бронха (60%), дрібноклітинний та великоклітинний рак бронха (30%), аденокарциному (10% випадків). Відповідно до клініко-анатомічної класифікації, розрізняють центральний та периферичний бронхогенний рак. У 60% спостережень зустрічається центральний рак, що виростає з великих бронхів (головних, пайових, сегментарних); у 40% – периферичний рак бронхів, що зачіпає субсегментарні бронхи та бронхіоли.

Центральний рак бронхів може мати ендобронхіальну вузлову, перибронхіальну вузлову чи перибронхіальну розгалужену (інфільтративну) форму. Периферичний бронхопульмональний рак зустрічається у вузловій, порожнинній та пневмонієподібній формі.

За характером зростання виділяють екзофітний рак, що росте у просвіт бронха; ендофітний, що росте у напрямку легеневої паренхіми; та змішаний. Рак бронха з екзофітним зростанням викликає гіповентиляцію або ателектаз вентильованої цим бронхом ділянки легені; у деяких випадках розвивається клапанна емфізема. Ендофітна форма може призводити до прободіння стінки бронха або вростання пухлини в сусідні органи – перикард, плевру, стравохід.

Клінічні прояви раку визначаються калібром ураженого бронха, анатомічним типом росту пухлини, її гістологічною будовою та поширеністю. При центральному раку бронхів найбільш раннім симптомом є постійний сухий надсадний кашель. Приступоподібне посилення кашлю може супроводжуватися свистячим, стридорозним диханням, ціанозом, відділенням мокротиння з домішкою крові. Кровохаркання та кровотеча, обумовлена ​​розпадом пухлини, виникає у 40% хворих. При ураженні плеври (її проростанні пухлиною, розвитку ракового плевриту), з’являються болі в грудній клітці.

Повна закупорка бронха пухлиною призводить до запалення невентильованої частини легені з виникненням обтураційного пневмоніту. Він характеризується посиленням кашлю, появою мокротиння, приєднанням лихоманки ремітуючого характеру, задишки, загальної слабкості, апатії.

У пізніх стадіях раку бронхів розвивається синдром верхньої порожнистої вени, зумовлений порушенням відтоку крові від верхніх відділів тулуба. Для синдрому ВПВ типове набухання вен шиї, верхніх кінцівок та грудної клітки; одутлість і синюшність обличчя. При розвитку осиплості голосу слід думати про поразку блукаючого нерва; при виникненні болю в серці, перикардиту – поширення раку бронхів на серцеву сумку.

При запущеному раку бронхів виявляються метастази в регіонарних (біфуркаційних, перібронхіальних, паратрахеальних) лімфовузлах; гематогенне та лімфогенне метастазування відбувається в печінку, надниркові залози, головний мозок, кістки.

На ранній стадії фізикальне обстеження пацієнтів із раком бронхів малоінформативно. При розвитку ателектазу виникає западіння надключичної області та поступливих ділянок грудної стінки. Аускультативна картина раку бронхів характеризується різноманітними звуковими феноменами до повної відсутності дихальних шумів у зоні ателектазу. Перкуторний звук притуплений, відзначається ослаблення чи відсутність бронхофонії та голосового тремтіння.

При раку бронхів проводиться повне рентгенологічне обстеження (рентгенографія легень у 2-х проекціях, рентгенівська та комп’ютерна томографія), МРТ легень, що дозволяє чітко візуалізувати на знімках всі структури, що цікавлять. За допомогою бронхоскопії вдається виявити екзофітно зростаючий рак бронха, провести паркан промивних вод для цитологічного аналізу, а також ендоскопічну біопсію для проведення гістологічного дослідження.

УЗД плевральної порожнини, перикарда, середостіння дозволяє виявити ознаки проростання раку бронхів у сусідні органи. При розвитку канцероматозного плевриту проводиться торакоцентез із цитологією плеврального випоту. Для оцінки поширеності ракового процесу при необхідності виконується пріскалена біопсія, сцинтиграфія скелета, біопсія кісткового мозку, УЗД печінки та надниркових залоз, КТ головного мозку. На діагностичному етапі рак бронхів диференціюють з аденомою бронхів, сторонніми тілами бронхів, бронхітом.

У лікуванні раку бронхів застосовуються методи оперативної хірургії, хіміотерапія, променева терапія. Поєднання та черговість методів визначається з урахуванням типу та поширеності пухлинного процесу. З урахуванням показань у хірургії раку бронхів можливе виконання часткової резекції легені (лобектомії та білокектомії) або видалення всієї легені (пневмонектомії, пневмонектомії з медіастинальною лімфаденектомією, циркулярною резекцією біфуркації трахеї або циркулярної рез. У поодиноких випадках при ранньому виявленні раку бронхів обмежуються циркулярною чи закінченою резекцією бронха.

При поширеній формі раку бронхів використовуються хіміотерапевтичний метод та променева терапія на додаток до хірургічної операції або як основне лікування. У разі неоперабельного раку бронхів проводиться симптоматичне лікування протикашльовими та знеболюючими препаратами, киснева терапія.

Прогноз при раку бронхів залежить від стадії виявлення захворювання. Радикальне хірургічне лікування дозволяє досягти високих результатів у 80% пацієнтів. При метастазуванні раку бронха в лімфовузли довготривале виживання серед прооперованих хворих дорівнює 30%. За відсутності хірургічного лікування раку бронхів виживання протягом 5 років становить менше 8%.

До заходів профілактики бронхоальвеолярного раку відноситься проведення масових скринінгів населення (флюорографія), своєчасне лікування запальних процесів бронхів, відмова від куріння, використання засобів особистого захисту (масок, респіраторів) на виробництвах з високим ступенем запиленості.