Рак стравоходу

Рак стравоходу – злоякісна пухлина, що формується з епітелію стінки стравоходу, що розрісся і переродився. Клінічно рак стравоходу проявляється прогресуючими розладами ковтання та, як наслідок, зниженням маси тіла внаслідок недостатнього харчування. Спочатку, як правило, виявляють пухлинну освіту при рентгенографії, ендоскопічному дослідженні, КТ або УЗД. Діагноз – рак стравоходу – встановлюють після проведення гістологічного дослідження біоптату новоутворення щодо виявлення злоякісних клітин.

Рак стравоходу – злоякісна пухлина, що формується з епітелію стінки стравоходу, що розрісся і переродився. Клінічно рак стравоходу проявляється прогресуючими розладами ковтання та, як наслідок, зниженням маси тіла внаслідок недостатнього харчування. Спочатку, як правило, виявляють пухлинну освіту при рентгенографії, ендоскопічному дослідженні, КТ або УЗД. Діагноз – рак стравоходу – встановлюють після проведення гістологічного дослідження біоптату новоутворення щодо виявлення злоякісних клітин.

Як і всяке злоякісне новоутворення, рак стравоходу має тим більше несприятливий прогноз, чим пізніше виявлено захворювання. Раннє виявлення раку сприяє більш вираженому ефекту, пухлини на 3-4 стадії зазвичай не підлягають повному лікуванню. При проростанні раковою пухлиною стінок стравоходу уражаються навколишні тканини середостіння, трахею, бронхи, великі судини, лімфатичні вузли. Пухлина схильна до метастазування в легені, печінка, може поширюватися травним трактом у шлунок і кишечник.

Нині механізми розвитку раку стравоходу остаточно не вивчені. Факторами, що сприяють виникненню злоякісної пухлини, є: куріння, зловживання алкоголем, вживання надмірно гарячої та холодної їжі, виробничі шкідливості (вдихання токсичних газів), вміст важких металів у питній воді, хімічні опіки стравоходу при ковтанні їдких речовин.

Регулярне вдихання повітря, що містить пилову завис шкідливих речовин (при проживанні в задимленій місцевості, роботі в непровітрюваних приміщеннях з високою концентрацією виробничого пилу), також може сприяти розвитку раку.

Захворюваннями, що сприяють розвитку раку стравоходу, є гастроезофагеальна хвороба, ожиріння, кератодермія. Грижі стравоходу, ахлозія (розслаблення нижнього сфінктера стравоходу) сприяють регулярному рефлюксу – закидання вмісту шлунка в стравохід, що веде до розвитку специфічного стану: хвороби Барретта.

Хвороба Баррета (стравохід Баррета) характеризується переродженням епітеліальної вистилки стравоходу на кшталт шлункового епітелію. Цей стан вважають передраковим, як більшість епітеліальних дисплазій (порушень розвитку тканини). Зазначено, що рак стравоходу частіше виникає у осіб старше 45 років, чоловіки страждають на нього втричі частіше за жінок.

Розвитку раку сприяє харчування, що містить недостатню кількість овочів, зелені, білка, мінералів та вітамінів. Нерегулярне харчування, схильність до переїдання також негативно впливають на стінки стравоходу, що може сприяти зниженню захисних властивостей. Одним з факторів зловживання передракових утворень є зниження імунітету.

Рак стравоходу класифікується згідно з міжнародною номенклатурою TNM для злоякісних новоутворень:

• по стадії (Т0 – передрак, карцинома, неінвазивна епітеліальна пухлина, Т1 – рак уражає слизову, Т2 – пухлина проростає в підслизовий шар, Т3 – уражені шари аж до м’язового, Т4 – проникнення пухлини через всі шари стінки;
• щодо поширення метастазів у регіональних лімфовузлах (N0 – немає метастазів, N1 – є метастази);
• щодо поширення метастазів у віддалених органах (М1 – є, М0 – немає метастазів).

Також рак може класифікуватися за стадіями від першої до четвертої залежно від поширеності пухлини у стінці та її метастазування.

Рак стравоходу ранніх стадій найчастіше не проявляється клінічно, симптоматика починає проявлятися за наявності вже досить великої пухлини, що заважає просуванню їжі. Найпоширенішим симптомом раку стравоходу є розлад ковтання – дисфагія. Хворі прагнуть приймати рідку їжу, твердіша застряє в стравоході, створюючи відчуття грудки за грудиною.

При прогресуванні пухлини може спостерігатися болючість за грудиною, в глотці. Біль може віддавати у верхню частину спини. Зниження прохідності стравоходу сприяє виникненню блювоти. Як правило, тривалий недолік харчування (пов’язаний із утрудненим прийомом їжі) призводить до загальної дистрофії: зниження маси тіла, розлад роботи органів і систем.

Часто рак стравоходу супроводжується постійним сухим кашлем (виникає рефлекторно як наслідок подразнення трахеї), захриплістю (хронічний ларингіт). На термінальних стадіях розвитку пухлини у блювоті та кашлі можна виявити кров. Усі клінічні прояви раку стравоходу неспецифічні, але потребують негайного звернення до лікаря. Регулярного диспансерного спостереження у гастроентеролога вимагають хворі, які страждають на хворобу Баррета, як особи з високим ризиком розвитку раку стравоходу.

Як всяке новоутворення, пухлина стравоходу можна назвати злоякісною лише після проведення біопсії та виявлення ракових клітин. Для візуалізації пухлини застосовуються: рентгенографія легень (іноді можна побачити формування вогнищ раку в легенях та середостінні), контрастна рентгенографія з барієм дозволяє виявити пухлинну освіту на стінках стравоходу. Ендоскопічне дослідження (езофагоскопія) дозволяє детально оглянути внутрішню стінку, слизову оболонку, виявити новоутворення, дослідити його розмір, форму, поверхню, наявність або відсутність виразок, некротизованих ділянок, кровоточивості. При ендоскопічному ультразвуковому дослідженні можна визначити глибину проростання пухлини в стінку стравоходу та навколишні тканини та органи.

УЗД черевної порожнини дає інформацію про наявність метастазів раку стравоходу. МСКТ та магнітно-резонансна томографія дозволяє отримати детальні знімки внутрішніх органів, виявити зміни лімфовузлів, органів середостіння, стан судин та прилеглих тканин. Позитронно-емісійна томографія (ПЕТ) доповнює ці дослідження, виявляючи злоякісні тканини. При лабораторному дослідженні крові визначається наявність онкомаркерів.

Тактика лікування раку стравоходу залежить від його локалізації, розміру, ступеня інфільтрації стінки стравоходу та оточуючих тканин пухлиною, наявністю чи відсутністю метастазів у лімфовузлах та інших органах, загального стану організму. Як правило, у виборі терапії бере участь кілька фахівців: гастроентеролог, онколог, хірург, спеціаліст з променевої терапії (радіолог). У більшості випадків комбінують усі три основні методики лікування злоякісних новоутворень: хірургічне видалення пухлини та уражених тканин, радіопроменева терапія та хіміотерапія.

Хірургічне лікування раку стравоходу полягає в резекції частини стравоходу з пухлиною і прилеглими тканинами, видалення лімфатичних вузлів, що розташовуються поруч. Після чого ділянку стравоходу, що залишилася, з’єднують зі шлунком. При цьому для пластики стравоходу можуть використовувати тканину самого шлунка, так і кишкову трубку. Якщо пухлина не підлягає повному видаленню, її січуть частково, щоб звільнити просвіт стравоходу.

У післяопераційному періоді пацієнти харчуються парентерально, доки не відновиться можливість їсти звичайним способом. Для запобігання розвитку інфекції у післяопераційному періоді хворим призначають антибіотикотерапію. Для знищення злоякісних клітин, що залишилися, додатково можливе проведення курсу променевої терапії.

Променева протиракова терапія полягає в опроміненні ураженої ділянки тіла рентгенівським випромінюванням високої інтенсивності. Існує зовнішня радіаційна терапія (опромінення проводять із зовнішнього джерела в область проекції органу, що опромінюється) і внутрішня радіотерапія (опромінення введеними в організм радіоактивними імплантантами). Нерідко променева терапія стає методикою вибору за неможливості здійснення хірургічного видалення пухлини.

Хіміотерапія при раку стравоходу застосовується як допоміжний метод придушення активності ракових клітин. Хіміотерапію проводять за допомогою сильних цитотоксичних препаратів. Хворим, яким неможливо зробити хірургічну корекцію просвіту стравоходу, з метою полегшення ковтання показана фотодинамічна терапія. Ця методика полягає у веденні в пухлинну тканину світлочутливої ​​речовини, після чого впливають на рак лазером, руйнуючи його. Однак досягти за допомогою цієї методики повного знищення злоякісної освіти не можна – це паліативна терапія. Після закінчення курсу протипухлинного лікування усі хворі обов’язково перебувають на онкологічному обліку та регулярно проходять комплексне обстеження.

Основне ускладнення раку стравоходу – це схуднення, що виникає внаслідок прогресуючої дисфагії. Також можуть виникати різні аліментарні розлади (аліментарна дистрофія, гіповітаміноз), як наслідок недостатності харчування. Злоякісна пухлина може ускладнюватись приєднанням бактеріальної інфекції. Крім цього, пухлина може виразкуватись і кровоточити.

Хіміотерапія найчастіше супроводжується вираженими побічними ефектами: облисіння (алопеція), нудота та блювання, діарея, загальна слабкість, головний біль. Пацієнти, яким проводилася фотодинамічна терапія, повинні уникати прямих сонячних променів у найближчі місяці, оскільки їхня шкіра набуває особливої ​​чутливості до світла.

Лікування раку стравоходу можливе на ранніх стадіях, коли злоякісний процес обмежений стінкою стравоходу. У таких випадках хірургічне висічення пухлини в поєднанні з радіо-променевою терапією дає позитивний ефект, є всі шанси до повного одужання. Коли рак виявлено вже на стадії метастазування та пухлина проростає у глибокі шари, прогноз несприятливий, повне лікування, як правило, неможливо.

У важких випадках, похилому віці і при неможливості повного видалення пухлини застосовують паліативне лікування для відновлення нормального харчування. Виживання пацієнтів з неоперованим раком стравоходу не перевищує 5%.

Специфічної профілактики раку стравоходу немає. Бажано уникати куріння та зловживання алкоголем, регулярно проводити обстеження травного тракту щодо захворювань, що є передраковими станами, стежити за своєю вагою.

У разі гастроезофагеальної хвороби регулярно проводити ендоскопічне обстеження. Хворим на стравохід Баррета показана щорічна біопсія.