Ракова інтоксикація

Ракова інтоксикація – патологічний стан, зумовлений поширеним онкологічним процесом та розпадом злоякісної пухлини. Виникає на пізніх стадіях онкологічного захворювання. Може провокуватися активною протираковою терапією. Виявляється слабкістю, стомлюваністю, блідістю шкіри, сухістю слизових, нудотою, блюванням, втратою ваги та апетиту, пітливістю, гіпертермією, кістково-суглобовими болями, порушеннями сну, психічними розладами, анемією та зниженням імунітету. Діагноз виставляється на підставі анамнезу, клінічної симптоматики, результатів аналізів та інструментальних досліджень. Лікування симптоматичне.

Ракова інтоксикація – комплекс розладів, що виникають у онкологічних хворих при отруєнні організму продуктами розпаду злоякісної пухлини. Виявляється переважно на термінальних стадіях захворювання, що розглядається як одна з основних причин загибелі пацієнтів. Крім того, ракова інтоксикація часто спостерігається при проведенні хіміотерапії, що є закономірним наслідком активного протиракового лікування, що викликає руйнування пухлини.

Ракова інтоксикація може провокувати порушення діяльності різних органів та систем, у тому числі – ниркову та печінкову недостатність, сепсис та інші тяжкі інфекційні ускладнення, що зумовлює важливість продуманого підбору дозувань та видів лікарських препаратів з урахуванням загального стану хворого, а також наявності тих чи інших хронічних захворювань. Лікування здійснюють фахівці у галузі онкології.

Однією з відмінних рис злоякісної пухлини є її здатність до швидкого неконтрольованого зростання. Зазвичай, темпи зростання судин, які забезпечують кровопостачання новоутворення, відстають від швидкості зростання пухлинної тканини. Злоякісні клітини досить стійкі до гіпоксії та можуть деякий час існувати в умовах недостатнього кровопостачання, однак рано чи пізно вмирають. Зазвичай цей процес спостерігається при пухлинах досить великого розміру. Масова загибель клітин стає причиною розпаду новоутворення та викликає ракову інтоксикацію.

В організм потрапляє велика кількість продуктів розпаду, які провокують розлад усіх видів обміну речовин і порушення діяльності різних органів і систем. Ракова інтоксикація стає причиною підвищення рівня сечовини. Кристали сечовини осідають у ниркових канальцях, викликаючи розвиток ниркової недостатності, яка ще більше посилює обмінні порушення. Через збільшення кількості фосфатів виникає дефіцит іонів кальцію, наслідком якого є порушення роботи нервової системи. Підвищення рівня кальцію негативно впливає роботу серця. У пацієнтів з раковою інтоксикацією виникають аритмії, у тяжких випадках можливе припинення серцевої діяльності. Збільшення кількості вільних радикалів стимулює розпад еритроцитів та розвиток анемії.

Прояви ракової інтоксикації дуже варіабельні. Формування клінічної картини визначається тяжкістю стану пацієнта, швидкістю руйнування новоутворення, кількістю токсичних речовин, що потрапляють в основний кровотік, особливостями локалізації та перебігу онкологічного процесу, масштабом хірургічного втручання, наявністю та обсягом крововтрати (як виникла в ході операції та післяопераційному періоді, так і пов’язаної з розпадом пухлини), приєднанням запальних ускладнень, дозою хіміопрепарату та іншими факторами.

Найбільш постійними ознаками ракової інтоксикації є прогресуюча слабкість і безпричинна стомлюваність. Спостерігаються характерні зміни зовнішнього вигляду: дефіцит маси тіла (у тяжких випадках – аж до кахексії), блідий, землистий або жовтуватий відтінок шкіри, сухість шкіри та слизових оболонок. Можливий ціаноз дистальних відділів кінцівок. У хворих з порушеннями функції печінки виявляється іктеричність склер. Пацієнти з раковою інтоксикацією скаржаться на посилене потовиділення. Як правило, пітливість більш виражена у нічний час.

У ході опитування лікар встановлює, що різке зниження ваги відбулося протягом короткого проміжку часу та супроводжувалося порушеннями апетиту: відразою до їжі (особливо – до м’ясних продуктів), спотворенням смаку тощо. блювання і порушення випорожнень. Можливі запори, проноси або чергування запорів та проносів. Зазначається тривале підвищення температури до субфебрильних (при деяких захворюваннях – до фебрильних) цифр. Виникають болі в кістках та суглобах.

Хворі з раковою інтоксикацією можуть повідомляти про періодичні мігрені та напади запаморочення. Розпитування пацієнтів та їх родичів дозволяє виявити зміни психічного та емоційного статусу. Можуть спостерігатися апатія, дратівливість та емоційна лабільність. Ракова інтоксикація часто супроводжується депресивними розладами. Можливі порушення сну: безсоння, поверхневий сон, труднощі при засинанні, нічні та ранні пробудження. Часто виявляються порушення серцевого ритму. При раковій інтоксикації існує висока ймовірність розвитку тромбозів та схильність до виникнення інфекційних ускладнень. В аналізі крові виявляються ознаки анемії (зазвичай – помірної нормохромної).

Діагноз виставляється з урахуванням анамнезу, скарг, даних об’єктивного огляду та результатів додаткових досліджень. Вирішальну роль визначенні причини ракової інтоксикації грає виявлення основний патології. При характерній клінічній картині та відсутності встановленого діагнозу онкологічного захворювання пацієнтам з підозрою на ракову інтоксикацію призначають комплексне обстеження, яке включає в себе загальні аналізи крові та сечі, біохімічний аналіз крові, аналіз крові на онкомаркери, рентгенографію грудної клітки, сцинтиграфію кісток скелета. , УЗД малого тазу, гінекологічний огляд та інші дослідження План обстеження визначається індивідуально.

При вже діагностованому онкологічному захворюванні потрібна оцінка виразності ракової інтоксикації для визначення тактики лікування (складання плану хіміотерапії, прийняття рішення про оперативне втручання, підбір симптоматичних препаратів тощо). Для оцінки тяжкості ракової інтоксикації використовуються стандартні показники крові: рівень сечовини, креатиніну та С-реактивного білка, реактивна відповідь нейтрофілів, лейкоцитарний індекс інтоксикації тощо. отримані під час проведення ЕКГ, аналізів сечі, аналізів крові на гормони та інших досліджень.

Лікування симптоматичне, включає в себе заходи щодо детоксикації, усунення або пом’якшення клінічних проявів та корекції порушень діяльності різних органів та систем. Здійснюють ентеросорбцію, гемосорбцію та аплікаційну сорбцію. Пацієнтам виписують сорбенти прийому всередину. При тяжкій раковій інтоксикації застосовують гемодіаліз або плазмаферез. За наявності відкритих ран у ділянці розпаду пухлини проводять перев’язки із сорбентами місцевої дії.

При блюванні хворим з раковою інтоксикацією призначають протиблювотні засоби (домперидон, метоклопрамід), при запорах – проносні для перорального прийому та ректальні свічки (макрогол, препарати сіни, бісакодил, рицинова олія тощо). При анемії використовують препарати заліза внутрішньо та парентерально, застосовують еритропоетин. Вибір медикаментів при раковій інтоксикації, що супроводжується психічними розладами, залежить від виду та тяжкості розладів. При емоційній лабільності призначають м’які седативні засоби, порушення сну – снодійні, при депресії – транквілізатори і антидепресанти.

Прогноз визначається причинами ракової інтоксикації, тяжкістю основного процесу, віком та загальним станом хворого, наявністю та тяжкістю супутньої соматичної патології. Стани, що виникають при розпаді великих поширених пухлин у запущених стадіях захворювання, є прогностично несприятливими. Хворі на ракову інтоксикацію гинуть від кровотеч, порушень діяльності органів, уражених первинною пухлиною або гематогенними метастазами, а також від виснаження, інфекційних ускладнень, ниркової недостатності, тромбозів, порушень серцевої діяльності або поліорганної недостатності, зумовленої обмінними розладами та ослабленням організму. При раковій інтоксикації, що виникла у процесі хіміотерапії, прогноз може бути сприятливим. При прийомі хіміопрепаратів це тимчасовий стан, що є частиною лікувального процесу.