Респіраторно-синцитіальна інфекція

Респіраторно-синцитіальна інфекція – Захворювання вірусної етіології, що характеризується запаленням нижніх відділів дихальних шляхів, помірним катаральним та інтоксикаційним синдромом. Клінічні прояви респіраторно-синцитіальної інфекції включають субфебрильну температуру, обстеження, слабкість, завзятий сухий, приступоподібний кашель, експіраторну задишку. Діагноз респіраторно-синцитіальної інфекції підтверджується шляхом виділення вірусу зі змивів носоглотки та серологічної діагностики. Лікування, як правило, амбулаторне, препаратами інтерферону, відхаркувальними та муколітичними засобами.

Респіраторно-синцитіальна інфекція (РС-інфекція) – ГРВІ, що протікає з переважним ураженням нижніх дихальних шляхів у вигляді бронхіту, бронхіоліту та інтерстиціальної пневмонії. Назва захворювання відбиває місце розмноження вірусу організмі (респіраторний тракт) і цитопатогенні ефекти, викликані у культурі клітин освіту великих синцитіальних полів (злиття клітин). У структурі різних ГРВІ частку респіраторно-синцитіальної інфекції припадає 15-20% всіх випадків. Найбільш уразливі перед інфекцією діти першого року життя та раннього віку. У зв’язку з цим особлива увага приділяється респіраторно-синцитіальної інфекції з боку педіатрії.

Респіраторно-синцитіальний вірус належить до роду Pneumovirus, сімейства Paramyxoviridae. Віріони мають округлу або ниткоподібну форму, діаметр 120-200 нм, ліпопротеїдну оболонку. Відмінною особливістю РС-вірусу є відсутність в оболонці гемаглютиніну та нейрамінідази. У зовнішньому середовищі вірус швидко інактивується при нагріванні та використанні дезінфікуючих засобів, проте добре переносить низькі температури та може до кількох годин зберігатись у крапельках слизу.

Респіраторно-синцитіальна інфекція відноситься до вірусних хвороб з повітряно-краплинним шляхом передачі. Вірус здатні поширювати як хворі люди, і його носії. Для респіраторно-синцитіальної інфекції характерні сімейні та колективні спалахи; реєструються випадки внутрішньолікарняної інфекції, особливо у педіатричних стаціонарах. Поширеність інфекції повсюдна та цілорічна зі спалахами захворюваності у зимово-весняний час. Найбільша сприйнятливість до респіраторно-синцитіальної інфекції відзначається серед недоношених дітей у віці від 4-5 місяців до 3-х років. Як правило, у ранньому віці більшість дітей перехворює на респіраторно-синцитіальну інфекцію. Зважаючи на нестійкість набутого імунітету, нерідкі повторні випадки виникнення РС-інфекції, яка на тлі залишкового імунітету протікає в більш стертій формі. Однак при повному зникненні з організму специфічних секреторних антитіл (IgA) знову може розвинутись маніфестна форма респіраторно-синцитіальної інфекції.

Патогенез РС-інфекції подібний до механізму розвитку грипу та парагрипу і пов’язаний з тропністю вірусів до епітелію дихальних шляхів. Вхідними воротами є респіраторний тракт; первинне розмноження вірусу відбувається у цитоплазмі епітеліальних клітин носоглотки, проте патологічний процес може швидко поширюватися на дрібні бронхи та бронхіоли. При цьому відбувається гіперплазія уражених клітин, утворення псевдогігантських клітин та симпластів. Клітинні зміни супроводжуються явищами гіперсекреції, звуженням просвіту бронхіол та їх закупоркою густим слизом, лейкоцитами, лімфоцитами та злущеним епітелієм. Це призводить до порушення дренажної функції бронхів, утворення дрібновогнищевих ателектазів, емфіземи легеневої тканини, порушення газообміну. Подальший розвиток респіраторно-синцитіальної інфекції визначається ступенем дихальної недостатності та приєднанням бактеріальної флори.

Залежно від переважної зацікавленості тих чи інших відділів респіраторного тракту, РС-інфекція може протікати у формі назофарингіту, бронхіту, бронхіоліту або пневмонії. Зазвичай перші симптоми респіраторно-синцитіальної інфекції з’являються через 3-7 днів після зараження. Розвиток захворювання поступовий: у перші дні турбують субфебрилітет, познабування, помірний головний біль, убогі серозно-слизові виділення з носа. У деяких випадках з’являються ознаки кон’юнктивіту, ін’єкція судин склер. Характерним симптомом респіраторно-синцитіальної інфекції є завзятий сухий кашель.

У разі приєднання до пневмонії температура підвищується до 38-39 °С, наростають явища інтоксикації. Виникає тахіпное, біль за грудиною, іноді – напади ядухи. Кашель стає продуктивним, нападоподібним з відділенням густого, в’язкого мокротиння в кінці нападу. При тяжкій формі респіраторно-синцитіальної інфекції наростають ознаки дихальної недостатності, виникає задишка експіраторного типу, розвивається ціаноз губ та акроціаноз. У деяких випадках РС-інфекція протікає з явищами обструктивного бронхіту та хибного крупу. Тривалість перебігу легких форм РС-інфекції становить тиждень, середньо-важких – 2-3 тижні. З бактеріальних ускладнень, що нашаровуються, найчастіше виникають середній отит, синусит, пневмонія.

Найбільш тяжко респіраторно-синцитіальна інфекція протікає у дітей першого року життя. При цьому відзначається висока лихоманка, збудження, судомний синдром, постійний кашель, блювання, кашкоподібний або рідкий випорожнення. Летальні результати реєструються у 0,5% випадків.

Підставою для передбачуваного діагнозу «респіраторно-синцитіальна інфекція» може бути характерна клінічна картина, напружена епідеміологічна ситуація та масовий спалах захворювання, особливо серед дітей. На рентгенограмі легень виявляється зниження прозорості легеневих полів, посилення і тяжкість бронхосудинного малюнка, дрібноосередкові запальні тіні, ділянки ателектазів та емфіземи. Специфічне лабораторне підтвердження респіраторно-синцитіальної інфекції здійснюється за допомогою виділення РС-вірусу з носоглотки на культурі тканини та визначення наростання титру антитіл у парних сироватках (РН, РСК та РНГА). При проведенні диференціальної діагностики виключаються грип, парагрип, риновірусна інфекція, аденовірусна інфекція, легіонельоз, орнітоз, кашлюк, мікоплазмова, хламідійна та бактеріальна пневмонія.

Лікування легких та середньоважких випадків респіраторно-синцитіальної інфекції проводиться амбулаторно; дітям першого року життя та пацієнтам з ускладненим перебігом захворювання необхідна госпіталізація. У гострому періоді показані постільний режим, повноцінна дієта, що щадить, киснедотерапія, лужні інгаляції. Призначаються препарати противірусної дії (акридонуцтова кислота, уміфеновір, кагоцел), відхаркувальні засоби та бронхолітики, за наявності обструктивного синдрому – глюкокортикоїди. У разі розвитку бактеріальних ускладнень призначаються антибіотики.

Найчастіше прогноз сприятливий; Госпіталізації потребують близько 2% пацієнтів. Летальні наслідки можливі серед недоношених та новонароджених, дітей із вродженими вадами серця, легень, імунодефіцитом. Перенесений у ранньому дитинстві бронхіоліт, пов’язаний із респіраторно-синцитіальною інфекцією, є фактором ризику розвитку бронхіальної астми у дітей у майбутньому.

Профілактичні заходи спрямовані на запобігання внутрішньолікарняним та колективним спалахам респіраторно-синцитіальної інфекції шляхом ізоляції хворих, дезінфекції та частого провітрювання приміщень. Вакцина проти респіраторно-синцитіальної інфекції перебуває у стадії розробки; як міра специфічної імунопрофілактики може застосовуватися імуноглобулін проти РС-вірусу.