Родова пухлина

Родова пухлина – це крововилив та набряк м’яких тканин, які виникають у передлежачій частині тіла новонародженого. До факторів ризику належать тривалий безводний період, ускладнені пологи, травматичні акушерські посібники. Родова пухлина проявляється інтенсивною припухлістю м’яких тканин у ділянці голови, ягідниць або промежини, що залежить від передлежання немовляти. Діагностика типових форм проводиться за даними клінічного огляду та диференціювання з іншими видами пологових травм. За показаннями призначають УЗД та електроенцефалографію. При неускладнених формах патології лікування не потрібне.

Родова пухлина вважається однією з найчастіших проблем неонатології. У багатьох батьків назва «пухлина» викликає серйозне занепокоєння, проте така патологія має фізіологічний характер і здебільшого не шкодить життю та здоров’ю новонародженого. У типових ситуаціях прояви зникають за кілька днів і не вимагають лікування, але пухлина може супроводжуватися внутрішньочерепними ушкодженнями та тяжкими травмами. Тому всім новонародженим необхідне динамічне спостереження та виключення інших варіантів пологових ушкоджень.

У розвитку родової пухлини виділяють безпосередні причини та сприятливі фактори. До перших відносять тривалу компресію головки родовими шляхами, травматичні або неправильно виконані акушерські посібники, які проводяться для прискорення пологів та виведення плоду з родових шляхів матері. Особливу небезпеку становить накладення акушерських щипців чи вакуум-екстрактора. До групи сприятливих факторів відносять такі:

• Патологічне перебіг пологів. Чим довше триває другий період пологів, і що раніше виливаються навколоплідні води, то вище ризик великої родової пухлини. Імовірність проблеми підвищується при клінічно вузькому тазі, який визначається лише в момент розродження.
• Патологія вагітності. При народженні недоношеної або переношеної дитини ймовірність травми набагато вища, ніж при фізіологічних пологах у строк. Причиною родової пухлини іноді виступає внутрішньоутробна гіпоксія, неправильне становище плода, яке було визначено раніше.
• Материнські фактори. Діти первородящих матерів набагато частіше мають родові пухлини м’яких тканин, що пов’язано з більш тривалим перебігом пологів та затяжним прорізуванням головки. Розвитку патології сприяє вузькість тазу матері, наявність екстрагенітальних захворювань.

Родова пухлина виникає тільки на ділянці тіла дитини. Оскільки більшість немовлят перебувають у головному передлежанні, набряклість розташована на тім’яній частині голови новонародженого. Вона розвивається нижче за пояс дотику в родовому каналі. Набряк та крововилив пов’язані з порушенням відтоку від м’яких тканин голови внаслідок здавлення родовими шляхами. Клінічні прояви виникають після відходження навколоплідних вод живого плоду.

Розташування пухлини відповідає локалізації періостального застою. Під цим терміном розуміють повнокров’я окістя і точкові крововиливи в передлежачій частині. Застій вказує на провідну точку головки під час пологів. Якщо він зміщений ліворуч або праворуч від центральної лінії, це вказує на асинклітичне вставлення. Періостальний застій зберігається досить довго, тому його використовують як критерій оцінки пологів, що відбулися.

Найчастіше набряклість локалізована в потилично-тім’яній зоні головки з одного боку, що залежить від позиції плода: при першій позиції пухлина розташована в зоні правого тім’яного бугра, а при другій – в області лівого бугра. Якщо дитина народилася в сідничному передлежанні, подібні зміни виникають в області сідниць, мошонки у хлопчиків або статевих губ у дівчаток. При пологах, що рідко зустрічаються, в лицьовому передлежанні набряки і гематоми розташовані в області чола, щік і носа.

Зовнішньо родова пухлина представлена ​​тканинним набряком, який має желеподібну або тестову консистенцію. Шкіра може бути блідою, жовтуватою або темно-червоною, що залежить від кількості та обсягу крововиливів. Якщо новонароджений перебував у потиличному передлежанні, внаслідок набряку його голова набуває витягнутої доліхоцефалічної форми. При передньотім’яному належанні набряк зміщується у бік чола, голова має брахіцефалічний вигляд.

Характерною особливістю родової пухлини вважається відсутність чітких меж. Набряклість переходить через шви і тім’ячко, має неправильну форму, може мимоволі збільшуватися або зменшуватися в розмірах. Такі диференціальні ознаки використовуються педіатрами та неонатологами для виключення інших варіантів родової травми. Пухлина не викликає неврологічних симптомів, не заважає новонародженому та не порушує перебіг неонатального періоду.

Сама собою родова пухлина не є небезпечною і не несе загрози для здоров’я дитини. При цьому вона має велику значущість у практичній неонатології, оскільки зрідка супроводжується кефалогематомою, внутрішньочерепними крововиливами, пошкодженням головного мозку дитини. У таких випадках зовнішні зміни шкіри та м’яких тканин обов’язково доповнюються сонливістю, судомами, монотонним криком та іншими ознаками неблагополуччя новонародженого.

Постановка діагнозу проводиться за наслідками клінічного огляду. При обстеженні у неонатолога визначається тестувата суміш пухлини, відсутність кордонів, розташування припухлості на передлежачій зоні тіла новонародженого. Такі ознаки аналізують разом із історією ведення пологів. Додаткове обстеження виконується, коли у дитини є погіршення здоров’я та передбачається серйозна травма. У цьому випадку використовуються такі методи:

• Нейросонографія. Ультразвукова діагностика проводиться як скринінговий метод, щоб підтвердити чи виключити внутрішньочерепні ушкодження у процесі пологів. Ехосонографія показує набряклість тканин та їх просочування кров’ю, капсула та гіперехогенні включення відсутні.
• Електроенцефалографія. Електрофізіологічне дослідження показане новонародженим, які мають виражений тремор чи судомний синдром. Діагностика спрямована на виявлення вогнищ патологічної активності в мозку, тому проводиться при підозрі на внутрішньомозковий крововилив, вроджені патології, здавлення мозку.
• Оцінка вітальних функцій. Всім новонародженим вимірюють температуру тіла, частоту серцевих скорочень та дихальних рухів. За показаннями визначають величину артеріального тиску. Якщо у новонародженого є ознаки тяжкої пологової травми, дослідження доповнюють клінічним та біохімічним аналізами крові, аналізом рівня глюкози, дослідженням газового складу крові.

Диференційна діагностика

Основним діагнозом, з яким диференціюють родову пухлину, є кефалогематома. Вона є піднадкістковим крововиливом, який має чіткі межі по швах черепних кісток не зміщується при натисканні. Уточнюючу інформацію одержують за результатами ультразвукової візуалізації. При великих пухлинах із великим обсягом просочування кров’ю необхідно виключити субапоневротичний крововилив.

При неускладнених варіантах захворювання введення раннього неонатального періоду відповідає такому у здорових новонароджених. Більшість припухлостей розсмоктуються за 1-3 доби в міру активізації кровообігу та лімфовідтоку в ділянці голови та шиї. Припухлість на голові або в тазовій зоні поступово зменшується, при об’ємному крововиливі шкіра набуває жовтого або зеленого відтінку, викликаного розпадом пігментів крові.

Діти з локалізації родової пухлиною в області сідниць та статевих органів не потребують спеціального спостереження. При розташуванні припухлості на голові новонароджений перебуває під наглядом неонатолога протягом 3-4 днів, щоб виключити тяжкі прояви, наприклад, кефалогематому, яка може інтенсивно проявитися через 2 дні після набряку. Гігієнічний догляд та годування проводяться відповідно до віку та потреб новонародженого.

Хоча родові пухлини мають жахливий вигляд і лякають батьків, це один із найсприятливіших варіантів інтранатальної травми. Набряки та гематоми середнього та невеликого розміру розсмоктуються самостійно, не залишаючи сліду. У лікарів викликають побоювання великі гематоми, які зберігаються тривалий час, можуть стати причиною неправильного розвитку кісток черепа та появи неврологічних симптомів.

Першорядне значення у профілактиці має правильне ведення вагітності та пологів: всебічне обстеження вагітних, виключення анатомічно вузького тазу та інших проблем, які можуть перешкодити нормальному проходженню плода через родові шляхи. Профілактика включає відмову від травматичних акушерських маніпуляцій, активізацію та зміну положення породіллі під час потуг (за бажанням матері), вибір оперативного розродження при ризику патології пологів.