Розтягнення зв’язок

Розтягнення зв’язок – це часткове ушкодження зв’язки, мікророзриви окремих волокон цієї анатомічної структури. Зазвичай страждають зв’язки у сфері середніх, рідше – великих суглобів кінцівок. Травма найчастіше виникає при підгортанні ноги. Пошкодження проявляється болем, набряками, синцями, нерізко або помірно вираженим обмеженням опори та рухів. Діагноз виставляється на підставі симптомів, даних МРТ та інших досліджень. Лікування консервативне – спокій. НПЗЗ, холод, потім тепло на уражену область.

Розтягнення зв’язок – одне з найпоширеніших травматичних ушкоджень. Поряд із забоями займає одне з перших місць у списку основних причин звернення до травмпунктів. Може виникати у пацієнтів будь-якого віку та статі, особливо часто спостерігається у спортсменів та людей, які ведуть активний спосіб життя. Найчастіше виявляються розтягнення зв’язок гомілковостопного суглоба, колінного суглоба, плечового суглоба та променево-зап’ясткового суглоба. Зазвичай активне лікування триває протягом 3-5 тижнів, а повного відновлення потрібно 8-9 тижнів.

У більшості випадків розтягнення зв’язок є ізольованою травмою, проте можливі поєднання з ушкодженнями інших структур, частіше – розташованих у тій же анатомічній області. Наприклад, при внутрішньосуглобових переломах та вивихах спостерігаються розтягування та розриви зв’язок у ділянці ураженого суглоба. Рідше розтягування зв’язок поєднуються з травмами інших анатомічних областей: переломами тазу, хребта та кінцівок, тупою травмою живота, ЧМТ, пошкодженням грудної клітки тощо. Лікуванням розтягування зв’язок займаються травматологи-ортопеди.

У побуті розтягнення зв’язок найчастіше виникає внаслідок спотикання, підгортання ноги чи падіння. Наприклад, причиною пошкодження зв’язок гомілковостопного суглоба може стати підгортання ноги при ходьбі на високих підборах або пересування по слизькій поверхні (льоду, укоченому снігу або надто гладкій підлозі). А розтягнення зв’язок променево-зап’ясткового суглоба утворюється при падінні на руку в тих же обставинах.

У спортсменів ушкодження зв’язок мають свою специфіку, пов’язану з видом спорту. Так, у ковзанярів та лижників часто зустрічаються травми гомілковостопного суглоба, викликані різкою внутрішньою ротацією (обертанням) стопи при гальмуванні. У баскетболістів, волейболістів, метальників ядра та тенісистів можуть виявлятися розтягнення зв’язок плечового суглоба внаслідок різкого замаху або кидка. У людей, які займаються пауерліфтингом і бодібілдингом, іноді виявляються ушкодження зв’язок верхньої кінцівки, зумовлені роботою з великими вантажами, лежачи або від плечей.

Факторами, що сприяють пошкодженню зв’язок у побуті або заняттях спортом, є надмірна вага, незручне взуття, одяг або спортивне спорядження, а також патологічні зміни структур суглоба внаслідок артрозу, раніше перенесених травм та інфекційних захворювань. Імовірність травми зв’язок збільшується і при вроджених або набутих аномаліях, що порушують нормальні анатомічні співвідношення та розподіл навантаження між окремими сегментами кінцівки (наприклад, при плоскостопості).

Зв’язки – еластичні щільні сполучнотканинні тяжі, що з’єднують одну кістку з іншою. Від зв’язок потрібно відрізняти сухожилля, які теж складаються із сполучної тканини, але з’єднують між собою не кілька кісток, а кістку та м’яз. Зв’язки зміцнюють суглоб та «регулюють» рухи. Вони забезпечують як рухливість суглоба, і його фіксацію, дозволяючи здійснювати фізіологічні руху, але утримуючи від нефізіологічних. Залежно від основного функціонального призначення розрізняють зв’язки, що зміцнюють суглоби; зв’язки, що спрямовують рухи; зв’язки, що гальмують рухи.

При розтягуванні зв’язка відчуває навантаження, що перевищує її міцність та еластичність. В результаті частина волокон розривається. Пошкоджена зв’язка частково чи повністю втрачає здатність виконувати свої функції, суглоб стає нестабільним. У тканині зв’язки багато дрібних судин та нервових закінчень, тому при розтягуванні виникають крововиливи та сильний біль. Протягом перших трьох діб спостерігається наростаючий набряк, при множинних розривах волокон уражена область набуває «слоновий» вид – контури суглоба повністю згладжуються, набряк поширюється на відділи, що нижчележать (наприклад, на стопу при пошкодженні зв’язок гомілковостопного суглоба). Можливе місцеве підвищення температури, синюшність та гіперемія.

У травматології та ортопедії виділяють три ступені розтягування зв’язок:

• 1 ступінь – Розриви окремих волокон зв’язки при збереженні її механічної цілісності та безперервності. Набряк виражений незначно, крововиливи відсутні. Опора та рухи дещо обмежені, болі помірні.
• 2 ступінь – є множинні розриви волокон, можливе часткове пошкодження капсули. Відзначається помірний набряк, часто виявляються синці. Рухи обмежені, болючі, опора утруднена. Може визначатись деяка нестабільність суглоба.
• 3 ступінь – Повний розрив. Супроводжується різким болем, значним набряком та вираженими синцями. Рухи різко обмежені, опора, зазвичай, неможлива. При спробі пасивних рухів виявляється нестабільність суглоба.

При пошкодженні зв’язок 1-2 ступеня в абсолютній більшості випадків потрібне консервативне лікування. Самостійне загоєння настає за кілька тижнів. При повних розривах, незважаючи на високі регенеративні здібності зв’язок, самостійне відновлення відбувається не завжди, може знадобитися хірургічне втручання. При цьому ймовірність самостійного загоєння залежить від локалізації зв’язки, супутніх травматичних ушкоджень, своєчасності та адекватності консервативної терапії.

У момент травми виникає різкий біль. При розриві значної частини волокон іноді чути характерну бавовну. Потім з’являється наростаючий набряк, при тяжких травмах утворюються гематоми та підшкірні крововиливи. Хвилює біль, який різко посилюється при спробі повернути кінцівку в той бік, в який вона була повернена в момент ушкодження. Ступінь порушення опори та рухів залежить від тяжкості травми – від незначного обмеження при легкому розтягуванні до неможливості при важких надривах та повних розривах.

Під час огляду виявляється набряк. Незначне розтягнення супроводжується утворенням локальної припухлості в галузі зв’язування. При травмах середнього ступеня тяжкості набряк поширюється весь суглоб. При тяжких ушкодженнях спостерігається виражена набряклість з поширенням як на сам суглоб, а й у дистальну частину кінцівки, через набряку суглоб повністю перестає контуруватися. Крововиливи та гематоми виникають переважно при середніх та тяжких ушкодженнях.

Пальпація травмованої області різко болісна, визначається місцеве підвищення температури шкіри. Кріпітація відсутня. При легких і середніх травм пасивні рухи обмежені через біль, при тяжких ушкодженнях виявляється зайва рухливість, що має певні відмінності від патологічної рухливості внаслідок перелому. При переломах патологічна рухливість виникає в області зламу, тобто там, де її в нормі взагалі не повинно бути. При пошкодженні зв’язок руху відбуваються там, де і повинні (у суглобі), проте їхня амплітуда більше, ніж у нормі.

Діагноз виставляється на підставі симптомів та, при можливості, даних МРТ, УЗД суглоба або артроскопії. Зв’язки – м’якоткані утворення, вони не видно на рентгенограмах, тому рентгенографія може використовуватися тільки для виключення перелому, оскільки переломи та розтягнення супроводжуються подібною симптоматикою і іноді поєднуються один з одним. Крім того, під час диференціальної діагностики з переломами враховуються характерні клінічні ознаки.

При розтягуваннях, на відміну переломів, немає болю при натисканні кістку (крім натискання у сфері пошкодженої зв’язки). У момент травми чути бавовну, а не кістковий хрускіт. У стані спокою, як правило, відсутній виражений больовий синдром, що порушує сон та відпочинок хворого. При пальпації не визначається крепітація, а деформація утворюється в основному за рахунок набряку, а не за рахунок усунення уламків.

На відміну від переломів, у яких пошкодження зв’язкового апарату суглоба спостерігається лише окремих випадках, вивих завжди супроводжується розривом чи розтягненням зв’язок. Вивихи також виключають на підставі рентгенографії та відсутності типових клінічних ознак. При розтягуванні, на відміну від вивиху, ніколи не буває різкої та грубої деформації суглоба, укорочення кінцівки та пружного опору при спробі пасивних рухів.

При ушкодженнях 1 та 2 ступеня проводиться амбулаторне лікування у травмпункті. При ушкодженнях 3 ступеня зазвичай потрібна госпіталізація до травматологічного відділення. Пацієнтам рекомендують спокій, високе становище кінцівки. Протягом першої доби до травмованої області прикладають холод (грілку або поліетиленовий пакет з льодом, загорнуті в рушник). Починаючи з третьої доби, використовують сухе тепло. При легких розтягуваннях на час ходьби накладають еластичний бинт або одягають супорт (спеціальну ортопедичну пов’язку). У спокої утримувальні пристрої знімають, щоб не перешкоджати кровообігу в ураженій ділянці. При тяжких травмах проводять іммобілізацію з використанням гіпсової або пластикової лонгети.

Пацієнтам із розтягуванням зв’язок, особливо у перші три доби, протипоказані теплові процедури: теплі компреси, гарячі ванни, сауна або лазня. Не слід приймати алкоголь або проводити масаж, оскільки це сприяє наростанню набряку та збільшенню синців. На початковому етапі не рекомендується здійснювати рух у пошкодженому суглобі, оскільки це може спровокувати додаткові мікророзриви волокон зв’язки та уповільнити швидкість її відновлення. Масаж та фізичні вправи показані лише у відновлювальному періоді.

У перші дні після травми для усунення болю та зменшення запалення за потреби можна використовувати нестероїдні протизапальні препарати (диклофенак, ібупрофен та ін.). Якщо інтенсивні болі зберігаються тиждень чи більше, потрібно звернутися до лікаря, щоб він порекомендував інші, безпечніші способи знеболювання, оскільки тривалий прийом нестероїдних протизапальних засобів може спровокувати виникнення гастриту або утворення виразки шлунка. Поряд з НПЗП для вживання можна застосовувати більш безпечні зовнішні засоби з тієї ж групи.

На етапі відновлення пацієнтів направляють на ЛФК. Вправи спочатку включають лише легкі розминочні руху, потім комплекс поступово розширюється. У цьому загальним принципом відсутність болю і під час вправ. Слід пам’ятати, що надто тривалий повний спокій, як і надто ранні рухи в суглобі, можуть негативно позначитися на тривалості відновлювального періоду, тому лікувальною фізкультурою слід займатися строго відповідно до рекомендацій лікаря та інструктора ЛФК.

Прогноз при розтягуванні зв’язок сприятливий. Ушкодження 1 ступеня, як правило, гояться без залишкових явищ. При розтягуванні 2 та 3 ступеня у деяких пацієнтів у віддаленому періоді спостерігається поколювання та хронічні болі у суглобі. Це може бути обумовлено як утворенням невеликих вузликів, так і залученням нервових закінчень у процес рубцювання волокон. Необхідно пам’ятати, що відновлення зв’язки відбувається за рахунок утворення рубців, а, отже, надалі ця зв’язка буде менш стійка до пошкоджень. Для запобігання повторним травмам під час занять спортом слід використовувати спеціальні супорти.