Сальмонельоз

Сальмонельоз – це інфекційне захворювання травної системи, що виникає в результаті зараження бактеріями роду Salmonella, що супроводжується вираженою інтоксикацією та дегідратацією, що іноді протікає за типом тифу, або з септицемією. Найбільш небезпечними у плані сальмонельозу є термічно погано оброблені яйця, молочні та м’ясні продукти. Перебіг сальмонельозу може відбуватися за гастроінтестинальним або генералізованим варіантом, можливо бактеріовиділення без клінічних проявів. Діагноз сальмонельозу виставляється при виявленні сальмонел у калових та блювотних масах хворого.

Сальмонельоз – це інфекційне захворювання травної системи, що виникає в результаті зараження бактеріями роду Salmonella, що супроводжується вираженою інтоксикацією та дегідратацією, що іноді протікає за типом тифу, або з септицемією.

Salmonella – рід грамнегативних, рухливих, факультативно анаеробних, паличкоподібних мікроорганізмів. Відносно стійкі у навколишньому середовищі. Можуть зберігати життєздатність у воді до 5 місяців, у ґрунті до півтора року, у м’ясі до півроку, у пташиних тушках до року і більше. Близько 20 днів зберігаються у молоці, місяць у кефірі та чотири – у вершковому маслі. У сирі сальмонела може залишатися в живому вигляді до року, 3-9 місяців у яєчному порошку та 17-24 дні на шкаралупі яєць. Сальмонели гинуть через 5-10 хвилин при температурі 70 ° С, можуть витримувати деякий час кип’ятіння, якщо знаходяться в товщі великого шматка м’яса. При варінні яєць гинуть через 4 хвилини. У молоці та м’ясних продуктах сальмонели не тільки зберігаються, а й активно розмножуються, при цьому не впливаючи на органолептичні властивості продуктів. Мікроорганізми досить стійкі до солення та копчення, а при заморожуванні збільшують тривалість життя. В даний час виділені резидентні (інакше – госпітальні) штами сальмонел, що мають високий ступінь стійкості до антибіотикотерапії та дезінфікуючих засобів.

Резервуаром і джерелом сальмонельозу є худоба, птах, деякі дикі тварини. У тварин захворювання може протікати як із клінічними проявами, так і безсимптомно. Здорові тварини не хворіють на сальмонельоз, до цього схильні особини з ослабленим імунітетом. Сальмонели проникають у кровотік таких тварин і обсіменяють органи та тканини. Людина заражається при догляді за хворими тваринами, їх вибої, вживанні інфікованих продуктів тваринного походження. Птахи, хворі на сальмонельоз, можуть забруднювати послідом об’єкти обстановки та продукти харчування. У деяких випадках (окремі види збудника) джерелом інфекції може бути людина. Тварини заразні протягом кількох місяців, людина може передати інфекцію в період від кількох днів до трьох тижнів, іноді носійство зберігається роками.

Сальмонельоз передається за фекально-оральним механізмом переважно харчовим шляхом. Основне значення в епідеміології сальмонельозу відіграють м’ясні та молочні продукти, пташині яйця. Водний шлях зараження реалізується у разі потрапляння сальмонел у джерела питної води для худоби у тваринницьких господарствах. Контактно-побутовий шлях нерідко має важливе епідеміологічне значення у випадках внутрішньолікарняних інфекцій. У міських умовах можлива реалізація повітряно-пилового шляху зараження.

Люди мають високу сприйнятливість до сальмонельозу. Ступінь тяжкості інфекції, що розвинулася, залежить від комплексу факторів, як зовнішніх (кількість потрапили в організм збудників, їх антигенний склад і біологічні особливості), так і внутрішніх (стан захисних систем організму людини, супутні патології, зокрема травної системи). Найбільш важко інфекція протікає у немовлят (особливо недоношених) та осіб похилого віку. Постінфекційний імунітет нестійкий, зберігається трохи більше року.

За клінічною картиною та ступенем поширення інфекційний процес поділяють на гастроінтестинальний, генералізований сальмонельоз та бактеріовиділення. Гастроінтестинальна форма з локалізації відрізняється на варіанти: гастритичний, гастроентеритичний і гастроентероколітичний.

Генералізований сальмонельоз може протікати у вигляді двох варіантів: тифоподібного та септичного. Бактеріовиділення може мати гострий, хронічний і транзитний характер.

Інкубаційний період сальмонельозу може тривати від кількох годин до двох днів. Клінічні прояви залежить від варіанта захворювання. Найбільш часто зустрічається формою є гастроентеритичний варіант сальмонельозу. Характеризується загальною інтоксикацією та порушенням водно-сольового обміну. Захворювання починається гостро, з підвищення температури та наростання ознак інтоксикації (головний біль, ломота у м’язах, слабкість). Потім у животі виникає біль спастичного характеру з переважною локалізацією у верхніх відділах живота та пупкової області, нудота та часте блювання. Незабаром приєднується діарея, калові маси досить швидко набувають рідкого, пінистого характеру, смердючі, іноді відзначається їх зеленуватий відтінок. Діарея та блювання мають різну частоту залежно від тяжкості перебігу захворювання. Велика кількість рідини, що виділяється при блюванні і дефекації веде до розвитку дегідратації.

При фізикальному огляді виявляється блідість шкірних покривів, незважаючи на лихоманку, іноді відзначається ціаноз, язик сухий та покритий нальотом, здуття живота. При пальпації у животі відзначають бурчання, помірну болючість. При вислуховуванні серця тахікардія тони приглушені. Пульс м’якого наповнення, схильність до гіпотензії. Нерідко відзначають помірну олігурію. При тяжкій дегідратації можливий розвиток судом, переважно нижніх кінцівок.

При гастроентероколітичному варіанті до другого-третього дня обсяг випорожнень зменшується, у калі можуть виявлятися слиз та прожилки крові. Пальпація живота виявляє болючість та спазм товстого кишечника, дефекація може супроводжуватися тенезмами. Гастритичний варіант має найбільш легкий та короткочасний перебіг, зустрічається порівняно рідко. Він також характеризується гострим початком, менш вираженою інтоксикацією, багаторазовим блюванням. Біль локалізується переважно в епігастрії, діарея не розвивається. При гастроінтестинальній формі сальмонельозу ступінь тяжкості визначається за вираженістю інтоксикаційного та дегідратаційного синдромів. Ступінь інтоксикації зазвичай характеризує температура тіла, яка може змінюватись від субфебрилітету до вираженої лихоманки.

Генералізована форма може протікати за тифоподібним варіантом, при цьому спочатку часто спостерігаються гастроентеральні явища. В подальшому за стихання нудоти, блювання і діареї наростає лихоманка та ознаки інтоксикації (головний біль, безсоння, виражена слабкість), при цьому лихоманка набуває постійного або хвилеподібного характеру. При огляді хворого іноді можуть відзначати елементи геморагічного висипу на шкірі, на 3-5 день виявляється гепатоспленомегалія. Характерною є помірна артеріальна гіпотензія, відносна брадикардія. Клінічна картина нагадує таку при черевному тифі.

Септичний варіант сальмонельозу також часто починається зі шлунково-кишкової клініки, в подальшому змінюється вираженою стійкою ремітуючої лихоманкою, тахікардією, ознобами та інтенсивним потовиділенням при зниженні температури. Має місце гепатолієнальний синдром. Захворювання протікає важко, тривало, може сприяти розвитку вторинних осередків гнійного запалення в легенях, нирках та сечовому міхурі (пієлонефрит, цистит), ендокардитів, абсцесів та флегмон. Іноді відзначають запалення райдужної оболонки.

Після перенесеного сальмонельозу, незалежно від його форми, деякі хворі продовжують виділяти збудника (бактеріовиділення) до місяця. Якщо бактеріовиділення затягується більше трьох місяців, його визнають хронічним. До тяжких ускладнень з високою ймовірністю летального результату відносять інфекційно-токсичний шок, який супроводжується набряком легень та головного мозку, серцево-судинною, нирковою та наднирниковою недостатністю. Генералізовані форми загрожують розвитком гнійних ускладнень.

Для діагностики виробляють виділення збудника з блювотних та калових мас (при генералізованих формах збудник виявляється у бакпосіві крові). Іноді бактерії можна виділити з промивних вод шлунка та кишечника, жовчі. Для ідентифікації збудника виробляють посів на живильні середовища. Серологічна діагностика провадиться за допомогою РНГА, РКА, РЛА, ІФА, РІА.

Ступінь дегідратації визначають на підставі аналізу даних про гематокрит, в’язкість крові, кислотно-лужний стан і баланс електролітів. При розвитку ускладнень сальмонельозу необхідна консультація кардіолога, уролога, нефролога та інших фахівців, залежно від виду ускладнення.

Хворі з тяжкою формою перебігу або схильні до розвитку ускладнень підлягають госпіталізації, в інших випадках лікування проводиться вдома. Бажано спочатку здійснити заходи щодо промивання шлунка та кишечника (сифонні клізми, ентеросорбенти). Потім здійснюють корекцію водно-сольового балансу, роблячи заходи з регідратації. Дегідратацію першого та другого ступеня коригують за допомогою частого дробового прийому внутрішньо сольових розчинів. Більш тяжкий ступінь зневоднення може вимагати внутрішньовенної інфузійної терапії ізотонічними полііонними розчинами.

Дезінтоксикаційну терапію колоїдними розчинами або 10% розчином декстрану проводять лише після відновлення водно-електролітного гомеостазу. Ознаки вираженого метаболічного ацидозу є показанням до внутрішньовенного введення бікарбонату натрію.

Антибіотикотерапія показана при генералізованій формі захворювання. Призначають препарати групи фторхінолонів, хлорамфенікол, доксициклін. Для лікування гастроінтестинальних форм захворювання антибіотики застосовують лише у випадках стійкої до інших терапевтичних заходів інфекції. При гастроінтестинальній формі позитивний ефект дає призначення ферментних препаратів (панкреатин, суха жовч). У гострий період захворювання хворим прописано дієту №4, після стихання кишкових проявів – №13.

Загальна профілактика сальмонельозу включає заходи щодо забезпечення санітарно-гігієнічних умов при утриманні, забої худоби та птиці, обробці туш та продуктів тваринного походження, приготуванні страв з них на підприємствах громадського харчування та харчових виробництвах. А також заходи щодо контролю за захворюваністю сільськогосподарських тварин та птахів. Індивідуальна профілактика полягає у ретельній кулінарній обробці продуктів тваринного походження, дотриманні термінів зберігання їжі.

Мір специфічної профілактики сальмонельозу (вакцинації) не передбачено через антигенну неоднорідність збудника та нестійкість імунітету. Екстрена профілактика в осередку інфекції при внутрішньолікарняних спалахах проводиться за допомогою лікувального сальмонельозного бактеріофага.