Шість рослин, якими спасали людей у ​​великій вітчизняній війні

Доводилося обходитися тим, що було під рукою.

З перших днів Великої Вітчизняної війни в країні стала остро відчуватися нестача лікарських засобів. Фармацевтичні підприємства були зруйновані чи евакуйовані.

Огромну територію європейської частини країни, на якій у мирну годину велися заготівлі лікарської сировини, окупували загарбники. У цих умовах лікарі змушені були звернутися до цілющої сили вітчизняної флори. Які рослини допомагали рятувати людські життя?

Береза

Порошок з березових бруньок використовували для лікування ран, які повільно гоїться, екземи, гнійничкових захворювань шкіри, профілактики відморожень. Його змішували з несолоним свинячим топленим або яловичим салом, парафіном, невеликою кількістю йоду або кількома крупинками марганцівки і отримували чудову мазь. Нанесення такої суміші на рані дозволяло швидко очистити їх від гною і прискорити загоєння.

Допомагала береза ​​та від корості. З кору дерева добували дьоготь, змішували його з толом (вибухова речовина), свинячим жиром і втирали у хворі місця, потім змивали у лазні. Досить було 2-3 такі процедури.

Вітамінний настій із березового листя повертавши пораненим втрачені сили.

Торф’яний мох

З ролью перев’язувального матеріалу в роки війни успішно справлявся торф’яний мох. Стебло і листя рослини містять порожні клітини-резервуари, завдяки яким воно здатне вбирати в собі величезну кількість води, що у 6 разів більше, ніж вата, у 20 разів більше власної ваги. Цю властивість і використовували медики.

Мох збирали, тщательно висушували та наносили на рані. Рослина вбирала в себе дах і гній, а крім того, надавала антибактеріальну, протизапальну, ранозагоювальну та знеболюючу дію, яка пояснюється наявністю фенольних сполук.

Лимонник китайський

У 1942 році були організовані ґрунтовні дослідження лікувальних властивостей лимонника китайського. Рослина привернула увагу вчених своїми властивостями швидко відновлювати сили, надовго зберігати бадьорість духу та гостроту зору, про які стало відомо з розповідей тайгових охотників, записаних радянським ботаніком та географом Ст. Л. Комаровим ще наприкінці ХІХ століття.

З ягід лимоннику, зібраних у далекосхідних лісах, стали готувати настоянку та відправляти її до госпіталі. Препарат використовували для лікування погано гоїтися ран і язв, видавали льотчикам для посилення гостроти зору в нічний час.

Сосна

Запобігти епідемії цинги у блокадному Ленінграді допомогла сосна, а точніше — її хвоя, з якої готували настій за методом, розробленим вченими Всесоюзного науково-дослідного витаминного інституту під керівництвом О. Д. Беззубова. Потрібний досвід лікування захворювання двохсотлітньої давності.

Щоранку виснажені жінки вирушали на збирання хвойних лап, які потім доставляли на заготівельні пункти. 100-200 г зеленуватого хвойного напитку забезпечували добову потребу організму у вітаміні С. А ще з голок хвої витягували каротин і його масляним розчином лікували обмороження.

Календула

Не одна життя під час Великої Вітчизняної війни врятувала мазь на основі календулі, яка володіє активною ранозагоювальною та дезінфікуючою дією. Її застосовували при лікуванні гнійних ран.

У воєнні роки вивченню властивостей рослини було присвячено чимало наукових робіт. З’ясувалося, що її антисептичні властивості забезпечують ефірну олію та саліцилову кислоту, присутні у складі квіток календулі.

Глід

В якості ефективного замінника дефіцитних серцевих препаратів військові медики використовували рідкий спиртовий екстракт плодів боярин. Цей доступний засіб був рекомендований вченим секретарем Фармацевтичного комітету вченої Медичної ради Міністерства охорони здоров’я СРСР, кандидатом фармацевтичних наук О. Ю. Шассом.

Екстракт боярин видавався солдатам для зміцнення серцево-судинної та нервової систем. Він дозволяв полегшити біль у ділянці серця, знизити тиск, зняти сильне збудження нервної системи, відновити сон.

Основними збирачами та заготівельниками лікарських рослин у військові роки були діти. У вільний від навчання час вони вирушали на луки та ліси, збирали трави, а потім сушили їх і відправляли на фронт, у госпіталі.