Соматостатинома

Соматостатинома – Рідкісне гормонально активне новоутворення, що походить з дельта-клітин острівців Лангерганса, розташованих в підшлунковій залозі, рідше – з клітин дифузної нейроендокринної системи, що локалізуються в дванадцятипалій кишці. Проявляється болями, диспепсією, стеатореєю, схудненням та анемією. Супроводжується розвитком цукрового діабету та жовчнокам’яної хвороби. На пізніх стадіях соматостатинома зазвичай метастазує до печінки. Діагностується на підставі клінічної симптоматики, лабораторних аналізів, КТ, УЗД та інших досліджень. Лікування – хірургічна резекція, хіміотерапія, симптоматична терапія.

Соматостатинома – рідкісна пухлина, що походить із клітин APUD-системи, що виробляють соматостатин. У 90% випадків виявляє ознаки злоякісності. У 60% випадків знаходиться в підшлунковій залозі, утворюється з дельта-клітин острівців Лангерганса. 35-38% випадків припадають на соматостатиноми, джерелом яких є ентерохромафінні клітини тонкого кишечника (зазвичай – дванадцятипалої кишки). Вперше була описана у 1977 році. На даний момент у спеціальній літературі існує лише трохи більше 20 описів соматостатиноми, тому закономірності розвитку цього захворювання поки що залишаються недостатньо вивченими.

Встановлено, що розвиток соматостатином підшлункової залози зазвичай супроводжується досить яскравою клінічною симптоматикою, а неоплазії дванадцятипалої кишки схильні до малосимптомного або безсимптомного перебігу через менш активне вироблення соматостатину. Можливе поєднання соматостатиноми та синдрому МЕН-II. Жінки страждають частіше за чоловіків. Лікування проводять фахівці в галузі онкології, ендокринології, гастроентерології та абдомінальної хірургії.

У клінічній практиці використовують класичну чотиристадійну класифікацію онкологічних захворювань та класифікацію TNM. Відповідно до чотиристадійної класифікації розрізняють такі стадії соматостатиноми:

• 1 стадія – виявляється вузол діаметром менше 2 см, добре відмежований від навколишніх тканин. Метастази відсутні.
• 2 стадія – діаметр соматостатиноми перевищує 2 см. Метастази відсутні.
• 3 стадія – виявляється неоплазія будь-якого розміру з метастазами у регіонарні лімфовузли.
• 4 стадія – виявляється новоутворення будь-якого розміру з метастазами у віддалені органи.

Відповідно до класифікації TNM виділяють такі стадії соматостатиноми:

• Т1 – неоплазия не виходить межі підшлункової залози, у своїй Т1а – діаметр вузла менше 2 див, Т1б – понад 2 див.
• Т2 – соматостатинома проростає навколишню клітковину, жовчну протоку або дванадцятипалу кишку.
• Т3 – новоутворення проростає ободову кишку, шлунок чи селезінку.

Літерою N позначають лімфогенні метастази (N0 – немає метастазів, N1 – є метастази), літерою M – віддалені метастази (M0 – немає метастазів, M1 – є метастази).

Для соматостатиноми характерна тріада, що включає холелітіаз, сприятливо протікає цукровий діабет і стеаторею. Поряд із переліченими ознаками у пацієнтів можуть виявлятися болі та дискомфорт у верхній частині живота, проноси, гіпохлоргідрія, анемія та втрата ваги. Перелічені симптоми соматостатиноми прямо чи опосередковано зумовлені дією соматостатину. Причиною розвитку цукрового діабету є уповільнення вивільнення інсуліну бета-клітинами разом із гальмуванням виділення глюкагону альфа-клітинами острівців Лангерганса.

Висока ймовірність виникнення жовчнокам’яної хвороби у пацієнтів із соматостатиномою пояснюється зниженням скорочувальної здатності жовчного міхура у разі підвищення рівня соматостатину. Виділення великої кількості жиру з каловими масами обумовлено порушеннями секреції панкреатичних ферментів та погіршенням всмоктування у кишечнику. Зниження кислотності шлункового вмісту при соматостатиномі є наслідком переважної дії соматостатину на кислотоутворюючі клітини та G-клітини шлунка.

При прогресуванні соматостатиноми виявляються загальні симптоми онкологічного захворювання. Пацієнти страждають від слабкості, підвищеної стомлюваності, порушень настрою, уповільнення психічної діяльності та розладів сну. У хворих на соматостатиному спостерігаються втрата апетиту, зниження ваги аж до кахексії, блідість і сухість шкіри, пітливість, гіпертермія, нудота, блювання, анемія та імунні розлади. Характерною особливістю є часте метастазування в печінку, що супроводжується жовтяницею та гепатомегалією.

Діагноз виставляється з урахуванням скарг, анамнезу хвороби, результатів лабораторних та інструментальних досліджень. Пацієнтам призначають аналіз крові для визначення рівня соматостатину та аналізи з попередньою стимуляцією препаратами з гіпоглікемічним ефектом. За наявності соматостатиноми рівень соматостатину в сотні чи навіть тисячі разів перевищує нормальні показники (50-100 пг/мл), індукована гіпоглікемія супроводжується підвищенням рівня соматостатину.

Для оцінки розташування, розмірів та поширеності соматостатиноми здійснюють МРТ підшлункової залози, УЗД підшлункової залози, УЗД черевної порожнини та МСКТ органів черевної порожнини. Для виявлення метастазів у печінці виконують УЗД, КТ та МРТ печінки. При розташуванні соматостатиноми у дванадцятипалій кишці можливе використання ендоскопічного УЗД. Диференціальну діагностику здійснюють з іншими нейроендокринними пухлинами, цукровим діабетом, жовчнокам’яною хворобою, а також захворюваннями, що супроводжуються діареєю та стеатореєю.

Основним методом лікування соматостатиноми є резекція підшлункової залози. У післяопераційному періоді призначають хіміопрепарати (5-фторурацил, стрептозоцин, доксорубіцин, дакарбазин). При соматостатиномах на стадії віддаленого метастазування здійснюють хіміотерапію. Крім того, пацієнтам призначають симптоматичну терапію. Використовують препарати, що містять ферменти підшлункової залози, пероральні цукрознижувальні засоби, анальгетики, протиблювотні і т. д. Застосовують гепатопротектори для захисту печінки. Рекомендують спеціальну дієту.

Прогноз при соматостатином визначається поширеністю онкологічного процесу. За відсутності метастазів показники п’ятирічного виживання наближаються до 100%. При ліфогенних метастазах та віддаленому метастазуванні до печінки до 5 років з моменту постановки діагнозу вдається дожити 30-60% пацієнтів. Оскільки у більшості хворих при першому зверненні виявляються осередки в печінці та регіонарних лімфовузлах, соматостатинома зазвичай сприймається як прогностично несприятливе захворювання.