Спазм кишківника

Спазм кишківника – симптом величезної кількості захворювань травного тракту, що характеризується вісцеральним болем високої інтенсивності, пов’язаної зі значним скороченням стінки кишківника. Головна ознака кишкової коліки – переймоподібний біль, зазвичай він поєднується з іншими симптомами основного захворювання. Для з’ясування причини цього стану можуть знадобитися різні лабораторні, рентгенологічні, ультразвукові та інструментальні методи дослідження. Лікування спазму кишечника консервативне: седативні препарати, спазмолітики, тепло на ділянку живота, протидіарейні засоби та спеціальна дієта.

Спазм кишечника не є самостійною нозологічною одиницею, а лише є ознакою серйозних неполадок у роботі ШКТ. Найчастіше цей функціональний розлад роботи кишечника зустрічається в дитячому віці, проте нерідко скарги на спазматичні болі в животі пред’являють і дорослі люди. Провідні фахівці країни в галузі гастроентерології довгі роки ведуть суперечки, чи вважати подібні функціональні розлади (гастроезофагеальний рефлюкс, функціональна діарея, спазм кишечника тощо) просто симптомом неблагополуччя в травному тракті, або преморбідним станом, яке в майбутньому. На даний момент консенсусу щодо статусу функціональних розладів не досягнуто, але пацієнтам слід ставитися до кишкової коліки серйозно. З’ясувати причину цього стану означає попередити розвиток серйозних захворювань шлунково-кишкового тракту.

Переймоподібний біль, характерний для спазму кишечника, може виникати у зв’язку з порушеннями різних механізмів моторики кишки. Основні ланки патогенезу при спазмі кишечника: перерозтягнення кишкової стінки, подразнення нервових закінчень, порушення тонусу гладкої мускулатури кишки з розладом механізмів її скорочення, виникнення патологічної перистальтики (антиперистальтика, ослаблення або посилення перистальтичних хвиль, зникнення перистальтики для просування харчової грудки.

Спазм кишечника може виникати на тлі розладів травлення – гострих і хронічних гастритів, виразки шлунка та ДПК, гепатитів, панкреатиту та ін. . Іншою частою причиною спазму кишечника є похибки в харчуванні – механізм розвитку коліки такий самий, як і при порушеннях травлення, але подразнення кишкової стінки відбувається занадто холодною, гострою, смаженою, сухою, несвіжою їжею, виробами з дріжджового тіста та ін.

Кишкова коліка може розвиватися і при інтоксикаціях – при генералізованих вірусних інфекціях (грип, ГРВІ), отруєнні промисловими та рослинними отрутами, солями важких металів. У цих випадках спазм кишечника виникає внаслідок дії отрут і токсинів на нервово-м’язовий апарат кишки. Кишкові інфекції також можуть бути причиною даної патології: розмноження бактерій у просвіті кишечника надає комплексний вплив, викликаючи і подразнення нервових закінчень, і надмірну ексудацію з перерозтягуванням кишкової стінки, порушення перистальтики.

У астенічних людей з лабільною психікою, схильних до сильних переживань, часто під час стресових ситуацій виникають переймоподібні болі в животі, пов’язані зі спазмом кишечника. При емоційних потрясіннях відбувається порушення вегетативної регуляції моторики кишківника.

Спазм кишечника також характерний для гельмінтозів: глисти, що паразитують у травній трубці, здатні збиратися в клубки і конгломерати, що перекривають просвіт кишкової трубки. Крім того, самі гельмінти та продукти їх життєдіяльності подразнюють нервові закінчення у слизовій оболонці.

При непрохідності кишківника також можливі спастичні скорочення його мускулатури. Спазм найчастіше виникає на тлі обтурації кишечника пухлиною, стороннім тілом, копролітами та жовчними конкрементами, клубками гельмінтів, безоарами. Непоодинокі випадки розвитку кишкової коліки та при спайковій кишковій непрохідності, що виникла на тлі запальних захворювань черевної порожнини та малого тазу, оперативних втручань, опромінення. Кишечник намагається подолати перешкоду шляхом поступового посилення перистальтики, що зрештою призводить до спазму.

Залежно від причини та локалізації патологічного процесу, виділяють окремі типи спазму кишечника. Апендикулярний тип розвивається за наявності запального процесу в червоподібному відростку. Зазвичай через деякий час після апендикулярної кольки з’являється клініка апендициту. Ректальний тип пов’язаний із спазмом прямої кишки та проявляється частими сильними позивами на дефекацію. Свинцевий тип спазму кишечника супроводжує отруєння свинцем, для якого характерні висока лихоманка, напруга передньої черевної стінки, сірий наліт на яснах, кровотечі з ротової порожнини. Судинний тип пов’язаний з гіпоперфузією кишечника на тлі гіпертонічного кризу, атеросклерозу, тромбозу мезентеріальних вен, здавлення судин пухлиною або спайками.

Єдиним симптомом спазму кишечника є інтенсивний переймоподібний біль у животі. Залежно від цього, і натомість якого захворювання виник спазм кишечника, можуть реєструватися та інші симптоми.

При гастриті спазм кишечника супроводжується болями в епігастрії, нудотою, блюванням, диспепсичними явищами, зниженням апетиту та схудненням. При виразковій хворобі шлунка та ДПК болі стають інтенсивнішими, виникають на голодний шлунок і вночі. Спазм кишечника при патології печінки поєднується з болями в правому боці та печінковою колькою, блювотою жовчю, жовтяничністю шкіри та слизових, шкірним свербінням. При захворюваннях підшлункової залози спазм кишечника приєднується до оперізувальних болів у животі, неприборканої блювоти, метеоризму та діареї.

Кишкові інфекції зазвичай маніфестують лихоманкою, нудотою та блюванням, а потім на тлі діареї до симптоматики приєднується і спазм кишечника. У калі при цьому візуалізуються патологічні домішки (слиз, кров). Клініка гельмінтозів часто розвивається поступово, і спазми кишечника можуть бути єдиними клінічними ознаками протягом тривалого часу. Крім того, пацієнт пред’являє скарги на слабкість, млявість, зниження працездатності, висипання на шкірі та свербіж у ділянці ануса. При кишковій непрохідності перших етапах пацієнта турбують сильні спазми кишечника, інтенсивність яких поступово знижується. Коліки виникають на тлі відсутності відходження газів і калу, неодноразового невгамовного блювання. Живіт роздувається, перистальтика зникає. Якщо не допомогти хворому протягом доби, наступають незворотні зміни в стінці кишки.

Найчастіше у разі спазму кишечника пацієнт звертається по консультацію гастроентеролога чи терапевта. Зазначені спеціалісти ретельно вивчають анамнез, супутні скарги та, за необхідності, призначають консультацію хірурга.

Для виявлення основного захворювання, яке могло призвести до розвитку спазму кишківника, проводиться ряд лабораторних та інструментальних досліджень. Загальний аналіз крові може виявити анемію, запальні зрушення лейкоформули. Загальний аналіз сечі вкаже на катастрофу в малому тазі (пельвіоперитоніт), порушення обміну жовчних кислот та глюкози. Біохімічний аналіз крові є індикатором стану печінки, підшлункової залози, нирок. Для виключення патології кишечника досліджуються копрограма та аналіз калу на приховану кров.

Для виявлення органічної патології внутрішніх органів може знадобитися проведення УЗД, оглядової рентгенографії (у тому числі контрастної), комп’ютерної томографії або МСКТ органів черевної порожнини.

Досить часто для встановлення точних причин спазму кишківника потрібна консультація лікаря-ендоскопіста. Езофагогастродуоденоскопія, колоноскопія та ректороманоскопія дозволяють візуалізувати зміни слизової оболонки різних відділів кишечника та виявити точну причину патологічного стану.

До приїзду працівників швидкої допомоги не слід самостійно усунути спазм кишечника знеболюючими та спазмолітичними засобами, теплою грілкою, клізмами. Тільки лікар зможе правильно оцінити виявлені симптоми та виключити такі серйозні захворювання, як гострий апендицит, перитоніт, непрохідність кишечника. Самостійне лікування спазмів кишечника може призвести до змащування симптомів, помилок діагностики та затягування лікувальних заходів.

Після того, як гостру хірургічну патологію було виключено, призначається патогенетичне лікування. Якщо спазм кишечника розвинувся і натомість емоційного стресу, або поява цього симптому призвело до підвищеної нервозності пацієнта, призначаються седативні засоби. Дротаверин та препарати беладони розслаблюють гладку мускулатуру внутрішніх органів, усуваючи спазм кишечника. Подібною дією має і тепла грілка на ділянку живота. При підвищеному газоутворенні призначається дієта (лікувальна голодування протягом 12 годин, потім виключаються продукти, що призводять до підвищеного газоутворення), клізми для виведення калу та газів. Якщо спазм кишківника виник на тлі діареї, рекомендується прийом смекти та інших антидіарейних засобів.

При періодично виникаючих кишкових кольках, не пов’язаних з іншою патологією внутрішніх органів, рекомендується тривалий прийом заспокійливих препаратів, дотримання дієти з виключенням смажених, гострих, жирних, маринованих та копчених продуктів, консервів, газованих напоїв, дріжджового тіста та деяких овочів (бобові, капуста, кукурудза, редиска).

Прогноз та профілактика спазму кишечника

Прогноз у разі спазму кишечника зазвичай сприятливий, важкі наслідки можливі лише за гострої хірургічної патології. Профілактика полягає у попередженні та своєчасному лікуванні захворювань, які проявляються цим симптомом. Для запобігання спазмам кишечника слід вести здоровий спосіб життя, раціонально харчуватися, уникати стресів.