Стороннє тіло горлянки

Сторонні тіла горлянки — чужорідні предмети, частини їжі або живі організми, які випадково потрапили в горлянку. Сторонні тіла глотки надають шкідливий вплив на її слизову оболонку, можуть стати причиною інфікування і призвести до обтурації верхніх дихальних шляхів з розвитком асфіксії. Сторонні тіла глотки проявляються вираженим болем у горлі, першінням, почуттям стороннього тіла, порушенням ковтання, підвищеним слиновиділенням, позивами до блювання. Можуть спостерігатися утруднення дихання та асфіксія. Діагностика сторонніх тіл глотки ґрунтується на анамнестичних даних, результатах фарингоскопії та рентгенологічного дослідження. Лікувальна тактика полягає у видаленні сторонніх тіл глотки природним шляхом або хірургічним способом.

Глотка виконує бар’єрну функцію, перешкоджаючи проходженню сторонніх тіл, що потрапили в неї, далі в дихальні шляхи або травний тракт. Це здійснюється за рахунок скорочення м’язових жомів глотки, що рефлекторно відбувається у відповідь на сприйняття стороннього тіла чутливими рецепторами слизової оболонки. Якщо предмет, що потрапив у горлянку, долає її захисний бар’єр, то виникає стороннє тіло стравоходу або стороннє тіло гортані. При сильному кашльовому поштовху чужорідний предмет може бути закинутий з глотки в порожнину носа з утворенням чужорідного тіла носа.

Причиною попадання сторонніх тіл у глотку найчастіше є неуважність у процесі їди, сміх і розмова під час їжі. Дрібні побутові предмети можуть потрапити в горлянку з їжею або випадково вислизнути при утримуванні губами. У маленьких дітей сторонні тіла глотки виникають через недогляд дорослих. У людей похилого віку, що мають знімні зубні протези, в період сну може статися випадання протеза в порожнину глотки. Помилки медичного персоналу при виконанні маніпуляцій у порожнині рота або носа можуть призвести до потрапляння в горлянку частин медичних інструментів, ватних тампонів тощо.

В анатомічній будові глотки виділяють 3 частини: верхню – носоглотку, середню – ротоглотку та нижню – гортаноглотку. Сторонні тіла глотки класифікують залежно від того, в якій частині вони знаходяться. Як правило, зустрічаються сторонні тіла ротоглотки та гортаноглотки. Локалізація стороннього тіла в носоглотці спостерігається в окремих випадках і зазвичай пов’язана з паралічем м’якого піднебіння, причиною якого можуть бути патологічні процеси стовбура головного мозку (ішемічний і геморагічний інсульт, сирингомієлія, пухлини, нейросифіліс та ін.).

За своїм характером сторонні тіла глотки можуть бути побутовими, харчовими, ятрогенними, живими. Найчастіше зустрічаються сторонні тіла глотки, що є частиною їжі: рибні і м’ясні кісточки, погано пережовані шматки м’яса. Серед побутових сторонніх тіл глотки зазвичай спостерігаються цвяхи, шурупи, швейні голки, гудзики, шпильки, зубні протези, монети, шматочки скла чи дерева, дрібні іграшки чи його деталі. Ятрогенними сторонніми тілами глотки можуть стати ватяні тампони, зубні свердла, уламки медичних голок та інших інструментів, що використовуються у стоматології, отоларингології та хірургії. Попадання сторонніх предметів у горлянку можливе при видаленні зубів, лікуванні карієсу, протезуванні зубів, видаленні доброякісних пухлин глотки та порожнини носа, проведенні аденотомії, тонзилектомії та інших операцій. До живих сторонніх тіл глотки відносяться проникаючі з кишечника аскариди, п’явки, що потрапляють у горлянку з водою з відкритих водойм при купанні або питво, а також різні комахи, яких людина випадково вдихає разом з повітрям. Сторонніми тілами глотки також вважають петрифікати, що утворюються шляхом кальцифікації казеозного вмісту крипт піднебінних мигдаликів (подібно до петрифікатів у прикореневих лімфовузлах при туберкульозі легень).

За походженням сторонні тіла глотки поділяють на екзогенні та ендогенні. Екзогенні сторонні тіла глотки проникають у неї зовні через рот чи ніс. Ендогенні сторонні тіла глотки утворюються безпосередньо в ній або потрапляють в горлянку висхідним шляхом. До них відносяться петрифікати, що утворюються в криптах піднебінних мигдаликів, і аскариди, що через шлунок і стравохід мігрують в горлянку з кишечника. По глибині проникнення тканини глотки в отоларингології прийнято розділяти поверхневі і глибоко проникають сторонні тіла глотки.

Клінічна картина сторонніх тіл глотки залежить від їх розмірів, виду, форми та розташування, а також від часу, який минув з моменту їх потрапляння в горлянку. Загальними симптомами є: біль у горлі, відчуття стороннього тіла, першіння, кашель, утруднення ковтання, посилене слиновиділення. Може спостерігатися іррадіація болю у вухо чи горло. При локалізації стороннього тіла у ротоглотці відзначаються позиви до блювоти. У деяких випадках предмет, що потрапив у глотку, проходить у стравохід або гортань, пошкоджуючи при цьому слизову оболонку глотки, що також проявляється болем і першінням у горлі.

Гострі предмети зазвичай локалізуються в ротоглотці, застряючи в дужках і лакунах піднебінних мигдаликів або мигдалику кореня язика. Гострі сторонні тіла глотки викликають різко виражений больовий синдром. Характерний біль різального або колючого типу, що посилюється при розмові, ковтанні і навіть дихальних рухах. Гострі сторонні тіла глотки можуть стати причиною спазму м’язів глотки, у зв’язку з чим пацієнт не в змозі здійснювати ковтальні рухи, а отже, приймати їжу і пити воду. Порушення ковтання через сильний біль або спазму мускулатури призводить до того, що слина не проковтується, а витікає з порожнини рота, призводячи до мацерації та запалення губ.

Тупі сторонні тіла глотки часто проходять у гортаноглотку і розташовуються над входом у гортань або стравохід. Великі сторонні тіла цієї локалізації можуть частково перекривати просвіт гортані, що призводить до порушень дихання. Повна обтурація входу в горло викликає асфіксію – припинення надходження повітря в дихальні шляхи. Причиною асфіксії частіше бувають еластичні сторонні тіла глотки (наприклад, частинки м’ясної їжі), які, на відміну від твердих предметів, при заповненні гортаноглотки не залишають щілин, через які могло б проходити повітря.

Навіть незначна травматизація слизової оболонки стороннім тілом глотки призводить до розвитку запальної реакції з посиленням больового синдрому, виникненням гіперемії та набряку. Виражена набряклість звужує просвіт входу в горло і викликає труднощі дихання та ковтання. Сторонні тіла глотки, що мають гострі кути або колючі частини, здатні викликати глибокі та значні пошкодження тканин глотки (травми глотки). Вони можуть призвести до кровотечі із травмованих судин горлянки.

Сторонні тіла глотки можуть стати джерелом занесення інфекції. В результаті можливе формування бічного абсцесу глотки, паратонзилярного або заглоточного абсцесу, розвиток флегмони шиї.

Сторонні тіла глотки, розташовані в середній її частині – ротоглотці, зазвичай діагностуються без утруднень, оскільки добре видно при огляді і пальпуються при пальцевому дослідженні глотки. Погано візуалізуються дрібні сторонні тіла глотки або предмети, що глибоко проникли в складки слизової оболонки. Також погано видно чужорідні тіла в області гортаноглотки, особливо коли вони локалізуються в районі черпалоподібних складок між надгортанником і коренем язика, в грушоподібних синусах. Для кращої візуалізації сторонніх тіл горлянки застосовують фарингоскопію. У деяких випадках проводять рентгенологічне дослідження. При підозрі на міграцію стороннього тіла в носову порожнину, горло або стравохід показано риноскопію, ларингоскопію, езофагоскопію та рентгенографія стравоходу з контрастуванням.

Приблизно у половині випадків при зверненні пацієнтів щодо сторонніх тіл глотки такі не виявляються. При цьому зазвичай виявляються сліди травмування глотки, спричиненого спробами видалити стороннє тіло, яке може бути проковтнуте або зовсім відсутнє. Скарги на неіснуючі сторонні тіла глотки можуть бути зумовлені запальними процесами (тонзиліт, фарингіт), пухлинами глотки, психоневрологічними порушеннями, надмірною недовірливістю пацієнта. В окремих випадках відчуття стороннього тіла глотки пов’язані з патологічними змінами шийних хребців (остеохондроз, спондильоз), подовженням шиловидного відростка, дисфункцією нервово-м’язового апарату.

Сторонні тіла глотки підлягають видаленню. Якщо вони добре візуалізуються і доступні, то їх видалення здійснюється отоларингологом в умовах поліклінічної маніпуляційної. Вилучення таких сторонніх тіл глотки проводять з використанням пінцету, щипців Брюнінгса або носового корнцангу. Після видалення стороннього тіла горлянку обробляють розчином Люголя, пацієнту рекомендують харчування м’якою їжею та полоскання розчинами антисептиків.

Тяжче видаляються сторонні тіла глотки, розташовані в гортанній її частині. Їхнє вилучення проводиться під місцевою анестезією, для зменшення слиновиділення перед видаленням вводиться атропін. Застосовуються гортанне дзеркало та спеціальні гортанні щипці. Важко доступні сторонні тіла видаляються з допомогою ларингоскопії. Сторонні тіла глотки, що впроваджуються в м’які тканини, або погано витягуються через виражений набряк, часто неможливо витягнути природним шляхом. У таких випадках проводять хірургічне видалення за допомогою розтину глотки – фаринготомії.

Сторонні тіла глотки, що призводять до виражених порушень дихання та асфіксії, загрожують життю пацієнта вимагають негайного видалення. Воно проводиться пальцевим способом відразу ж на місці події.