Стороннє тіло шлунка

Стороннє тіло шлунка – Це чужорідний предмет, що потрапив у порожнину шлунка в результаті заковтування, проникаючого поранення, хірургічного втручання та ін. Проявляється болями в епігастрії, диспепсичних розладів; у разі ускладнень може розвиватись кровотеча, перфорація стінки шлунка, перитоніт. У діагностиці сторонніх тіл головну роль грають гастроскопія, рентгеноскопія черевної порожнини та шлунка. Якщо сторонній предмет не виходить природним шляхом, вдаються до ендоскопічної екстракції або видалення в процесі гастротомії.

Під чужорідним тілом шлунково-кишкового тракту в сучасній гастроентерології розуміють предмети, що надійшли в травний тракт ззовні або утворилися в ньому самому, але не є за своїм складом їжею. Згідно з наявними в літературі даними, сторонні тіла стравоходу зустрічаються у 68,4% випадків, шлунка – у 18,9%, тонкої кишки – у 7,1%, товстої кишки – у 3% та прямої кишки – у 2,6% випадків .

Сторонні тіла шлунка становлять суттєву загрозу здоров’ю людини. Несвоєчасне розпізнавання та видалення може викликати їх міграцію, кровотечу, перфорацію шлунка, а також спричиняти перитоніт, медіастиніт, утворення інфільтратів та флегмон у м’яких тканинах грудної та черевної порожнини. Наявність стороннього предмета в порожнині шлунка супроводжується тимчасовою чи стійкою втратою працездатності, інколи ж навіть призводить до летального результату. Ведення пацієнтів потребує узгодженості дій різних спеціалістів – ендоскопістів, гастроентерологів, абдомінальних хірургів, психіатрів.

Розрізняють випадково або навмисне проковтнуті предмети, що сформувалися в організмі камені (шлункові безоари, жовчні камені), предмети, що потрапили в шлунок травматичним шляхом або залишені при оперативних втручаннях. Випадково проковтнуті сторонні тіла шлунка дуже різноманітні. Діти молодшого віку часто заковтують дрібні предмети – монети, гудзики, елементи мозаїки та конструктора, дискові батарейки, кісточки від ягід, частини іграшок тощо. У дорослих сторонні тіла найчастіше потрапляють у шлунок у процесі їжі: кістки, зубочистки.

Нерідко проковтування предметів пов’язане зі звичкою утримувати у роті під час роботи шпильки, голки, цвяхи. Підвищений ризик випадкового проковтування сторонніх предметів існує в осіб похилого віку у зв’язку зі зниженням чутливості слизової оболонки ротоглотки, старечим недоумством або наявністю дисфагії після інсульту. Навмисне ковтання зустрічається у психічно хворих людей. У цій категорії осіб у шлунку нерідко виявляються великі та небезпечні предмети: столові прилади, цвяхи, термометри, зубні щітки, леза для гоління та ін.

Безоарне каміння – це тіла, що утворюються з плодових кісточок, рослинних волокон, вовни, волосся, смол, жирів, кров’яних згустків та ін. субстратів, що не перетравлюються. У шлунку можуть виявлятися волосяні кулі (трихобезоари), каміння рослинного (фітобезоари) та тваринного (стибобезоари) походження, органічні безоари (при мінералізації лаків, смол, згустків крові), тіла ембріонального походження (дермоїдні кісти шлунка), а також безоари змішаного полібезоари).

У разі формування холецистогастрального нориці при пенетрації виразки шлунка або жовчнокам’яної хвороби в шлунок можуть мігрувати жовчні камені. Іншорідними тілами, що проникли в шлунок травматичним шляхом (в результаті поранень або відкритих ушкоджень), як правило, стають уламки снарядів, кулі, шматки скла, дерева та ін. дренажі, тампони і т.д.

Розміри сторонніх тіл варіюють у межах – від кількох міліметрів до 20 і більше сантиметрів. За кількістю чужорідні об’єкти можуть бути одиночними та множинними. Найбільш небезпечні гострі предмети, що становлять потенційну загрозу пошкодження стінок шлунка, шлунково-кишкової кровотечі, розвитку прориву, абсцесу черевної порожнини або розлитого перитоніту. Тривале перебування у шлунку важких металевих предметів призводить до утворення пролежнів та некрозу шлункової стінки.

Сторонні тіла шлунка дрібного розміру та округлої форми можуть самостійно виходити назовні при дефекації. Фіксовані в шлунку предмети провокують больовий синдром в епігастрії: болі носять постійний тупий, ниючий характер. Після прийому їжі може відзначатися тяжкість у ділянці шлунка, нудота, металевий присмак у роті, гіперсалівація, посилення болю. Множинні сторонні об’єкти викликають болі, що розпирають, у верхній половині живота, диспепсичні розлади – нудоту, блювання, відрижку, зниження апетиту.

У разі утиску чужорідного тіла в воротарському відділі шлунка або 12-палої кишці, розвивається клініка обтураційної кишкової непрохідності, що характеризується інтенсивними переймоподібними болями, блюванням шлунковим вмістом, механічною жовтяницею. При введенні гострих предметів у стінку шлунка можуть розвиватися її запалення, некротичні зміни, кровотеча, що призводить до погіршення стану пацієнта.

При попаданні в шлунок жовчних конкрементів переважають симптоми провідного захворювання – калькульозного холециститу чи виразкової хвороби шлунка. Сторонні предмети травматичного походження викликають клініку масивної кровотечі та розлитого перитоніту. Тривале знаходження стороннього тіла у шлунку викликає електролітні порушення (гіпохлоремію, гіпокаліємію), метаболічний алкалоз.

При розпізнаванні патології враховують факт ковтання предметів, наявності травми, захворювань шлунково-кишкового тракту. Остаточна діагностика проводиться за допомогою рентгенологічних та ендоскопічних методів. Оглядова рентгенографія черевної порожнини є найбільш інформативною для виявлення металевих об’єктів. Рентгенонегативні предмети виявляються в процесі рентгенографії шлунка з розчином сульфату барію як різні за формою, дефекти наповнення, що зміщуються. За допомогою ендоскопії (гастроскопії) встановлюється остаточний діагноз, оцінюється кількість, розміри та форма сторонніх тіл шлунка.

Лікування здійснюється у відділенні абдомінальної хірургії, тактика визначається формою, величиною та кількістю об’єктів. Близько 80-95% випадково проковтнутих предметів виходять самостійно у процесі дефекації. Великі сторонні тіла, а також безоари можуть бути вилучені ендоскопічним шляхом через маніпуляційний гастроскопічний канал. Для екстракції предметів використовуються ендоскопічні щипці або спеціальні дротяні петлі. У психічно хворих гастроскопію слід проводити під внутрішньовенною седацією. Ендоскопічне видалення протипоказане під час перфорації стінок органу.

У разі знаходження у шлунку предметів, які не можуть вийти самостійно та бути витягнуті в ході ендоскопії, показано проведення гастротомії та видалення стороннього тіла. При формуванні холецистогастрального свища і потраплянні в шлунок жовчного каміння виконується холецистектомія, резекція шлунка, а при виразці 12-палої кишки – ваготомія і дрінуюче втручання (пілоропластика, накладення гастродуоденоанастомозу або гастроею). Видалення об’єктів, обумовлених проникаючим пораненням живота, проводиться окремим етапом у процесі ревізійної лапаротомії.

Прогноз залежить від форми, розміру та матеріалу об’єкта, стану пацієнта, давності виникнення патології. Для запобігання випадковому ковтанню предметів необхідний ретельний нагляд за маленькими дітьми, недопущення використання іграшок з дрібними деталями, зберігання дрібних предметів у недоступному для дітей місці. Слід відмовитися від звички утримувати в роті різні предмети, поспішати та розмовляти під час їди. Для виключення ятрогенного потрапляння сторонніх тіл потрібне використання шовного матеріалу, що розсмоктується, в процесі операцій, проведення ретельної ревізії операційної рани перед ушиванням.