Синдром середньої частки

Синдром середньої частки – це різні патологічні процеси, що призводять до стенозу середньочасткового бронха та вторинних змін легеневої тканини середньої частки правої легені. Синдром середньої частки може протікати безсимптомно або супроводжуватись субфебрилітетом, кашлем з невеликою кількістю мокротиння, кровохарканням, болями у грудній клітці на стороні ураження. Вирішальне значення у діагностиці синдрому середньої частки мають рентгенологічні дані та ендоскопічна картина. Залежно від причини середньочасткового синдрому та характеру зміни легеневої паренхіми може проводитися консервативне чи хірургічне лікування.

Синдром середньої частки – термін, що вживається в практичній пульмонології для позначення низки патологічних станів, що супроводжуються ателектазом та зменшенням обсягу середньої частки правої легені. За даними різних авторів, середньочастковий синдром зустрічається у 0,33-6% легеневих хворих, приблизно в 2 рази частіше він виявляється у чоловіків. Синдром середньої частки є попереднім клініко-рентгенологічним діагнозом, що потребує подальшого уточнення причин цього патологічного процесу. Деякі пульмонологи пропонують виключити з цього поняття випадки ателектазу, спричинені пухлинною обтурацією середньочасткового бронха. Тим часом, на практиці до проведення диференціальної діагностики та визначення етіології змін середньої частки за цим терміном може ховатися, у тому числі й бронхогенний рак.

Виділення даного синдрому обумовлено відносно високою частотою ураження цієї ділянки правої легені, що у свою чергу пов’язане з анатомічними особливостями середньої частки. У порівнянні з іншими пайовими бронхами, середньочастковий бронх має найвужчий діаметр і найбільшу довжину, крім цього при відходженні від проміжного бронха він утворює гострий кут (приблизно 30 °). Також у безпосередній близькості від середньочасткового бронха розташована велика кількість бронхопульмональних лімфовузлів, при гіперплазії яких відбувається його здавлення ззовні. Через названі особливості в середній частці найлегше відбувається порушення легеневої вентиляції та бронхіальної прохідності.

Безпосередніми причинами, що призводять до виникнення синдрому середньої частки, можуть служити гостра або хронічна пневмонія, абсцес легень, деформуючий бронхіт, брохоектази, бронхолітіаз, стороннє тіло бронха, туберкульоз, саркоїдоз легенів та ін. з наступним приєднанням уповільненого інфекційного процесу. Звуження просвіту середньочасткового бронха, викликане компресією або запальним набряком, сприяє частковому або повному ателектазу частки.

Клінічна картина залежить від характеру патологічних змін середньої частки. Останні можуть бути представлені бронхоектазами, обструктивним пневмонітом, пневмосклерозом та цирозом, фіброателектазом або гнійно-деструктивними процесами.

За наявності бронхоектаз синдром середньої частки протікає у формі гнійного бронхіту. У періоди загострень підвищується температура тіла, посилюється кашель, збільшується кількість гнійного мокротиння, іноді відзначається кровохаркання. При оглядовій рентгенографії легень визначається посилення та деформація легеневого малюнка, у нижніх відділах легені виявляються ділянки емфіземи. При проведенні бронхографії виявляються мішчасті або змішані бронхоектази.

Клініка середньочасткового синдрому, що протікає на кшталт обструктивного пневмоніту, нагадує таку при пневмонії: лихоманка, сильна пітливість, головний і м’язовий біль, тахіпное, кашель з рудуватим мокротинням, виражена слабкість. З метою диференціальної діагностики необхідне виконання томограм та визначення причин синдрому середньої частки. У цьому випадку найчастіше їй виявляється бронхіоліт або стороннє тіло бронха.

Пневмосклероз і цироз середньої частки зазвичай є результатом раніше перенесеної пневмонії або туберкульозу. Дана форма синдрому середньої частки частіше зустрічається у пацієнтів похилого віку. Клініка варіабельна; Більшість хворих турбують болі в грудній клітці, кашель з невеликою кількістю мокротиння, періодичний субфебрилітет. На рентгенограмах середня частка значно зменшена обсягом і визначається вигляді неоднорідного затемнення.

Фіброателектаз як різновид синдрому середньої частки зустрічається досить рідко. Зазвичай діагноз встановлюється виходячи з рентгенологічних даних. Характерна ознака – симптом «ампутації» середньочасткового бронха, добре помітний на бронхограмах.

Гнійно-деструктивні процеси в середній частці правої легені можуть бути представлені хронічною пневмонією або хронічним абсцесом. Перебіг такої форми синдрому середньої частки супроводжується гіпертермією, ознобом, кашлем з гнійним, іноді смердючим мокротинням, запальними змінами крові. Рентгенологічно і натомість неоднорідного затемнення частки визначається одна чи кілька порожнин.

Вирішальна роль діагностиці синдрому середньої частки відводиться рентгенологічним дослідженням (рентгенографії в 2-х проекціях, МРТ легень, бронхографії, КТ легень) і бронхоскопії. Рентгенологічним критерієм служить зменшення обсягу середньої частки – вона визначається у вигляді смужки шириною 2-3 см, що тягнеться від кореня легені до реберно-діафрагмального синусу. При проведенні бронхоскопії вдається виявити причину порушення бронхіальної прохідності (внутрішньобронхіальну обструкцію або здавлення ззовні), виявити слизово-гнійний або гнійний секрет у гирлі середньочасткового бронха, зробити біопсію та отримати гістологічне підтвердження ймовірного діагнозу.

Різні варіанти синдрому середньої частки слід диференціювати від центрального раку легені, туберкульозу, міжчасткового плевриту. Рідше виникає необхідність виключити целімічну кісту перикарда та абдоміно-медіастинальну ліпому.

Консервативне лікування синдрому середньої частки можливе у разі клінічно незначних змін, а також у пацієнтів похилого віку або за наявності тяжкої супутньої патології. У таких ситуаціях у періоди загострення проводиться антибіотикотерапія, лікувальні бронхоскопії чи санація трахеобронхіального дерева через трахеостому, лікарські інгаляції, масаж грудної клітки.

При частих загостреннях, неефективності повторної консервативної терапії та виражених змінах середньої частки (цирозі, деструктивних процесах та ін.) порушується питання про хірургічне лікування. Обсяг оперативного втручання залежить від характеру ураження і може змінюватись від прецизійної резекції та лобектомії до пневмонектомії. Профілактика синдрому середньої частки полягає у попередженні та своєчасному лікуванні первинного захворювання.