Синдром святкового серця

Синдром святкового серця – це аритмії, які виникають на фоні прийому алкоголю та не супроводжуються органічними захворюваннями серця. Патологія пов’язана з порушенням електрофізіологічних процесів у провідній системі під дією етанолу та його токсичних метаболітів. Вона проявляється відчуттями перебоїв у роботі серця, дискомфортом у грудях, задишкою та переднепритомним станом. Діагностика включає ЕКГ та ЕхоКГ, лабораторні тести на алкоголь, дослідження електролітів та міокардіальних маркерів. Лікування вимагає прийому антиаритмічних та кардіопротективних препаратів, суворого контролю за частотою та дозуванням вживаного алкоголю.

Синдром святкового серця (СПС) – відносне нове поняття у медицині, запропоноване 1978 року американським кардіологом Ф. Еттінгером. Підставою для наукових досліджень лікаря стало статистично значуще збільшення кількості звернень пацієнтів, які скаржаться на перебої у роботі серця, після різдвяних свят. Такий синдром виступає предиктором важких аритмій та інших серцево-судинних захворювань, що зумовлює його актуальність у клінічній кардіології та необхідність удосконалення механізмів ранньої діагностики.

На відміну від алкогольної кардіоміопатії, що супроводжується порушеннями ритму, аритмії при синдромі святкового серця розвиваються практично у здорових людей. Більшість пацієнтів не мають органічних ушкоджень міокарда та внутрішньосерцевої провідної системи. Проблеми, що виникають, пояснюються електрофізіологічними змінами в серці на тлі алкогольної інтоксикації (у періоді похмілля).

Імовірність розвитку захворювання прямо пропорційна до кількості прийнятого алкоголю. Найбільшого ризику наражаються люди, які протягом вечора змішували напої різного складу з різною міцністю, приймали спиртне на порожній шлунок. Жінки знаходяться в групі ризику: у них спостерігається фізіологічний дефіцит ферменту алкогольдегідрогенази, тому навіть невеликі дози алкоголю довго залишаються в організмі та токсично впливають.

Негативний вплив алкоголю на серце реалізується через прямий та опосередкований механізми. У першому випадку спостерігається безпосередній вплив етанолу та його метаболітів на клітинні мембрани, внаслідок чого порушується перенесення іонів кальцію, знижується активність ряду ферментів та підвищується рівень холестерину у клітинах. Такі процеси разом із змінами контрактильних молекул стають причиною порушень скоротливості міокарда.

Опосередкована дія алкоголю обумовлена ​​змінами обміну речовин, які торкаються серцевого м’яза. В організмі порушується утворення енергетичних молекул АТФ та розвивається оксидативний стрес із накопиченням великої кількості токсичних продуктів перекисного окислення ліпідів. Процеси аутоокислення катехоламінів посилюють патологічні зміни та сприяють гіперстимуляції серцевого м’яза.

Одним із найбільш небезпечних метаболітів етанолу є ацетальдегід. Аритмогенний ефект при синдромі святкового серця пов’язаний із впливом цієї речовини на кардіоміоцити, її здатністю викликати клітинні втрати калію та магнію. Ацетальдегід також порушує синтез скорочувальних білків та роботу ферменту АТФ-ази, що при частих епізодах зловживання алкоголем стає причиною органічних змін у серці.

Клінічні прояви синдрому святкового серця виникають наступного дня після прийому алкоголю, тому захворювання нерідко називають синдромом ранку понеділка. Основна скарга пацієнтів – відчуття перебоїв у роботі серця. Хвороба характеризується нападами прискореного серцебиття, неритмічними скороченнями, відчуттями завмирання чи «перекидання» серця. Найпоширенішим варіантом називають фібриляцію передсердь, проте можуть бути інші види аритмій.

Крім суб’єктивного почуття порушення роботи серця, пацієнти відчувають дискомфорт і біль у лівій половині грудної клітки, нестачу повітря, напади нудоти і запаморочення. Характерні вегетативні реакції у вигляді підвищеної пітливості, почервоніння або раптової блідості обличчя, ознобу або жару. При тяжкій формі аритмії погіршується кровопостачання головного мозку, тому у людини може виникати короткочасна непритомність.

Одним із найнебезпечніших наслідків синдрому святкового серця називають подовження інтервалу QT, яке зустрічається у 40-65% пацієнтів. Такий електрокардіографічний феномен підвищує ймовірність розвитку життєзагрозливих форм аритмій, у тому числі шлуночкової «піруетної» тахікардії, яка пов’язана із ризиком синдрому раптової серцевої смерті. У 30% випадків епізод алкоголь-індукованої тахікардії повторюється щонайменше раз протягом року.

Пацієнтам із перебоями у роботі серця після прийому алкоголю потрібна консультація лікаря-кардіолога. При першій розмові з’ясовують вигляд і кількість прийнятих напередодні напоїв, зразкову частоту вживання спиртного, наявність факторів ризику кардіоваскулярного. Також проводиться стандартне фізикальне обстеження з підрахунком пульсу, виміром артеріального тиску. Для встановлення діагнозу необхідна розширена програма діагностики, що включає такі методи:

• ЕКГ. Електрокардіографія – основний спосіб підтвердити наявність і характер порушення ритму. При тріпотінні передсердь, яке найчастіше виникає на тлі синдрому святкового серця, визначається відсутність зубців Р та хвилі фібриляції з різною амплітудою. Також звертають увагу на нерегулярність інтервалів RR, зміну амплітуди та форми комплексів QRS.
• УЗД серця. Ехокардіографія призначається, щоб підтвердити або виключити структурні зміни у міокарді, у тому числі ознаки алкогольної кардіоміопатії. За допомогою ультразвукової візуалізації також оцінюють фракцію викиду та скорочувальну функцію всіх відділів серцевого м’яза.
• Лабораторні дослідження. Для встановлення діагнозу та підбору лікування важливі концентрації електролітів у біохімічному аналізі крові, кількість острофазових показників, рівні маркерів некрозу міокарда. Щоб визначити ступінь алкогольної інтоксикації, проводяться спеціальні тести на рівень етанолу у крові та сечі.

Диференційна діагностика

При постановці діагнозу виключають інші стани, що виявляються аритміями. Диференціальна діагностика проводиться з великою групою кардіологічних патологій:

Також необхідно диференціювати синдром святкового серця з порушеннями ритму на фоні тиреотоксикозу та інших ендокринних патологій, ендогенних інтоксикацій, дисфункції автономної нервової системи.

Консервативна терапія

У сучасній кардіології немає однозначного підходу до корекції порушень ритму і натомість епізодичних зловживань алкоголем. При доборі лікування враховується загальний стан пацієнта, характер та тяжкість аритмій, наявність супутніх захворювань кардіоваскулярної системи. Людям з надшлуночковими тахікардіями, специфічну терапію призначають у 16% випадків, серед пацієнтів із шлуночковими формами аритмій цей показник перевищує 80%.

Основу лікування хвороби становлять антиаритмічні препарати різних класів: бета-адреноблокатори, антагоністи кальцію, блокатори калієвих каналів. Такі препарати нормалізують кількість та обмін електролітів у серцевому м’язі, збільшують тривалість потенціалу дії та ефективність скорочень міокарда. Медикаментозну схему доповнюють кардіопротективною терапією: метаболічними препаратами, анаболіками, деякими видами гіпотензивних засобів.

Реабілітація

Пацієнтам з епізодами зловживання спиртним, що часто повторюються, рекомендована консультація нарколога, оскільки такі симптоми можуть бути ознакою першої стадії алкогольної залежності. Для запобігання повторним нападам аритмії та інших ускладнень адикції призначають реабілітаційні програми, індивідуальну та групову психотерапію, при необхідності проводять медикаментозну корекцію психічних симптомів.

Оскільки хвороба не супроводжується значними структурними змінами у серці, більшість випадків протікає відносно сприятливо та успішно коригується за допомогою індивідуальних курсів антиаритмічної терапії. Менш оптимістичний прогноз для пацієнтів, які мають на тлі регулярного вживання спиртного ознаки кардіоміопатії, серцевої недостатності та інших органічних патологій.

Головна складова профілактики – мінімізація вживання алкоголю. Якщо у людини виникають негативні кардіоваскулярні симптоми у відповідь на надходження етанолу в організм, лікарі рекомендують повністю відмовитися від випивки або обмежити його кількість до 1-2 порцій (еквівалентно 25-50 мл міцного алкоголю) не частіше за кілька разів на місяць. Вранці після застілля не варто пити каву та інші напої з великою кількістю кофеїну.